Рішення № 30444662, 05.04.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №263/950/13-ц

Провадження №2/263/907/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., за участю прокурора Ковалевської М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом прокурора Жовтневого району м.Маріуполя в інтересах Маріупольської міської Ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

31.01.2013 року Прокурор Жовтневого району м.Маріуполя в інтересах Маріупольської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 витрати Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4 ім.І.К.Мацука», у розмірі 2035,80 грн., на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 від злочину, що скоїв відповідач 28.12.2011 року в холі приміщення ТОВ «РК Корал», розташованого по пр.Нахімова, 43 в м.Маріуполі, спричинивши необережно потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні з 28.12.2011 року по 6.01.2012 року, загальна вартість лікування склала 2035,80 гривень, які підлягають стягненню на користь Маріупольської міської Ради, оскільки вказана комунальна установа фінансується фінансовим відділом Маріупольської міської Ради і витрати на лікування потерпілого відносяться до витрат місцевого бюджету. Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину. Судові витрати просив покласти на відповідача.

У судовому засіданні прокурор Ковалевська М.В. позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягала на їх задоволенні.

Представник позивача Маріупольської міської Ради Затворницька О.М. в судовому засіданні не була присутня, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, в якій наполягала на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій позов визнав, просив суд розглянути справу у його відсутності.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши надані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

За змістом ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилось закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв'язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Відповідно до ст. 93-1 КПК України, кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я, органу Міністерства фінансів України або прокурора. У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 6 частини першої статті 6, статтями 7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 61 ч.4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, що постановою Приморського районного суду м.Маріуполя від 16 травня 2012 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ст.128 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

Провадження по зазначеній справі закрито на підставі ст. 46 КК України, ст. ст. 7-1, 8 КПК України. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_2 28.12.2011 приблизно о 2 годині 15 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись в холі приміщення ТОВ «РК Корал», розташованого по пр.Нахімова, 43 в м.Маріуполі, спричинивши необережно потерпілому ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження. Вину у скоєному злочині ОСОБА_2 визнав у повному обсязі. Постанова суду від 16.05.2012 року у відношенні ОСОБА_2 не оскаржувалася в апеляційному, касаційному порядку та набрало законної сили. Таким чином, ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності з не реабілітуючих підстав, у зв'язку з чим його провина в скоєнні інкримінованого йому злочину є встановленою.

Також у зв'язку із закриттям провадження по справі на підставі ст.46 КК України, залишився не вирішеним цивільний позов прокурора, внаслідок чого цей позов повинен вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з довідки Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4 ім.І.К.Мацука» ОСОБА_3 у зв'язку із завданням йому тяжких тілесних ушкоджень в період з 28.12.2011 року по 6.01.2012 року перебував на стаціонарному лікування у вказаній комунальній установі.

За таких обставин суд вважає, що вина відповідача у заподіянні потерпілому ОСОБА_3 тілесних ушкоджень є доведеною та доказуванню не підлягає.

За інформацією фінансового управління Маріупольської міської Ради Комунальна установа «Маріупольська міська лікарня № 4 ім.І.К.Мацука» є розпорядником коштів міського бюджету м.Маріуполя, знаходиться у відомчій підпорядкованості головного розпорядника коштів міського бюджету - управління охорони здоров'я Маріупольської міської ради та повністю утримується за рахунок коштів міського бюджету м. Маріуполя. Таким чином, витрати на лікування потерпілого відносяться до витрат міського бюджету м.Маріуполя.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року № 11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року; термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні; до справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року «Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання» передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день; кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого; визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми витрат за місяць (в якому проводилося лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Як вбачається з довідки Комунальної установи «Маріупольська міська лікарня № 4 ім.І.К.Мацука» на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 загальна вартість його лікування за 10 днів склала 2035,80 гривень.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з вимогами п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України суд повинен вирішити, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судових витрат при подачі до суду позову про відшкодування коштів, затрачених на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, судовий збір складає 229,40 грн. і підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 174, 212-215, ЦПК України, ст. 1206 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 року №11 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат», суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Прокурора Жовтневого району м.Маріуполя в інтересах Маріупольської міської Ради до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди-задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), на користь Маріупольської міської Ради на розрахунковий рахунок № 31413544700051 в ГУ ГКСУ в Донецькій області, код платежу - 24060300, МФО - 834016, код ЄДРПОУ 37989721 витрати на лікування ОСОБА_3 у Комунальній установі «Маріупольська міська лікарня № 4 ім.І.К.Мацука» в сумі 2035 гривень 80 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: П.І. Папаценко