Постанова № 30447231, 04.04.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

04.04.2013 р. справа № 820/2027/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників:

позивача - Дергачов В.С.,

відповідача - Дитиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справуза позовом ТОВ «Айліс»до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПСпро скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Айліс», подав позов, в якому просив 1) скасувати наказ відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, №422 від 27.02.2013 р. «Про проведення планової виїзної перевірки», 2) зобов'язати відповідача, Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, утриматися від дій щодо проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс».

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 11.06.2012 р. була завершена планова виїзна перевірка ТОВ «Айліс» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2009р.-31.03.2012р., валютного та іншого законодавства за період 01.07.2009р.-31.03.2012р., результати якої оформлені актом №1060/22-106/30236129 від 18.06.2012р. На думку платника податків, за будь-яких умов (в тому числі і в разі наявності у ТОВ високого ступеню ризику) орган державної податкової служби не мав підстав для прийняття рішення про призначення спірної планової виїзної документальної перевірки на протязі року, тобто 365 днів, від дати завершення попередньої планової перевірки, який за розрахунками ТОВ збігає лише 12.05.2013 р. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби, з поданим позовом не погодився з мотиву безпідставності заявлених вимог.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що спір склався з приводу прийняття відповідачем, ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС, рішення про проведення планової виїзної перевірки діяльності позивача, ТОВ «Айліс», котре оформлено наказом №422 від 27.02.2013 р.

Суд відмічає, що правовідносини стосовно проведення податковими органами планових виїзних перевірок діяльності платників податків унормовані приписами Податкового кодексу України, згідно з ст.77 якого до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби (абз.1 п.77.2 ст.77); періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік (абз.2 п.77.2 ст.77); порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (абз.3 п.77.2 ст.77); платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу (абз.4 п.77.2 ст.77).

Як з'ясовано судом, станом на момент виникнення спору не існувало чинного акту законодавства з питання визначення ступеня ризику в діяльності платників податків.

Проте, вказана обставина, на думку суду, не є перешкодою у реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції шляхом прийняття рішення про проведення планової виїзної документальної перевірки платника податків з питання повноти та достовірності справляння податків і зборів за умови прийняття податковим органом такого рішення в межах іншого календарного року, ніж календарний рік, протягом якого здійснювалась остання планова виїзна документальна перевірка платника податків.

При цьому, суд зважає, що за загальним правилом календарним роком є не будь-який проміжок часу тривалістю 365 послідовних календарних днів, а виключно період часу з 01 січня по 31 грудня включно.

Розв'язуючи спір суд зауважує, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За визначенням ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Керуючись приписами ст.11 КАС України, а також наведених норм процесуального закону, дослідивши добуті докази в їх сукупності, оцінивши обґрунтованість доводів сторін, суд встановив, що попередня планова виїзна документальна перевірка позивача, ТОВ «Айліс», була проведена ДПІ у Київському районі міста Харкова згідно з наказом №466 від 21.05.2012 р. Названа перевірка фактично тривала з 21.05.2012 р. по 11.06.2012 р. Результати цієї перевірки оформлені актом №1060/22-106/30236129 від 18.06.2012 р.

Отже, події призначення та проведення попередньої (останньої) виїзної планової документальної перевірки позивача, ТОВ «Айліс» мали місце в період календарного 2012 р., котрий завершився 31.12.2012р.

Спірне рішення у формі наказу №422 про призначення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс» було прийнято ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС 27.02.2013 р., тобто в межах календарного 2013 року.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши добуті докази, суд приходить до висновку, що відповідач як орган державної податкової служби наділений законодавцем повноваженнями на проведення перевірок діяльності платників податків з питання повноти та достовірності справляння податків (зборів) згідно з п.п.191.1.1 ст.19, п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України, спірне рішення про призначення планової виїзної документальної перевірки було прийнято ДПІ на підставі відповідного плану - графіку, тобто за наявності визначеної законом підстави, оформлено належно складеним наказом, в 2013 календарному році інших рішень про призначення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Айліс» ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС не приймалось.

Таким чином, у спірних правовідносинах ДПІ забезпечено дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, що платником податків в ході розгляду справи не спростовано.

Вирішуючи спір за вимогою про зобов'язання утриматися від дій щодо проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс», суд виходить з таких підстав та мотивів.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд вважає, що дана вимога спрямована на майбутнє, не пов'язана позивачем з конкретним рішенням податкового органу про призначення планової виїзної документальної перевірки, матиме наслідком втручання в процедуру реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції безвідносно до фактичних обставин, котрі можуть настати в подальшому, а відтак, не підлягає до задоволення.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача як платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов ТОВ «Айліс» до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 05.04.2013р.

Суддя А.В. Сліденко