Рішення № 30440583, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2406/13 02.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Шараєвський Олександр Владиславович

про стягнення 9 367,20 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кисарець О.І. за довіреністю № 0112-438 від 26.12.2012 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (далі - відповідач) про стягнення 9 367,20 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 27.01.2010 р. у м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Suzuki», державний номер АІ5003ВВ під керуванням Шараєвського О.В., цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № ВС/8165813, та транспортного засобу Toyota Rav 4, державний номер АА7491ЕЕ, який застраховано позивачем за Договором добровільного страхування № 28-2809-3177 від 21.10.2009 р. Оскільки позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 9 367,20 грн., та зважаючи на те, що відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва Шараєвського О.В. було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.02.2013 р. порушено провадження у справі № 910/2406/13, в порядку ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі в справі № 910/2406/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шараєвського Олександра Владиславовича (далі - третя особа), розгляд справи призначено на 20.02.2013 р.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2013 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/2406/13 від 08.02.2013 р. не виконав, проте, 19.02.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні 20.02.2013 р. проти зазначеного клопотання не заперечив.

Третя особа в судове засідання 20.02.2013 р. не з'явилась, вимоги ухвали господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/2406/13 від 08.02.2013 р. не виконала, заяв чи клопотань не подала, про поважні причини неявки суд не повідомила, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 19.03.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 19.03.2013 р. позов підтримав в повному обсязі, через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав додаткові документи на виконання вимог попередніх ухвал суду.

Представник відповідача та третя особа в судове засідання 19.03.2013 р. не з'явились, при цьому, третя особа через відділ діловодства господарського суду міста Києва подала додаткові документи на виконання вимог попередніх ухвал суду та клопотання про розгляд справи без її участі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 02.04.2013 р.

Представник позивача в судовому засіданні 02.04.2013 р. позов підтримав в повному обсязі.

29.03.2013 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване тим, що 02.04.2013 р. представник відповідача приймає участь у іншому судовому засіданні.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом розглянуто клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вирішено, зважаючи на строки вирішення спору та на те, що представник позивача проти нього заперечує в задоволенні вказаного клопотання відмовити, крім того, зважаючи на приписи ст. 28 ГПК України, яка надає право юридичній особі мати невизначену кількість представників, відповідачем належним чином не доведено обставин неможливості направити свого повноваженого представника в судове засідання у даній справі.

При цьому, судом враховано, що суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а також на вирішення питання про мирне врегулювання даного спору, у зв'язку з чим суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору в судовому порядку, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Так, в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомленні належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2009 р. між позивачем (страховик) та Сухарєвою А.Г. (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування № 28-2809-3177 щодо майнових інтересів страхувальника, пов'язаних з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки Toyota Rav 4, державний номер АА7491ЕЕ.

Страхова сума відповідно до п. 5 Договору складає 204 000,00 грн., до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортні пригоди зі ставкою франшизи - 0,5 % від страхової суми.

Строк дії Договору відповідно до п. 10 з 22.10.2009 р. по 21.10.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.01.2010 р. о 15 год. 00 хв. гр. Шараєвський О.В., керуючи автомобілем «Suzuki», державний номер АІ5003ВВ по вул. О.Теліги в м. Києві, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Toyota Rav 4, державний номер АА7491ЕЕ, під керуванням водія Черноуса П.С., що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 13.1. ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 12.03.2010 р. у справі № 3-1261-10 Шараєвського О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення.

Суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини»).

Відповідно до Довідки, виданої інспектором ВОМ ДТП в Подільському районі лейтенантом міліції автомобіль Toyota Rav 4, державний номер АА7491ЕЕ, внаслідок зазначеного ДТП отримав механічні пошкодження: кожуха запасного колеса, заднього бампера, датчика парктроніка.

Заявою від 28.01.2010 р. страхувальник Сухарєва А.Г. звернувся до позивача з вимогою виплатити страхове відшкодування, кошти просив перерахувати на рахунок СТО.

До матеріалів справи долучено Звіт про визначення вартості відновлюваного ремонту про оцінку автомобіля Toyota Rav 4 держномер АА7491ЕЕ від 05.02.2010 р., складеного ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги», відповідно до якого значиться, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 10 933,31 грн.

Відповідно до Страхового акту № 39808Т від 04.02.2010 р. позивачем вирішено виплатити страхувальнику 9 367,20 грн., сума якого розрахована на підставі Калькуляції № С-00028345 від 01.02.2010 р.

Згідно з Платіжним дорученням від 09.02.2010 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 9 367,20 грн.

Відповідно до Полісу № ВС/8165813 цивільно-правова відповідальність Шараєвського О.В. була застрахована відповідачем на період з 11.07.2009 р. по 10.07.2010 р., розмір франшизи - 510, 00 грн., ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну - 25 500, 00 грн., тип Договору - ІІІ.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 9 367,20 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи Шараєвського О.В. встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 р., відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме: Звітом про визначення вартості відновлюваного ремонту про оцінку автомобіля Toyota Rav 4 держномер АА7491ЕЕ від 05.02.2010 р., складеного ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги», визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складає 10 933,31 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Звіті, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Водночас, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Згідно з Платіжним дорученням від 09.02.2010 р. позивач сплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 9 367,20 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № ВС/8165813 розмір франшизи - 510, 00 грн., у зв'язку з чим з відповідача має бути стягнуто 8 857,20 грн., проте як в іншій частині позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати суми боргу в розмірі 8 857,20 грн.

При цьому, судом встановлено, що позивач не звертався до відповідача з регресною вимогою, однак, відповідно до постанови Верховного Суду України № 3-38гс12 (справа № 23/279) від 28.08.2012 р., позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено часткову обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню в частині стягнення 8 857,20 грн.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» (01023, м. Київ, площа Спортивна, буд. 3, код ЄДРПОУ 32556540) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, буд. 32, літ. А, код ЄДРПОУ 30859524) 8 857 (вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 20 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 626 (одну тисячу шістсот двадцять шість) грн. 83 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака