Ухвала суду № 30445749, 06.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2013 р. Справа № 137237/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Дяковича В. П., Рибачука А. І.;

за участю секретаря судового засідання - Дяківнич Г. Й.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Постерікс» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2011 року Закарпатським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Постерікс» до Державної податкової інспекції в м. Ужгороді про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001362341 від 18 травня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 124 043 грн 50 коп. за основним платежем та 31 010 грн 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкового повідомлення-рішення № 0001372341 від 18 травня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 68 694 грн, податкового повідомлення-рішення № 0001382341 від 18 травня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 40 437 грн за основним платежем та 10 109 грн 25 коп. за штрафними санкціями.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що висновки позивача про те, що правочин вчинений з товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» не спрямований на реальне настання правових наслідків є надуманими, необґрунтованими і непідтвердженими необхідними належними та допустимими доказами.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано в повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 18 травня 2011 року: № 0001362341 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Постерікс» суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 155 054 грн 38 коп. (основний платіж - 124 043 грн 50 коп., штрафні (фінансові) санкції - 31 010 грн 88 коп.), № 0001372341 про зменшення товариству з обмежено відповідальністю «Постерікс» розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 68 694 грн, № 0001382341 про збільшення товариству з обмежено відповідальністю «Постерікс» суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 50 546 грн 25 коп. (основний платіж - 40437 грн, штрафні (фінансові) санкції - 10 109 грн 25 коп.).

Зазначену постанову мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази документально підтверджують як факт придбання, так і факт отримання придбаного товару, при цьому, позивачем сформовано суму валових витрат, в тому числі, в рамках договору поставки, за яким здійснено поставку товару ТзОВ «Постерікс». Виявлені органом державної податкової служби факти відсутності контрагентів позивача за місцем їх реєстрації, відсутності подання ними звітності чи факту несплати податків контрагентами позивача не впливають на права або обов'язки позивача та не можуть бути підставою для нікчемності угод.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано про нереальність здійснених господарських операцій.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для задоволення такої.

Встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Закарпатської області проведено виїзну планову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Постерікс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року результати якої оформлено актом № 934/23-1/10/33705621 від 04 травня 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України, ст. ст. 92, 203, ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. ст. 234, 626, 655, 658, 662, 664 Цивільного кодексу України внаслідок чого є нікчемними договір поставки № 1483 від 27 вересня 2010 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Постерікс» (покупець) за період з жовтня по грудень 2010 року з обсягом поставок 654 786 грн 19 коп., в т. ч. ПДВ 109 131 грн 03 коп.; п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі згаданого акту перевірки Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді Закарпатської області прийнято: податкове повідомлення-рішення № 001362341 від 18 травня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств в розмірі 124 043 грн 50 коп. за основним платежем та 31 010 грн 88 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення № 0001372341 від 18 травня 2011 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 68 694 грн, податкове повідомлення-рішення № 0001382341 від 18 травня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 40 437 грн за основним платежем та 10 109 грн 25 коп. за штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до акту Державної податкової інспекції у м. Ужгороді від 04.05.2011 року № 934/23-1/10/33705621, перевіркою не встановлено наявність поставок ТзОВ «Технолітбуд» підприємствами - контрагентами, тобто, правочини, укладені ТзОВ «Технолітбуд» без мети настання реальних наслідків, внаслідок чого правочини є нікчемними, та на підставі наведеного, зроблено висновок, що оскільки не підтверджено податковий кредит та валові витрати ТзОВ «Технолітбуд» - відсутні об'єкти оподаткування ПДВ та податком на прибуток по операціях з продажу товарів покупцям, в зв'язку з чим ТзОВ «Постерікс» (як покупцю за правочином з ТзОВ «Технолітбуд») збільшено податкові зобов'язання з податку на прибуток та ПДВ та зменшено суму від'ємного значення ПДВ, тобто, по всім сумам по придбанню товарів за договором поставки від 27.09.2010 року за № 1483, укладеного з ТзОВ «Технолітбуд».

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із п. п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній діяльності.

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахування обмежень установлених п. п. 5.3, 5.7 вказаної статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, до складу валових витрат звітного періоду включається лише ті витрати, які пов'язані з виробничою діяльністю та підтверджені відповідними документальними доказами. Відсутність однієї із зазначених умов не дає платнику податків включати суми витрат до валових витрат бази оподаткування податку на прибуток.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Постерікс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд» 27 вересня 2010 року укладено договір поставки № 1483 (А. с. 39-40, том № 1)

Відповідно до умов згаданого договору ТзОВ «Технолітбуд» (продавець) поставляє ТзОВ «Постерікс» (покупець) товар для використання його у підприємницькій діяльності, який покупець зобов'язується прийняти та оплатити за нього на умовах договору (п. 1.1 договору), на умовах поставки - склад покупця (п. 3.3 договору), вартість партії визначається згідно видаткових накладних (п. 3.2, п. 4.1 договору), розрахунки здійснюються за кожну окрему поставлену партію (п. 4.2 договору).

Факт отримання товару за вищевказаним договором, як вірно зазначено судом першої інстанції, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, рахунків, актів здачі-прийняття та специфікацій послуг по доставці, договорів про надання транспортних послуг, податкових накладних, виписками банку.

Крім того, в матеріалах справи наявні також копії видаткових накладних (постачальник ТзОВ «Постерікс», одержувачі - ТзОВ «Нова лінія», ТзОВ «Епіцент К», ТзОВ «Схід бізнес Центр», ТзОВ «ТБД «Олді», ТзОВ «Олді - Житомир», ТзОВ «МирСтрой-Ки»), податкових накладних (продавець - ТзОВ «Постерікс», покупці - ТзОВ «Епіцент К», ТзОВ «Схід бізнес Центр», ТзОВ «ТБД «Олді», ТзОВ «Олді - Житомир», ТзОВ «МирСтрой-Ки»), договорів комісії, поставки, надання послуг, бухгалтерської документації - інвентаризаційні відомості, оборотно-сальдові відомості, звіти («склад», «клієнт», «номенклатура»), якими підтверджено, що ТзОВ «Постерікс» здійснює господарську діяльність у сфері оптової торгівлі постерами, фотошпалерами та супутніми товарами, придбана за договором поставки від 27 вересня 2010 року за № 1483 продукція використана в господарській діяльності, такий товар реально отриманий та оприбуткований підприємством, у вартості отриманого товару наявний та сплачений в повному обсязі ПДВ.

Враховуючи підтвердження реальності здійснених між позивачем та ТзОВ «Технолітбуд» господарських операцій суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат на підставі виданих ТзОВ «Технолітбуд» за наслідками таких господарських операцій належним чином оформлених податкових накладних.

Також, на думку суду першої інстанції, слід зазначити про безпідставність тверджень апелянта стосовно нікчемності договору поставки № 1483 від 27 вересня 2010 року укладеного товариством з обмеженою відповідальністю «Постерікс» з товариством з обмеженою відповідальністю «Технолітбуд».

Так, згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Враховуючи ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин недійсність якого встановлена законом, а не висновками акту податкової перевірки.

Вказані в актах перевірки складених податковими органами недоліки чи порушення, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Ужгороді залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року в справі № 2а-1684/11/0770- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. П. Дякович

А. І. Рибачук

Ухвалу складено в повному обсязі 11 березня 2013 року