Ухвала суду № 30449800, 18.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2013 р.Справа № 2а-5036/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 2а-5036/12/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005382302 від 23.12.2011 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 року частково задоволено адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1".

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 23.12.2011р. №0005382302.

В задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними - відмовлено.

Відповідач, частково не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття постанови в оскаржуваній частині з порушенням норм матеріального права, а саме, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача та представник відповідача в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, Публічне акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1", зареєстровано 08.08.1994 року як юридична особа, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.15-16), перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби та зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 07.10.2004 року №28759331.

У період з 29.11.2011 року по 05.12.2011 року фахівцями Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на підставі наказу від 28.11.2001 року № 2531 відповідно до ст. ст. 78.1.1 п. 78 ст. 78 ПК України проведена позапланова виїзна документальна перевірка Публічного акціонерного товариства "Трест Житлобуд-1" з питань правильності визначення повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Енергобуд" за період з 01.08.11 року по 31.08.11 року.

За результатами перевірки складено акт №4380/23-506/01270285 від 12.12.2011 року, згідно висновків якого перевіркою встановлені порушення ПАТ "Трест Житлобуд-1":

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Трест Житлобуд-1": з ПП "Енергобуд" за серпень 2011р.;

- п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 334346грн., в тому числі за серпень 2011р. - 334346 грн. (т. 1 а.с. 18-31).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення №0005382302 від 23.12.2011р., яким ПАТ "Трест Житлобуд-1" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 501519,00 грн., в тому числі основний платіж - у сумі 334346 грн., штрафні (фінансові) санкції - у сумі 167173 грн. (т. 1 а.с. 17).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0005382302 від 23.12.2011р., суд першої інстанції виходив з того, що Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, ТОВ НВП "Холодпроект", використання товарів у власній господарській діяльності, підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, враховуючи положення ч.1 ст.72 КАС України, зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі №2а-2710/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, встановлено, що наказ на проведення перевірки та дії щодо проведення перевірки позивача, за результатами якої складено акт №4380/23-506/01270285 від 12.12.11 року та винесене податкове повідомлення-рішення №0005382302 від 23.12.2011р., є правомірними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки акту перевірки №4380/23-506/01270285 від 12.12.2011 року про порушення ПАТ "Трест Житлобуд-1" ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Трест Житлобуд-1": з ПП "Енергобуд" за серпень 2011р.; п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України.

Висновки відповідача ґрунтувалися з посиланнями на результати проведеної зустрічної звірки контрагента позивача - Приватного підприємства «Енергобуд» (акт Харківської ОДПІ від 02.11.2011року № 424/234/30772653, якою встановлено неправомірне відображення ПП «Енергобуд» в податковому обліку господарські операціїз ПАТ «Трест Житло буд-1». Правочини, укладені ПП «Енергобуд» не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбудеться раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів /послуг, що підтверджено податковою накладною.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як свідчать письмові докази, між ПАТ "Трест Житлобуд-1" та ПП "Енергобуд" укладено договір № 57 від 25.07.11 року.

Умовами зазначеного договору передбачено, що ПП "Енергобуд" (Підрядник) зобов'язується з використанням своїх матеріалів виконати облицювання стін декоративними панелями у кількості 1300 кв. м. на об'єкті "Пам'ятнико-охоронні роботи по будівлі - пам'ятнику архітектури по вул. Римарській, 21 (Харківська обласна філармонія) (реконструкція)", відповідно проектно-кошторисній документації та договірної ціни №1 та №2, а ПАТ "Трест Житлобуд-1" (Замовник) зобов'язується прийняти та сплатити вказані роботи відповідно акту прийомки - передачі виконаних робіт, в строки та на умовах, визначених у договорі (т.1 а.с. 32-34).

За результатами виконання зазначеного договору сторонами складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт № 1.1 -облицювання плитами МДФ декоративними забарвленими нижнього ярусу органної зали всього на суму 981393,60 грн. (в т.ч. ПДВ- 163565,60 грн.) та №1.2 - облицювання плитами МДФ декоративними забарвленими верхнього ярусу органної зали всього на суму 1024681,20 грн. (в т.ч. ПДВ- 170780,20 грн.)(т.1 а.с. 35, 40).

Таким чином, загальна сума податкового зобов'язання за вказаними актами складає 334345,8 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується також построковими локальними кошторисами, розрахунками загальновиробничих видатків до актів виконаних робіт, відомостями ресурсів, договірними цінами, довідками про вартість будівельних робіт (т.1 а.с. 36-52). Реєстр виконаних робіт за серпень 2011 року(т. 2 а.с. 84), акт виконаних робіт №2.6, довідка про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 р, розрахунок № 1-2 загальновиробничих витрат до акту № 2.6, відомість ресурсів до акту № 2.6 за серпень 2011 року, построковий локальний кошторис (т.2, а.с. 86-92) підтверджують факт передачі результатів робіт, отриманих від ПП "Енергобуд" у серпні 2011 року, на адресу замовника - Управління капітального будівництва облдержадміністрації.

Матеріали справи містять копії платіжних доручень (т.1 а.с. 173-177), з яких вбачається, що позивачем перераховано на користь ПП "Енергобуд" суми коштів на виконання зазначеного договору, що підтверджують факт сплати грошових коштів за отримані результати робіт.

На суму виконаних робіт виконавцем - ПП "Енергобуд" виписано податкові накладні № 6 від 16.08.11 року, № 7 від 17.08.11 року, № 11 від 18.08.11 року, № 12 від 19.08.11 року (т. 1 а.с. 53-56).

Використання отриманих робіт у власній господарській діяльності підтверджується Генеральним договором підряду від 28.02.07 року з додатковими угодами №15 та №17 до нього, відповідно до яких сторонами даного договору є: Управління капітального будівництва облдержадміністрації - розпорядник коштів-замовник; КП "Харківська обласна філармонія" - забудовник, Публічне акціонерне товариство "Трест Житлобуд-1" - генеральний підрядник. Відповідно до умов зазначеного договору, його предметом є виконання Пам'ятнико-охоронних робіт по будівлі Харківської обласної філармонії, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Римарській, 21 - пам'ятці архітектури місцевого значення (охоронний номер 426).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські операції між позивачем та ПП "Енергобуд" фактично здійснені, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та повністю підтверджуються належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також податковими накладними, оформленими згідно вимог п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. При цьому, будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні, придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності.

Також встановлено, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних контрагент позивача, ПП "Енергобуд", знаходився за юридичною адресою, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 2 а.с. 2-9), зареєстрований як платник ПДВ у встановленому Законом порядку, що не заперечувалось відповідачем.

З огляду на вищенаведене, керуючись положеннями п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на відображення вказаних господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема формування податкового кредиту за серпень 2011 року суму ПДВ - 334346 грн. по взаємовідносинах із ПП "Енергобуд".

З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочину, колегія суддів зазначає що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

З 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, є виключною компетенцією судових органів.

З огляду на приписи наведених вище норм права, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Згідно ч. 1 ст. 244 - 2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Колегія суддів звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення - рішення №0005382302 від 23.12.2011р., що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача, пов'язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.12.2012 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2013р. по справі № 2а-5036/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.