Рішення № 3043895, 24.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2009 р. Справа № 15/14-09

вх. № 320/3-15

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Юрков В.І. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Фермерське господарство "Альянс", м. Зміїв

до ДП СТОВ "Більшовик", с. Більшовик

про стягнення 148900,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Альянс" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за товар в сумі 124450 грн., пені у розмірі 14609,81 грн, інфляційних втрат в сумі 8014,58 грн., 3 % річних в сумі 1826,23 грн., а також просить стягнути держмито в сумі 1489 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Відповідач через канцелярію суду (вх.№ 4166) звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, у якій просить визнати дійсним правочин, за яким ТОВ "АПК "Більшовик" сплатив частину боргу у 66825грн. за договором № 2-08 від 27.03.2008 року.

Відповідно до статті 60 ГПК України відповідач вправі во до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Суд, розглянувши зустрічну позовну заяву, прийняв її до розгляду, як таку що не суперечить чинному законодавству України. Відповідач за зустрічним позовом через канцелярію суду (вх.№ 1141) надав відзив на зустрічну позовну заяву, в якій виклав свою правову позицію щодо вимог позивача за зустрічним позовом та проти позову заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

27.03.2008 року між Фермерським господарством «Альянс» (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АПК «Більшовик» (покупець) укладено договір № 2-08/43 купівлі-продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов’язується передати належний йому товар у власність Покупцеві (відповідачу), а Покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Згідно пункту 3.2 договору перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Відповідно до умов договору (п.4.1) позивач та відповідач узгодили, що ціна за одиницю товару становить 380 гривень за 100 кг. Сума договору складає 124450 грн.

На виконання умов договору згідно видаткової накладної № 27/03 від 27.03.2008 року Фермерським господарством «Альянс» передано у власність відповідача горох «Світ» (перша репродукція) у кількості 32750 кг на суму 124450 грн. Як встановлено судом, товар отримано представником відповідача – Перебейніс Л.М. на підставі довіреності ЯОИ № 858806, виданої відповідачем 27.03.2008 року та не заперечується представником відповідача.

Відповідно до п. 4.3 спірного договору відповідач зобов’язався здійснити оплату за отриманий товар до 15 липня 2008 року.

Як зазначав позивач, ТОВ «АПК «Більшовик» до цього часу оплату за отриманий товар не здійснило. Заборгованість за договором від 27.03.2008 року № 2-08/43 купівлі-продажу становить 124450 грн. Доказів здійснення розрахунків відповідач не надав. Проте, на думку відповідача, він сплатив позивачу суму боргу у розмірі 66825 грн., здійснивши поставку вівса згідно з видатковою накладною № 64 від 16.10.2008 року та уклавши таким чином угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Доказів узгодження з позивачем зарахування 66825 грн. в рахунок поставки товару на суму 124450 грн. відповідач не надав. Крім того, ані відповідач , ані позивач не надали суду доказів того, що ними укладено додаткові угоди щодо зміни умов договору стосовно строків або порядку оплати.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд встановив, що позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 124450 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки договором строк оплати за переданий у власність Покупця (відповідача) товар визначений – до 15 липня 2008 року, то відповідно саме з цієї дати Продавець має право вимагати від відповідача оплати товару та неустойки.

Пункт 5.5. договору передбачає, що за порушення строку оплати за товар Покупець (відповідач) виплачує Продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент просрочення, за кожний день прострочення.

Суд перевіривши нарахування пені, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 15 липня 2008 року по 10.01.2009 року в сумі 14609,81 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрати в сумі 8014,58 грн., 3 % річних в сумі 1826,23 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Позивач за зустрічним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК «Більшовик» просить правочин (договір), за яким він сплатив частину суми боргу у 66825,00 грн. за договором № 2-08 від 27.03.2008 року визнати дійсним. Свої позовні вимоги та факт дійсності правочину, за яким ТОВ „АПК „Більшовик” сплатив суму боргу у 66825 грн. позивач за зустрічним позовом обгрунтовує письмовими доказами, зокрема довіреністю, виданою Фермерським господарством „Альянс” ЯПК № 985598 від 16.10.2008 року на отримання вівса; видатковою накладною № 64 від 16.10.2008 року; податковою наладною та актом звірки взаєморозрахунків, претензією позивача та вважає, що сплатив частину заборгованості за договором поставки від 27.03.2008 року № 2-08 поставленим вівсом.

Судом встановлено, що позовні вимоги позивача за зустрічним позовом є безпідставними та необгрунтованими, виходячи з наступного. Договір на поставку вівса на суму 66825 грн. сторонами не укладався; пунктом 4.3 договору поставки від 27.03.2008 року № 2-08 передбачено, що розрахунки за поставлений горох здійснюються шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок Продавця (позивача за первісним позовом). Інший спосіб розрахунків за договором не передбачався. Крім того, сторони за спірним договором (п.7.1) встановили, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що формлюється додатковою угодою до договору. Доказів укладання додаткової угоди про зміну договору щодо проведення розрахунків за поставлений товар іншим, ніж зазначним у п.4.3. договору засобом, позивач за зустрічним позовом не надав. Відповідач за зустрічним позовом у судовому засіданні пояснив, що угод про зміну умов договору не укладав з позивачем.

Суд зазначає, що видаткова накладна № 64 від 16.10.2008 року містить позначку „умова продажу” – згідно договору (взаємозалік), але не зазначає згідно якого договору або угоди на взаємозалік.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, однак не може слугувати доказом оплати вартості товару кредитором.

Акт звіряння розрахунків, складений 21.11.2008 року, свідчить про наявність заборгованості відповідача за первісним позовом перед позивачем.

Стосовно заявленої претензії, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом пояснив, що оскільки в претензії від 26.11. 2008 року № 127, направленої на адресу відповідача за первісним позовом було помилково зазначено про сплату заборгованості за спірним договором (фактично оплату вартості гороху не здійснено), на адресу відповідача за первісним позовом направлено лист про те, що претензію на суму 57652 грн. було направлено помилково.

Відповідно до п.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів данного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 55 Конституції України визначається, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У відповідності до частини1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов"язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування , їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 1, вищенаведеної статті, зазначається , що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Позивач за зустрічним позовом звернувся з позовом про визнання правочину (договору), за яким він сплатив частину суми боргу у 66825,00 грн. за договором № 2-08 від 27.03.2008 року, - дійсним. Нормами господарського та цивільного законодавства не передбачено такого способу захисту. Тобто, предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав.

До того ж, слід зазначити, позивач за зустрічним позовом не довів які саме його права і інтереси були порушені.

Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача за зустрічним позовом такими, що задоволенню не підлягають і йому слід відмовити в задоволенні позову.

Керуючись ст. 1, 2, 12, 33, 44-49, 82-85 ГПК України, ст.55 Конституції України, ст. 16, 525, 526, 530, 599, 601, 610 ЦК України, ст.179, 180, 188 ГК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Більшовик» (64113, Харківська область, Первомайський район, с. Більшовик, вул. Гуторова, 7 р/р 26004052202569 в Первомайському від. ХГРУ Приватбанк МФО 351533, код ЄДРПОУ 32779854) на користь Фермерського господарства «Альянс» (63401, Харківська область, Зміївський район, м. Зміїв, вул. Харківська, 86/А р/р 2600300009138 ХОД Райффайзен банк Аваль м. Харків МФО 350589 код ЄДРПОУ 31374476) основний борг за товар в сумі 124450 грн., пеню у розмірі 14609,81 грн, інфляційні втрати в сумі 8014,58 грн., 3 % річних в сумі 1826,23 грн., а також держмито в сумі 1489 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Суддя

рішення підписане 26.02.2009 року