Ухвала суду № 30439805, 02.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1013/9806/12 Головуючий у І інстанції Линник В.Я. Провадження № 22-ц/780/1694/13 Доповідач у 2 інстанції Панасюк С.П.Категорія 29 02.04.2013

У Х В АЛ А

іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Савченка С.І.,

суддів: Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Клименко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Комунально-побутового підприємства Ірпінської міської ради Київської області «Теплоенергопостач», про припинення дій, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2012 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому просили суд встановити відсутність заборгованості у них перед відповідачем за теплопостачання до квартири АДРЕСА_1, починаючи з 28 квітня 2004 року по дату встановлення рішення, зобов'язати КП «Теплоенергопостач» припинити дії, що полягають у виставленні рахунків, поширенні інформації про наявність боргу в позивачів за теплопостачання, зобов'язати відповідача зняти з подальшої оплати за теплопостачання, а також стягнути з відповідача на користь позивачів солідарно моральну шкоду в розмірі 10000грн.

Вимоги обґрунтовували тим, що в 2004 році їхню квартиру АДРЕСА_1 від'єднало від централізованого опалення та встановлено автономне опалення про що свідчать необхідні дозвільні документи.

Відразу після від'єднання вказаної квартири від централізованого опалення, позивачі звернулися до КП «Ірпіньтепломережа», правонаступником якого є відповідач із заявою про зняття квартири з квартирного обліку та заявою про перерахунок заборгованості до 28 квітня 2004 року у зв'язку із неякісним наданням послуг. Проте, відповіді на вказані заяви позивачі не отримали.

Разом з тим, 14 вересня 2007 року відповідач опублікував в місцевій газеті необґрунтований борг, що нібито рахується за позивачами за послуги з теплопостачання в розмірі 3485грн.66коп., при тому, що позивачі не користуються послами з централізованого опалення, починаючи з 28 квітня 2004 року.

09 липня 2008 року відповідач надіслав на адресу позивачів листа, в якому зазначалося, що за ними рахується борг за договором про теплопостачання в розмірі 5154грн.14коп. Проте, жодного договору між сторонами з цього приводу раніше не укладалося.

14 серпня 2008 року позивачі повторно звернулися до відповідача із завою про зняття їхньої квартири з оплати за теплопостачання. Проте і цього разу не отримали жодної відповіді.

22 листопада 2012 року позивачі отримали від відповідача поштове повідомлення в якому їх попереджено про негативні наслідки непогашення боргу, що виник за нібито отримання послуг з теплопостачання.

Такі дії відповідача, позивачі вважають протиправними та такими, що порушують їх права, а тому вони звернулися до суду з вказаним позовом за захистом своїх порушених прав.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд. Свої вимоги апелянт обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи в порядку, передбаченому ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення виходив з того, що позивачем в судовому засіданні не доведено обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги та заперечення, зокрема не надано доказів належного відключення квартири останнього від централізованого опалення. Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 23 вересня 2003 року №234/4 позивачу надано дозвіл на виконання проектних робіт по установці індивідуального опалювального котла в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано затвердити проект по газопостачанню в установленому законом порядку (а.с.7).

При цьому, відповідно до рішення виконкому Ірпінської міської ради Київської області від 27 травня 2003 року №128, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання може здійснюватись у випадках: встановлення в усіх квартирах та нежилих приміщеннях будинку індивідуальних опалювальних приладів, встановлення в усіх квартирах окремих секцій чи під'їздів будинку індивідуальних опалювальних приладів при наявності технічної можливості повного відключення від центрального опалення цих секцій або під'їздів. Відключення відповідних мереж здійснювати за умови, що це не порушить експлуатаційні показники житлового будинку і будуть здійсненні заходи щодо забезпечення в суміжних приміщеннях вимог діючих будівельних норм і правил. Вищезазначені заходи узгоджуються із власником житлового будинку та експлуатаційними службами з дотриманням нормативів Державних будівельних норм і правил (а.с.64).

У відповідності до вимог вказаного рішення Ірпінською філією по експлуатації газового господарства ВАТ «Київоблгаз» надано технічні умови на встановлення опалювального котла від 02 жовтня 2003 року №58, отримано технічні узгодження на відключення квартири позивача від системи централізованого опалення та розроблено і погоджено проект газопостачання вказаної квартири (а.с.8-30).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 28 квітня 2004 року подав заяву до КП КОР «Ірпіньтепломережа», яке на той час надавало послуги з теплопостачання до квартири позивача з проханням зняти вказану квартиру з оплати за теплопостачання у зв'язку з влаштуванням в ній автономного опалення (а.с.31).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до довідки Ірпінської філії по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз» від 21 грудня 2012 року №3242, індивідуальне опалення в квартирі позивача було встановлено 01 жовтня 2008 року (а.с.60).

Відповідно до викладених обставин, станом на момент дії Правил від 27 травня 2003 року відключення окремих квартир від централізованого опалення проводилося за кошти споживачів та після отримання відповідного дозволу на виконання таких робіт, що надавався виконкомом відповідної міської (селищної) ради. Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено факту відключення його квартири від централізованого опалення у 2004 році з дотриманням законодавчої процедури такого відключення.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМ України від 21 липня 2005 року №630, а саме, положень п.п.24-26 24 передбачено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про теплопостачання" схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.

Колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, що докази надані позивачем в обґрунтування обставини правомірного відключення його квартири від централізованого опалення (надалі - ЦО), а саме: гарантійний талон на котел та довідка Ірпінської по експлуатації газового господарства ПАТ «Київоблгаз» від 21 грудня 2012 року не підтверджують факту правомірного відключення його квартири від систем ЦО, а лише вказують на факт придбання котла та встановлення індивідуального опалення в квартирі позивача (а.с.60, 63). Як доказ відключення квартири позивача від ЦО не може слугувати також наданий останнім акту від 11 червня 2004 року, оскільки складення такого акту не було передбачено діючим на той час законодавством, крім того, не можливо встановити якими саме особами складено вказаний акт, які вони посади обіймають та чи наділені вони повноваженнями щодо відключення квартир від ЦО (а.с.33).

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо спростування інформації щодо наявності у позивача заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання, оскільки позивач не зміг довести факту правомірного відключення його квартири від ЦО, а відтак не спростував наявність у нього зазначеної заборгованості.

Суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і колегія суддів, правомірно не прийняв до уваги твердження позивача про порушення відповідачем положень Закону України «Про захист персональних даних», оскільки поширення відомостей про заборгованість особи без її конкретного зазначення не відноситься до персональних даних відповідно положень вказаного Закону. Крім того, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги твердження позивача про неналежну якість наданих послуг, а відтак і їх не оплату, оскільки він не довів факту надання відповідачем послуг неналежної якості.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з врахуванням вимог ст.312 ЦПК України дійшов обґрунтованих та законних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, а тому правомірно відмовив у його задоволенні.

Твердження, апелянта, якими він фактично обґрунтовує свої вимоги та заперечення не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів не знайшла підстав, передбачених ст.309 ЦПК України для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, а тому відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_2 та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 29 січня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: