Постанова № 30440476, 21.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5560/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 березня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал Бровари», звернулося з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003771501 від 13.06.2012 року на суму 656141,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003771501 від 13.06.2012 року.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області Державної податкової служби було проведено камеральну перевірку податкової звітності ТОВ «Термінал Бровари» оформлену актом від 21.05.2012 № 290/1501/33584049.

В ході цієї перевірки податковим органом було виявлено, що платником було подано податкову декларацію з плати за землю, в якій визначена сума податкового зобов'язання з орендної плати за землю без врахування нової нормативної грошової оцінки землі, затвердженої Рішенням Броварської міської ради від 30.09.2008 року № 883-46-05.

Наведена обставина стала підставою для прийняття ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 року № 0003771501, за яким позивачеві донараховано податкове зобов'язання з орендної плати в сумі 656 141,00 грн. (у тому числі 131228,20 грн. за штрафними санкціями).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що відповідач протиправно збільшив позивачу грошове зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку та прийняв податкове повідомлення - рішення, так як застереження про мінімальний розмір орендної плати передбачений підпункту 288.5.1. пункту 288.5 ст.288 Податкового кодексу України починаючи з 01.01.2011 року дає підстави для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору і не тягне автоматичного підвищення розміру орендної плати.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 9.1.10. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та зборів.

Плата за землю, відповідно до підпункту 14.1.147. пункту 14.1. Податкового кодексу України, - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 288.2. та 288.3. статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Підпунктом 271.1.1. пункту 271.1. статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

При визначенні розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності сторони договору мають враховувати положення статті 7 Закону України «Про плату за землю», зокрема частини 1 статті 7 вказаного Закону, що регулює розмір плати за землю населених пунктів, згідно з якою ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно пункту 288.1. статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Ставки податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не проведено, встановлюються частиною 2 статті 7 Закону України «Про плату за землю» та є диференційованими в залежності від чисельності мешканців відповідного населеного пункту.

За змістом частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату належить до істотних умов договору оренди землі.

Відповідно до частини 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13 квітня 2006 року між Броварською міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 23.03.2006 року надає, а орендар приймає в строкове, платне користування для будівництва земельну ділянку площею 9,5000 га, яка знаходиться по об'їзній дорозі в м. Бровари.

Пунктом 4 даного договору передбачено, що річна орендна плата складає 277 020,00 грн., а в разі зміни розмірів земельного податку розмір орендної плати переглядається.

Умови договору (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, платник орендної плати зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі з урахуванням змін законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до пункту 4.2 договору оренди землі від 13 квітня 2006 року укладеного між Броварською міською радою та позивачем, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір грошової оцінки та орендної плати не є сталим і змінюється в зв'язку з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін на підставі вимог діючого законодавства. В таких випадках розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюється без внесення змін та доповнень до цього договору.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Трейд".

Разом з тим, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання суду першої інстанції на додаткову угоду № 1 відповідно до якої, зокрема, була змінена нормативна грошова оцінка земельної ділянки та змінена річна орендна плата, так як після зміни нормативної грошової оцінки земель м. Бровари позивачем не надано довідку до податкового органу про розмір нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тому при проведення перевірки відповідачем була обрахована сума орендної плати за січень-лютий 2012 року на підставі даних відділу земельних ресурсів у м. Броварах про розмір нормативної грошової оцінки даної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано докази на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення, в той же час позивачем надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Виходячи з наведеного, а також системного аналізу вищевказаних норм права, колегія суддів приходить до висновку, що при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2012 року - скасувати.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал Бровари" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 26 березня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.