Рішення № 30448494, 14.02.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13227/12

Провадження № 2/522/455/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Степанові В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибанк» про визнання договору іпотеки припиненим за участю третьої особи ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 69,1 кв. м., за адресою АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу № 6309 від 10.01.1995 року, зареєстрований на Одеській товарній біржі 10.01.1995 року, шляхом проведення прилюдних торгів для задоволення вимог ПАТ «УкрСиббанк», що виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту № 11151550000 від 06.07.2007 року в розмірі 118571,75 доларів США, що еквівалентно по курсу НБУ на 10.09.2010 року складає 937689,13 гривень, стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11151550000 від 06.07.2007 року в розмірі 937689,13 гривень та стягнути з усіх відповідачів в солідарному порядку судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

У свою чергу ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом в якому просить суд, визнати договір іпотеки припиненим та пояснила суду, що 06.07.2007р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11151550000 (надалі - Кредитний договір) на одержання кредиту в сумі 90 000,00 доларів США, строком на 120 місяців (з 06.07.2007 року по 06.07.2017 рік) з оплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5% річних.

В якості забезпечення повернення кредитних ресурсів за Кредитним договором 06.07.2007р. між відповідачем та позивачем був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за №1383, згідно якого ОСОБА_2 надала в іпотеку нерухоме майно: квартиру під АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв.м.

Спірним договором іпотеки передбачено, що основним договором є Договір про надання споживчого кредиту №11151550000 від 06.07.2007 року, укладений між іпотекодержателем та ОСОБА_1

На момент укладення Іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено договором про надання споживчого кредиту №11151550000, згідно з яким, оплата відсотків за користування кредитом була встановлена у розмірі 13,5% річних. Але, починаючи з квітня 2008 року було встановлено нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 27,0%.

Про збільшення вдвічі розміру процентів за користування грошовими коштами з 13,5% річних до 27,0% річних позивачу стало відомо лише у вересні 2012року, оскільки не отримувала від відповідача поштових повідомлень про збільшення відсоткової ставки

Представник Банку до судового засідання не з'явився, надіслав до суду заяву в якої пояснив суду, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу у його відсутності.

Відповідачі, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду не з'явилися, про час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача, ОСОБА_2, з'явився та заперечував проти задоволення позовних вимог відносно звернення стягнення на предмет іпотеки та підтримав зустрічний позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає що позов первісний підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.07.2007 року АКІБ "УкрСиббанк" (відповідно до змін до установчих документів, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 18.12.2009 p., здійснених на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. за №514-VI, АКІБ «УкрСиббанк» змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», -корочено - AT «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту № 11151550000 від 06.07.2007 року. Відповідно до п. п. 1.1. Кредитного договору Позивач надав ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 90000,00 дол. США строком з 06.07.2007 р. по 06.07.2017 p., а ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1375,00 доларів США 06 числа кожного місяця на протязі строку кредитування.

Згідно до п. 2.1. Кредитного договору, в забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором Банк прийняв від ОСОБА_2 в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру загальною площею 69,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Іпотечним договором від 06.07.2007 року. Вказаним договором іпотеки, посвідченим 06.07.2007 р. ОСОБА_5, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу встановлено, що предметом іпотеки забезпечується в повному обсязі виконання усіх зобов'язань ОСОБА_1, що виникають із договору про надання споживчого кредиту № 11151550000 від 06.07.2007 р.

Законом України "Про іпотеку" від 05 червня 2003 р. № 898-ІV визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавецем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель. Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Таким чином, іпотека є видом інституту поруки, у зв'язку з чим правовідносини за нею регулюються також параграфом 3 глави 49 Цивільного кодексу України. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності (ч. 4 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Як вже було зазначено, сторони у спірному Іпотечному договорі іпотеки визначили, що основним договором є договір про надання споживчого кредиту №11151550000 від 06.07.2007 року, укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

На момент укладення Іпотечного договору основне зобов'язання позичальника перед відповідачем було визначено договором про надання споживчого кредиту №11151550000, згідно з яким, оплата відсотків за користування кредитом була встановлена у розмірі 13,5% річних. Але, починаючи з квітня 2008 року було встановлено нову відсоткову ставку за користування кредитними коштами у розмірі 27,0%

Про збільшення вдвічі розміру процентів за користування грошовими коштами з 13,5% річних до 27,0% річних позивач відповідача, ОСОБА_2, не сповістив. Про підвищення процентної ставки відповідачу стало відомо лише у вересні 2012 року, оскільки не отримувала від позивача поштових повідомлень про збільшення відсоткової ставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про іпотеку", будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням, крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачене іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Із конструкції ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст.555 цього Кодексу).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, сам факт зміни умов поруки без згоди з поручителем є самостійною підставою припинення правовідносин поруки, яка не вимагає укладення договору.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії Іпотечного договору (ч. 5 ст. 3, абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 1 статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Згідно довідки розрахунку заборгованості по процентам за користування кредитом за Кредитним договором вбачається, що з квітня 2008 року основне зобов'язання позичальника перед позивачем було змінено, а саме - збільшено розмір процентів за користування грошовими коштами, що потребувало внесення відповідних змін до Іпотечного договору нерухомого майна від 06.07.2007 р. Пункт 1.2.1. іпотечного договору лише констатує, що сторони за договором ознайомлені з умовами кредитного договору, у тому числі щодо можливості зміни розміру зобов'язань, однак не містить згоди відповідача щодо збільшення його зобов'язань як майнового поручителя за кредитним договором без попереднього погодження з ним.

Тобто, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови у договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.12.2011р. при розгляді цивільної справи №6-67цс11, яка міститься на офіційному сайті Верховного Суду України.

Таким чином, суд вважає, що у задоволені позовних вимог відносно звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру, загальною площею 69,1 кв. м., за адресою АДРЕСА_1 позивачу слід відмовити та задовольнити зустрічний позов ОСОБА_2 у повному обсязі.

Крім того, 06.07.2007 р. між Позивачем з одного боку та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з іншого боку укладено Договори поруки № 122606 і № 112934, відповідно до умов яких вони поручилися перед Позивачем за належне виконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.3. Договорів поруки Поручителі відповідають перед Банком у тому ж обсязі, що і Позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів, за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі.

Умовами п. 1.4. Договорів поруки встановлено, що відповідальність Поручителів і Позичальника є солідарною.

Відповідно до приписів ст. 553 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Пунктом 2.2. Договорів поруки встановлено, що у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по кредитному договору, Банк має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до Поручителів

На підставі наведеного Позивач направив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 письмові вимоги, якими проінформував їх про обов'язок ОСОБА_1 достроково повернути кредит у повному обсязі.

Проте, Відповідачі проігнорували зазначену вище вимогу Позивача та по теперішній час ухиляються від належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим у Відповідачів перед Позивачем виникла заборгованість, що, згідно доданого розрахунку, станом на 10.09.2010 р. складає 118571,75 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 10.09.2010р. складає 937 689,13 гри., з якої: заборгованість за кредитом - 83 232,27 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ І становить 658 217,44 грн.; - заборгованість по процентам за користування кредитом - 32 179,68 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 254 483,35 гри.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 1 263,30 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 9 990,43 грн.; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам - 1 896,50 дол. США. що в еквіваленті по курсу НБУ становить 14 997,91 грн.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не ф приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на те, що Відповідачі ухиляються від належного виконання кредитних зобов'язань, що є порушенням приписів ст. ст. 1054 та 526 ЦК України, керуючись ст. 16 ЦК України Позивач вважає доцільним звернутися до суду за захистом свого порушеного майнового права та інтересу.

У відповідності зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, суд вважає можливим позов ПАТ «УкрСиббанк» задовольнити частково, а саме, стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11151550000 від 06.07.2007 року в розмірі 937689,13 гривень та стягнути з відповідачів в солідарному порядку судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, ст. ст.. 14, 16, 590, 610, 611, 612, 625 ЦК Україна, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки та про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11151550000 від 06.07.2007 року в розмірі 937689,13 гривень.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1700 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 120 гривень.

В іншій частині відмовити.

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСибанк» про визнання договору іпотеки припиненим за участю третьої особи ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати іпотечний договір від 06 липня 2007 року, який було укладено між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (відповідно до змін до установчих документів, які зареєстровані у Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 18.12.2009р., АКІБ «УкрСиббанк» змінив назву на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») в особі начальника відділення №217 АКІБ «УкрСиббанк» Федорова Артема Валерійовича та ОСОБА_2 який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1383 таким, що припинив свою дію з 07 квітня 2008 року.

Заборону на відчуження квартири під АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв.м., накладену при посвідченні договору іпотеки від 06.07.2007 року, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5 - скасувати з внесенням відповідного запису до Державного реєстру іпотек.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя:

14.02.2013