Рішення № 30449955, 03.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1835/13

03.04.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брама ВК"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет- 2010"

про стягнення 10 706,08 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача: не з’явились.

від відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брама ВК" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" про стягнення 40 883,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання №ВК0904 від 03.01.12р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.13 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.03.13 р.

06.03.13р. через відділ діловодства суду позивачем подано додаткові матеріали по справі.

В судовому засіданні 06.03.13 р. було оголошено перерву до 20.03.13 р.

20.03.13 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути 27 982,22 грн. заборгованості, 2 808,88 грн. пені.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.03.13 розгляд справи відкладено на 03.04.13 р.

02.04.13 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та заява про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути 7 897,20 грн. заборгованості, 2 808,88 грн. пені.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.04.13 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.12 р. Між ТОВ «Брама ВК» (далі по тексту – позивач, постачальник) та ТОВ «Авторитет-2010» (далі по тексту – покупець, відповідач) було укладено договір постачання № ВК0904 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити у власність, а Покупець – прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених дійсним договором.

Товаром за цим договором є товар, зазначений у накладних постачальника. У накладній вказується перелік товарів, що поставляються, і базові ціни на них, а також можуть бути вказані додаткові умови: розмір знижок, додаткові права та обов’язки сторін (п.1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, покупець сплачує вартість товару протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Якщо товар поставлено в зворотній тарі, покупець зобов’язаний повернути тару транспортом і за рахунок постачальника або сплатити її вартість протягом семи календарних днів з моменту поставки (п.7.2. договору).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на загальну суму 37 982,22 грн., проте відповідач за отриманий Товар розрахувався частково.

Між сторонами підписано акт звірки з контрагентом, яким підтверджує заборгованість відповідача на суму 37 992,06 грн.

13.11.12 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н, у якій просив сплатити суму заборгованості у розмірі 37 982,22 грн. за договором, проте відповідач відповіді на претензію не надіслав, суму заборгованості у повному обсязі не сплатив.

На час прийняття рішення з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача складає 7 897,20 грн.

Відповідачем твердження позивача у встановленому законом порядку не спростовано, заперечень на позов та контррозрахунку суми заборгованості суду не надано.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов’язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Пунктом 9.3 договору, сторони встановили, що у випадку недотримання покупцем термінів оплати згідно п. 4.1. та 7.2. цього договору, покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожний день прострочення

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»).

Згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого у встановленому порядку відповідачем, останній має сплатити 2 808,88 грн. пені.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОРИТЕТ-2010» (03039, м. Київ, пр.-т. 40-річчя Жовтня, буд.6; код ЄДРПОУ 36884645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРАМА ВК " (49044, м. Дніпропетровськ, вул.Чкалова, буд. 12, кім. 201; код ЄДРПОУ 35203810) 7 897 (сім тисяч вісімсот дев’яносто сім) грн. 20 коп. заборгованості, 2 808 (дві тисячі вісімсот вісім) грн. 88 ком. 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.04.13 р.

Суддя С.М. Мельник