Ухвала суду № 30447626, 28.03.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 березня 2013 р.Справа № 1570/2985/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Шляхтицького О.І., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000261700 від 28.04.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на загальну суму 36120 грн. є помилковими, оскільки наданні під час проведення перевірки первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій з ПП «Одеська будівельна компанія» і ПП «Клин-маркет»; видані податкові накладні належним чином оформлені контрагентами позивача, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Встановлення, які умови повинні бути створенні суб'єктом господарювання для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності до повноважень податкових органів чинним законодавством не передбачено; чинне законодавство не пред'являє вимог до постачальників щодо наявності у них у власності складських приміщень, транспортних засобів, які, в свою чергу, можуть бути орендовані. Позивач вважає незаконним пошук податковим органом підстав, які не передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та Податковим кодексом України, для не визнання права платника податків на податковий кредит.

Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС проти позову заперечила, зазначивши, що для зарахування суми ПДВ до складу податкового кредиту не достатньо тільки наявності належним чином оформленої податкової накладної, а необхідним є сам факт поставки товару. Хоча й формально сума податкового кредиту була підтверджена первинними документами, однак фактичних доказів реальності операцій між позивачем і його контрагентами надано не було. За результатами перевірок контрагентів позивача ПП «Одеська будівельна компанія» і ПП «Клин-маркет» встановлено відсутність їх за місцезнаходженням, а також відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів. На думку податкового органу, операції ПП «Одеська будівельна компанія» і ПП «Клин-маркет» з ФОП ОСОБА_2 спрямовані лише на отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, що являє собою порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Вимоги позову вважає безпідставними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним; в задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24.10.2012р. позов ФОП ОСОБА_2 задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Ізмаїльська ОДПІ Одеської області ДПС подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування судом обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.78.1 ст.78 ПК України, відповідно до направлень на перевірку від 17.04.2012р. №24, виданих Ізмаїльською ОДПІ, та наказу Ізмаїльської ОДПІ №57 від 11.04.2012р., у період з 17.04.2012р. по 20.04.2012р. посадовими особами Ізмаїльської ОДПІ Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ПП «Одеська будівельна компанія» (код ЄДРПОУ 34319643) за період з 01.12.2010р. по 31.12.2010р. та з ПП «Клин-маркет» (код ЄДРПОУ 36612865) за період з 01.09.2010р. по 30.09.2010р., за результатами якої складено акт перевірки №108/17-01/НОМЕР_2 від 20.04.2012р.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати у періоді, що перевірявся, на загальну суму 36120 грн. (у тому числі за вересень 2010 року на суму 14439 грн., за грудень 2010 року на суму 21681 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що постачальниками ФОП ОСОБА_2 у перевіряємий період були ПП «Одеська будівельна компанія» та ПП «Клин-маркет», по взаємовідносинах з якими позивачем віднесено до податкового кредиту податку на додану вартість суму 36120 грн.

Однак, Ізмаїльською ОДПІ Одеської області отримано від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акт №296/23-513/34319643 від 15.03.2011р. про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Одеська будівельна компанія», згідно якого на момент проведення перевірки місцезнаходження ПП «Одеська будівельна компанія» не встановлено, у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому згідно з ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період 2010р. є нікчемними.

Також, зазначено, що від ДПІ у Приморському районі м.Одеси отримано акт №432/23-513/36612865 від 01.04.2011р. про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Клин-маркет», згідно якого на момент проведення перевірки місцезнаходження ПП «Клин-маркет» не встановлено, у підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а тому згідно з ч.ч. 1, 5 ст.203, п.п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період 2010р. є нікчемними.

На підставі вказаного акту перевірки 28.04.2012р. Ізмаїльською ОДПІ Одеської області прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ФОП ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 45150 грн. (в тому числі за основним платежем - 36120 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9030 грн.)

Задовольняючи позов ФОП ОСОБА_2 про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту у вересні та грудні 2010 року сум податку на додану вартість, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентами ПП «Одеська будівельна компанія» та ПП «Клин-маркет» при фактичному здійсненні господарських операцій. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2010р. між ПП «Клин-маркет» (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір поставки №13/10, за умовами якого постачальник зобов'язується на протязі дії цього договору передавати покупцю сипучі будівельні матеріали, металопрокат, запчастини у власність останнього, а покупець зобов'язується приймати ці товари та оплачувати їх вартість постачальнику в порядку та на умовах цього договору. На підставі вказаного договору ПП «Клин-маркет» були виписані видаткові накладні №РН-3009 від 09.09.2010р., №РН-3477 від 29.09.2010р. та №РН-3062 від 13.09.2010р.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними від 09.09.2010р. №3009 на загальну суму 40761,68 грн., від 29.08.2010р. №3477 на загальну суму 1688,21 грн., від 13.09.2010р. №3062 на загальну суму 44185,03 грн. Факт оплати позивачем товарів, отриманих від ПП «Клин-маркет», підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 11.10.2010р.

Отримані податкові накладні були включені ФОП ОСОБА_2 до реєстру отриманих податкових накладних за вересень 2010 року, а суми, які зазначені у вказаних накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту у вересні 2010 року.

З матеріалів справи також вбачається, що між ПП «Одеська будівельна компанія» (постачальник) та ФОП ОСОБА_2 (покупець) був укладений договір поставки №15/10 від 01.11.2010р., за умовами до якого постачальник зобов'язується на протязі строку дії договору передавати покупцю цемент, бетон та інші сипучі будматеріали у власність останнього, а покупець зобов'язується приймати ці товари та оплачувати їх вартість постачальнику у порядку на умовах цього договору. На підставі вказаного договору ПП «Одеська будівельна компанія» були виписані ФОП ОСОБА_2 видаткові накладні від 03.12.2010р. №РН-6158, від 10.12.2010р. №РН-6312, від 29.12.2010р. №РН-6806.

Факт здійснення господарських операцій підтверджується податковими накладними від 03.12.2010р. №6158 на загальну суму 29190,19 грн., від 10.12.2010р. №6312 на загальну суму 25898,96 грн. та від 29.12.2010р. №6806 на загальну суму 75000 грн. Факт оплати позивачем товарів, отриманих від ПП «Одеська будівельна компанія» підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Отримані податкові накладні були включені ФОП ОСОБА_2 до реєстру отриманих податкових накладних за грудень 2010 року, а суми, які зазначені у вказаних накладних, були включені позивачем до складу податкового кредиту у грудні 2010 року.

З наявних в матеріалах справи копій податкових накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, банківських виписок, видаткових накладних вбачається, що на момент проведення перевірки у ФОП ОСОБА_2 були наявні всі необхідні документи для включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем своїм безпосереднім постачальниками. Вказані первинні документи досліджувались податковою при проведенні перевірки; будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та не відображено у акті перевірки.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ПП «Клин-маркет» та ПП «Одеська будівельна компанія» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, такими як видаткові та податкові накладні, про здійснення оплати виконаних робіт за договорами свідчать банківські виписки, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Колегія суддів вважає, що ДПІ при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

В силу ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Шляхтицький О.І.

Єщенко О.В.