Ухвала суду № 30449605, 20.03.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2013 р.

справа № 2а-0870/3668/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд,

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду

від 26.09.2012р. у справі №2а-0870/3668/12

за позовом:

Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до:

за участю прокуратури Запорізької області

про:

Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р.

ВСТАНОВИВ:

18.05.2011р. Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі – ВАТ «Запоріжсталь») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі – СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р. / а.с. 2-7/.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.05.2011р. відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/3668/12 за вищезазначеним адміністративним позовом та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питання визначення правомірності декларування від’ємного значення ПДВ за лютий 2011р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., податковим органом було зроблено висновок про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, яке призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011р. по операціям з придбання брухту металів та товарів на суму 3622576 грн., та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011р. на 3622576 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) – 1 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняте за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що усі зазначені у акті перевірки постачальники позивача на момент укладення договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов’язань були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, посилання податкового органу на постачальників по всьому ланцюгу постачання є безпідставними, оскільки позивач не мав правовідносин з цими підприємствами та не може нести відповідальність на своєчасність та повноту сплати ними податків та зборів, придбаний позивачем брухт металів та товарів було використано позивачем у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентами своїх зобов’язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність, сформовано податковий кредит та було визначено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011р., тому позивач вважає, що прийняте відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставним та ґрунтуються лише на припущеннях відповідача і просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р..

13.02.2012р. до суду першої інстанції надійшло повідомлення Прокуратури Запорізької області про вступ прокурора у справу №2а-0870/3668/11 з метою захисту прав та економічних інтересів держави / а.с. 102/.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. у справі №2а-0870/3668/12 адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р. (суддя Нечипуренко О.М. ) / а.с. 1116-118 /.

Відповідач, не погодившись з постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 122-124/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з’ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 26.09.2012р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача та прокурор у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі відповідача та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції від 26.09.2012р. у даній справі скасувати та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача та посилаючись на те, що судом першої інстанції було об’єктивно та повно з’ясовано усі обставини даної справи та постановлено у справі рішення без порушень норм чинного законодавства, просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 26.09.2012р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представника відповідача, прокурора, представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі – ВАТ «Запоріжсталь», зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Запорізької міської ради, та як платник податків перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі /а.с. 56-58/ .

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 13.04.2011р. по 21.04.2011р. було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Запоріжсталь» з питання визначення правомірності декларування від’ємного значення ПДВ за лютий 2011р. та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010р. по 31.01.2011р., за результатами якої було складено акт №235/08-01/00191230 від 21.04.2011р. (далі – акт перевірки)

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 9-39/ серед іншого позивачем в наслідок порушення вимог п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування лютого 2011р. на загальну суму 3622576грн.

За результатами перевірки на підставі акту №235/08-01/00191230 від 21.04.2011р. податковим органом 10.05.2011р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2011р. на 3622576 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) – 1 грн./ а.с. 55/.

Як вбачається з акту перевірки / а.с. 9-39/ висновок про завищення позивачем заявленої за лютий 2011р. суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3622576 грн. податковим органом зроблено на підставі того, що позивачем включено суми ПДВ з придбання брухту металів та товарів від його постачальників (контрагентів) – ПП «КВВМПУ», ТОВ «Сплав-метал трейд», ТО Фірма «Електропостачзбут», ТОВ «Прогрес-Ойл», ПП «Кібар», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «Буд Ворк», по господарським операціям за якими не підтверджується поставка придбаної позивачем продукції, оскільки за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та сум податкового кредиту в розрізі контрагентів постачальників позивача на рівні ДПА України встановлено розбіжності, що робить неможливим підтвердити взаємовідносини між контрагентами позивача в ланцюгу постачання товарів, що на думку податкового органу свідчить про те, що ці договори (правочини) не спрямовані на настання реальних наслідків, є безтоварними, та їх було укладено з метою отримання вигоди у вигляді відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість та свідчить про фіктивність та нікчемність цих правочинів.

З матеріалів справи, зокрема з акту перевірки,вбачається, що контрагенти позивача ПП «КВВМПУ», ТОВ «Сплав-метал трейд», ТО Фірма «Електропостачзбут», ТОВ «Прогрес-Ойл», ПП «Кібар», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «Буд Ворк» під час укладення договорів з позивачем у даній справі та здійснення господарських операцій з позивачем протягом перевіряємого періоду були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та зареєстровані як платники ПДВ, при цьому позивачем під час проведення перевірки було надано податковому органу усі первинні документи за цими правочинами, які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов’язань та про використання отриманого позивачем товару – брухту металів та товарів, у його господарській діяльності.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом (відповідачем у справі) під час проведення перевірки не було встановлено факту використання придбаних позивачем брухту металів та товарів у неоподатковуваних операціях, або не у господарській діяльності підприємства, та під час розгляду даної справи судом відповідачем у справі також не було надано суду належних письмових доказів цих обставин, які і не було надано доказів відсутності у позивача належним чином оформлених первинних документів (податкових накладних) за цими господарськими операціями (податкових накладних) або доказів на підтвердження відсутності дійсної поставки товарів позивачу від його контрагентів.

Отже вищенаведені обставини з урахуванням положень п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України дають можливість зробити висновок, що у позивача у справі наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товару - брухту металів та товарів, який позивачем було отримано від його постачальників ПП «КВВМПУ», ТОВ «Сплав-метал трейд», ТО Фірма «Електропостачзбут», ТОВ «Прогрес Ойл», ПП «Кібар», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «Буд Ворк», та використано у власній господарській діяльності, що свідчить про те, що висновок податкового органу про завищення позивачем суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на за лютий 2011р. на суму 3622576 грн. є безпідставним.

Щодо доводів податкового органу (відповідача у справі) у акті перевірки та під час розгляду справи судом про безтоварність здійснених позивачем господарських операцій, та визнання податковим органом за цих підстав правочинів позивача з його контрагентами фіктивним та нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов’язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз’яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Згідно висновків акту перевірки №235/08-01/00191230 від 21.04.2011р. відповідач у справі правочини, укладені між позивачем та ПП «КВВМПУ», ТОВ «Сплав-метал трейд», ТО Фірма «Електропостачзбут», ТОВ «Прогрес-Ойл», ПП «Кібар», ТОВ «Лідер-МТ», ТОВ «Буд Ворк», кваліфікує, як такі що не направлені на настання реальних правових наслідків, а отже визнає їх нікчемність, але враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов’язують недійсність господарського зобов’язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів – судових рішень щодо визнання недійними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його постачальниками (контрагентами), як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов’язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов’язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов’язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов’язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов’язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов’язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов’язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням положень ст. 228 ЦК України, в редакції закону, що діяла з 01.01.2011р., колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних, що свідчить про те, що повноваження на встановлення законності правочинів, які вчинені позивачем за тими критеріями оцінки, які зазначені відповідачем акті перевірки, відносяться виключно до компетенції судових органів.

З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду даної адміністративної справи не було доведено, що правочини між позивачем та його контрагентами щодо постачання товару протягом перевіряємого періоду не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, не мають економічної ділової мети, а лише мають намір отримати бюджетне відшкодування у спосіб, якій суперечить вимогам чинного законодавства, що свідчить про наявність ознак нікчемності у цих правочинах, тому колегія суддів враховуючи обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом у судовому засідання під час розгляду даної справи, та приймаючи до уваги норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вважає, що відповідачем у справі зроблено безпідставний висновок про завищення позивачем заявленої за лютий 2011р. суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 3622576 грн., і суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що позивачем у справі податковий кредит протягом перевіряємого періоду було сформовано відповідно до вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а тому заявлені позивачем позовні вимоги є обґрунтованими, а прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення №0000170801 від 10.05.2011р. є безпідставним, а тому суд постановив правильне рішення про задоволення заявлених позивачем вимог у повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 26.09.2012р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2012р. у справі №2а-0870/3668/12 – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено – 01.04.2013р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко