Ухвала суду № 30441915, 01.04.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-481/11/5/0170

01.04.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 10.01.13 у справі № 2а-481/11/5/0170

за позовом Приватного підприємства "Космос-Насіння-Імекс" (вул. Леніна, 140, селище міського типу Первомайське, Первомайський район, Автономна Республіка Крим,96300)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Північна, 2, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим,96000)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013 адміністративний позов Приватного підприємства "Космос-Насіння-Імекс"" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 23.12.2010 №0000131600/3, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Правом на участь у судовому засіданні сторони не скористались. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, є підставою для розгляду справи в порядку письмового провадження. Судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Розглянувши справу в порядку статей 195, пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Приватне підприємство "Космос-Насіння-Імекс"(далі-позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі- відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 №0000131600/3 про донарахування 8606,00 грн. податку на додану вартість та 430,30 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків податкового органу щодо заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року внаслідок неправомірного заповнення рядку 23.4 декларації за відповідний звітний податковий період. Позиція позивача заснована на тому, що відображення у рядку 23.4 декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року суми залишку від'ємного значення у розмірі 8736,00грн. є єдиним можливим способом усунення помилки у рядку 23.5 декларації з податку на додану вартість за травень 2008 року у відповідності до рішення суду по справі №2а-5791/09/7/0170, оскільки після анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість у підприємства відсутнє право на подання уточнюючих розрахунків.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач мав право виправити самостійно виявлену помилку, що містилась в раніше поданій декларації за серпень 2008 року, шляхом відображення у рядку 23.4 "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року показника в сумі 8736,00 грн.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи 23.12.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.12.2010 №0000131600/3 про донарахування позивачу 8606,00грн. податку на додану вартість та 430,30 грн. штрафних санкцій.

Передумовою донарахування позивачу податку на додану вартість став акт №715/15-2/34227474 від 02.07.2010 невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивача з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на додану вартість податковій декларації за травень 2010 року.

Перевіркою зафіксовано заниження платником розміру податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 8606,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що при заповненні податкової декларації платником неправомірно заповнено рядок 23.4 (зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) в сумі 8736,00 грн., оскільки вказане податкове зобов'язання є неузгодженим в силу положень підпункту 5.2.4 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" внаслідок його оскарження в адміністративній справі №2а-5791/09/7/0170.

По справі було призначено проведення судово-економічної експертизи, якою було встановлено, що згідно з наданими на дослідження бухгалтерськими документами підприємства, висновки акту №715/15-2/34227474 від 02.07.2010 щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010року в сумі 8606,00грн. не підтверджуються.

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Судова колегія, дослідивши висновок експерту від 25.10.2012 №810, оцінив його в порядку статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, не знайшла підстав не довіряти висновкам експерта.

Як свідчать матеріали справи позивачем 04.06.2010 до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2010 року, де у рядку 23.4 "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" було відображено показник у сумі 8736,00грн. Дана сума виникла в результаті того, що в декларації за серпень 2008 року в рядку 23.5 "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" була відображена сума 10420,00грн. Проте, судовим рішенням у справі №2а-5791/09/7/0170 (помилково вказано №2а-6478/09/8/0170) встановлено, що від'ємне значення декларації з податку на додану вартість повинно бути зменшено на суму 1684,00 грн., тому урядку 23.4 має бути відображена суму 8736,00 грн. (10420,00 - 1684,00). Уточнені розрахунки з цього питання підприємством не подавались до прийняття рішення Севастопольським апеляційним адміністративним судом у даній справі. Проте, 13.05.2010 був затверджений акт про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та з дати прийняття вказаного акту підприємство втратило можливість подання уточнюючих розрахунків. Для виправлення помилки, що виникла, підприємством було її включено до декларації за поточний звітний період.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 8606,00 грн. у зв'язку з недоведеністю через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем 22.09.2008 до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2008 року, яку зареєстровано за № 7147. У рядку 23.5 декларації підприємством було відображено показник "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" у розмірі -10420,00 грн. Отже, вказаний рядок має містити показники за наслідками проведених податковим органом документальних та камеральних перевірок податкової звітності за попередні звітні періоди.

Так, Первомайською міжрайонною державною податковою інспекцією Автономної Республіки Крим(правонаступником якої є відповідач) була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.06.2007 по 30.06.2008, за наслідками якої складений акт №606/23-1/34227474 від 09.09.2008, яким встановлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 324181,27 грн. У податковому повідомленні-рішенні №0000192301/0 від 19.09.2008 відповідачем вказана сума нарахованого зобов'язання у розмірі 321801,21 грн., оскільки донарахування податку на додану вартість в сумах 1554,80 грн. і 825,26 грн. платником були сплачені самостійно.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення №0000192301/0 від 19.09.2008 було частково скасовано на суму 312168,65 грн. (208205,21 грн.-основний платіж та 103963,44 грн.-штрафні санкції). Рішенням №270/10/25-023 від 03.02.2009 Державна податкова адміністрація в Автономній Республіці Крим доповнила текст свого рішення від 28.01.2009 про результати розгляду повторної апеляційної скарги текстом наступного змісту: "...уменьшить значение строки 26 декларации по податку на додану вартість за июнь 2008 года на 128410,00 грн. (128556,00грн.-146,00грн.)".

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2010 по адміністративній справі №2а-5791/09/7/0170 скасовано частково рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим "про внесення змін до рішення Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 28.01.2009 №212/10/25-023 (№803/7/25-023)" вих.№270/10/25-023 від 03.02.2009 про зменшення значення рядку 26 декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року на суму 126726,00грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що за наслідками документальної перевірки відповідача показник рядка 26 декларацій з податку на додану вартість за червень 2008 року (останній звітний місяць періоду перевірки) слід було зменшити на 1684,00 грн. (128556 -126872 = 1684), а не на 128410 грн., як це зроблено рішенням Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим № 270/10/25-023 від 03.02.2009.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що, враховуючи процедуру судового оскарження податкового зобов'язання за червень 2008 року (рядок 26 декларації) позивач не мав підстав для зменшення залишку від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу (рядок 23.5 декларації) у серпні 2008 року на суму 10420,00 грн., що повністю узгоджується з приписами підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", згідно якому день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Слід зазначити, що оскільки, в декларації за серпень 2008 року було відображено суму 10420,00 грн., то виникла необхідність виправлення помилки на суму 8736,00 грн. (10420,00 - 1684,00).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" також встановлено, що платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що у період з вересня 2008 року по квітень 2010 року позивачем уточнюючі розрахунки показників декларації податку на додану вартість за серпень 2008 року не подавались. Актом № 1 від 13.05.2010 відповідачем було анульовано реєстрацію позивача як платника податку на додану вартість.

Пунктом 8 Розділу V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №79 від 01.03.2000(чинному на момент анулювання реєстрації позивача) було встановлено, що при анулюванні реєстрації останнім податковим періодом уважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання. Згідно пункту 8.2 Положення встановлено, що у разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. У разі анулювання свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість нормами податкового законодавства не передбачалось право такого платника на подання уточнюючих розрахунків, у тому числі, у зв'язку з самостійним виявлення помилок у раніше поданих деклараціях. При цьому, у такого платника наявний обов'язок погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, що передбачає, зокрема, попереднє декларування податкових зобов'язань за останній податковий період.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав право виправити самостійно виявлену помилку, що містилась в раніше поданій декларації за серпень 2008 року, шляхом відображення у рядку 23.4 "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року показника в сумі 8736,00 грн., що є підставою для задоволення позову.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у податкового органу не було визначених законом підстав щодо донарахування позивачу 8606,00грн. податку на додану вартість.

Оскільки судом встановлено помилковість донарахування сум податкового зобов'язання з податку на додану вартість за наслідками документальної невиїзної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість позивача з питання виявлення арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податку на додану вартість податковій декларації за травень 2010 року то і застосування у спірному податковому повідомленні-рішенні фінансових санкції в сумі 430,30грн. слід визнати таким, що порушує визначені законом умови такого застосування.

Оцінюючи дії Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 №0000131600/3 про донарахування позивачу 8606,00грн. податку на додану вартість та 430,30 грн. штрафних санкцій, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.12.2010 №0000131600/3 про донарахування позивачу 8606,00грн. податку на додану вартість та 430,30 грн. штрафних санкцій діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, зазначає тільки про обставини справи.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.01.2013 у справі № 2а-481/11/5/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко