Ухвала суду № 30448659, 25.03.2013, Апеляційний суд міста Севастополя

25.03.2013

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-797/801/2013р. Головуючий у першій

інстанції Євдокімова І.А.

Категорія 57 Доповідач у апеляційної

інстанції Володіна Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого судді: Володіної Л.В.,

суддів: Птіціної В.І., Козуб О.В.,

секретар: Лашкевич Н.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_4,

прокурора: Степаненко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі, УМВС України в м.Севастополі, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Севастополі, Прокуратури м.Севастополя про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу дізнання та досудового слідства,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі, УМВС України в м.Севастополі, Головного управління Державної казначейської служби України в м.Севастополі, прокуратури м.Севастополя, та вточнивши позовні вимоги просив стягнути з відповідачів Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі, УМВС України в м.Севастополі моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. заподіяну бездіяльністю органу дізнання та досудового слідства.

Вимоги мотивовані тим, що постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 17 лютого 2012 року визнана протиправною бездіяльність прокурора Гагарінського району м.Севастополя та слідчого Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі, УМВС України в м.Севастополі, зобов'язано їх розглянути заяви ОСОБА_4 від 10 червня, 05 та 09 липня 2011 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5 та прийняти рішення у відповідності до вимог ст.97 КПК України.

Оскільки з дня подачі заяв і до теперішнього часу рішення за результатами розгляду цих заяв не прийнято, позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки він змушений докладати додаткових зусиль по захисту своїх порушених прав, таке ставлення з боку правоохоронних органів принижує його честь і гідність перед знайомими, особливі страждання спричиняють невизначеність у вирішенні заяв, неможливість допомагати близьким, загострення наявної у позивача хвороби.

Ухвалою суду від 08 серпня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено прокуратуру м.Севастополя (а.с.23).

Рішенням Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року у позові ОСОБА_4 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, як ухваленого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи видно, що правовідносини сторін виникли з підстав відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу бездіяльністю органів досудового слідства (міліції), органів прокуратури та їх посадових осіб у зв'язку з невжиттям заходів щодо розгляду у встановленому законом (Кримінальним процесуальним кодексом України) порядку заяв позивача від 10 червня 2011 року, 05 липня 2011 року та 09 липня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 за ст.358 КК України.

Факт неправомірності бездіяльності посадових осіб органів досудового слідства (міліції) та органів прокуратури встановлений постановою Гагарінського районного суду м.Севастополя від 17 лютого 2012 року у справі за скаргою ОСОБА_4, що розглянута у порядку ст.ст.110, 234, 236 КПК України, згідно якої визнані неправомірними бездіяльність прокурора Гагарінського району м.Севастополя та бездіяльність слідчого Гагарінського РВ УМВС України в м.Севастополі, із покладенням на названих посадових осіб зобов'язання розглянути заяви ОСОБА_4 від 10 червня 2011 року, 05 липня 2011 року та 09 липня 2011 року про порушення кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5 та прийняти рішення у відповідності до вимог ст.97 КК України (а.с.7). Таким чином, у зв'язку з наведеним цей факт у відповідності до ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Інші дії та бездіяльність відповідачів, на які позивач посилається в уточненні до позовної заяви (а.с.30-32), неправомірними у встановленому законом порядку не визнані, докази цього в справі відсутні.

Відповідно до ч.2 ст.1176 ЦК України право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень якого така шкода відшкодовується у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п.2 ч.1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Однак, як убачається з матеріалів справи, позивач не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, передбачених зазначеним Законом, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин у відповідності до вимог ч.6 ст.1176 ЦК України підлягають застосуванню приписи ст.1167 ЦК України, відповідно до ч.1 якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто на загальних підставах.

Згідно п.п.3,5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків згідно зі ст.1172 ЦК України покладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Так, обґрунтовуючи вимоги позову про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_4 посилається на те, що у результаті неправомірної бездіяльності органів дізнання він зазнав втрати немайнового характеру у вигляді моральних страждань внаслідок порушення звичайного укладу життя, у зв'язку із здійсненням додаткових зусиль щодо захисту своїх порушених прав; позбавлення можливості допомагати своїм близьким, оскільки обставини, що були зазначені у названих вище заявах позивача стосувались незаконного заволодіння його майном та завдання йому шкоди; приниженні честі та гідності; загостренні тяжкого захворювання; порушенні нервової системи; позбавленні тривалий час можливості провести операцію по заміні тазосуглобних суставів.

Разом з тим, належні докази, які б свідчили про наявність моральної шкоди у сенсі наведених вище норм позивачем суду представлені не були.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення без задоволення позовних вимог позивача, оскільки позивач у порушення вимог ст.60 ЦПК України не довів обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Колегія суддів звертає увагу на те, що судом в рішенні не наведено підстав не застосування ст.ст. 1167, 1172 ЦК України, однак, враховуючи недоведеність позовних вимог, суд обґрунтовано відмовив в позові.

Доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок бездіяльності відповідача загострилась наявна у позивача хвороба, не можуть бути прийняті до уваги, як недоведені.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Рішення відповідає вимогам закону, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить, а тому воно відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 305, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 25 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законну силу з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня оголошення.

Головуючий: /підпис/ Л.В.Володіна

Судді: /підпис/ В.І.Птіціна

/підпис/ О.В.Козуб

З оригіналом згідно

Суддя Апеляційного суду

міста Севастополя Л.В. Володіна