Рішення № 30438877, 27.03.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2013 р.Справа № 922/897/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Френдій Н.А.

при секретарі судового засідання Алексєєвій Т.О.

розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720; до комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради, мікрорайон, будинок 16, смт. Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область, 64621, код ЄДРПОУ 37346355; про стягнення 482697, 09 грн. за участю представників:

позивача - Мельник В.В., довіреність №14-327 від 16.03.2012р.;

відповідача - Ткаченко В.В., довіреність №90 від 13.03.2013р.

Позивач - публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради про стягнення 315223,93грн. основного боргу, суми на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 7106,00грн., трьох відсотків річних у розмірі 11177,21грн., пені у розмірі 52062,99грн. та 7% штрафу у розмірі 97126,97грн., всього 482697,09грн.; судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує несвоєчасними розрахункуми відповідача за договором купівлі-продажу природного газу №49 від 30.09.2011р.

Ухвалою суду від 05.03.2013р. за позовною заявою порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.03.2013р.

В судовому засіданні 25.03.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Позивач 25.03.2013р. надав до суду пояснення (вх.№10871), в яких позивач, з метою належного виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, надає пояснення щодо нарахування пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідач 21.03.2013р. надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№10528), в підтверджує наявність заборгованості у відповідача перед позивачем, станом на 01.01.2013р., у розмірі 315223,93грн., але вказує на те, що частково заборгованість за спожитий газ ним сплачена, а саме 30.01.2013р. у розмірі 100000,00грн. та 14.03.2013р. у розмірі 100000,00грн., на підтвердження чого відповідач надав до суду оригінали відповідних платіжних доручень. Разом з цим відповідач просить суд не стягувати з відповідача пеню та штраф за прострочення платежів за договором, посилаючись на те, що сума субвенції хоча і затверджена головним фінансовим управлінням Харківської обладміністрації, але до цього часу не перерахована, в зв'язку з чим відповідач не мав можливості своєчасно розрахуватися з позивачем.

В судовому засіданні 25.03.2013р. оголошено перерву до 27.03.2013р., для надання можливості представникам сторін ознайомитись з наданими документами та подати свої заперечення і пояснення по суті позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2013р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити, заперечує проти позиції відповідача, викладеної у відзиві на позов, відносно того, що відповідач просить суд не стягувати з нього пеню та штраф, вказуючи на те, що умови Договору були відомі відповідачу та погоджені, а відтак вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2013р. підтримав відзив, наданий відповідачем 21.03.2013р. до суду, підтримав також додаткові пояснення до відзиву (вих.№104 від 26.03.2013р.) та клопотання (вих.№105 від 26.03.2013р.), які надані відповідачем до суду за супровідним листом №11382. В своєму клопотанні відповідач просить суд не стягувати з відповідача нараховану позивачем пеню, інфляційні, 3% річних та 7% штрафу, посилається на те, що підприємство відповідача опинилося в надзвичайно важкій фінансово-економічній ситуації внаслідок великої дебіторської заборгованості, (станом на 01.01.2013р. заборгованість населення складає 1770301,51грн., не відшкодовано з державного бюджету пільг на суму 316,4тис.грн., субсидій 922,2тис.грн., збитки по підприємству за 2012 рік склали 3485тис.грн.), невідповідності діючих тарифів на постачання та транспортування природного газу, що не дає можливості проводити своєчасно розрахунки з постачальниками природного газу, крім того, представник відповідача в судовому засіданні додав, що у підприємства відсутнє джерело на оплату штрафних санкцій, і примусове стягнення останніх спричинить вилучення з господарського обороту грошових коштів, що позбавить можливості закупки нових обсягів газу для забезпечення ним споживачів та проведення оплати вартості поставленого газу, відповідач просить суд врахувати викладені обставини, визнати їх винятковими і звільнити від сплати штрафних санкцій. На підтвердження викладеного відповідачем були надані документи для долучення до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради (покупець) 30.09.2011р. був укладений договір № 49 на купівлю-продаж природного газу (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати цей природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.

Згідно з пунктом 2.1. договору продавець зобов'язався передати у власність покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 2821,2 тис.куб.м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Відповідно до пункту 2.1.1. договору обсяги газу, що планується передати за цим договором (далі - плановий обсяг), можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +-5% (плюс/мінус п'ять відсотків) від узгодженого сторонами в п.2.1. цього договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу (п 2.1.2).

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передачі газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача.

За умовами п. 3.4. договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати позивачеві підписані та скріплені печатками відповідача та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому визначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Позивач не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути відповідачу та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктом 6.1. договору передбачено порядок розрахунків, які здійснюються відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що ціна за 1000куб.м. природного газу становить 1091,00грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20грн.

В подальшому, додатковою угодою №3 від 27.03.2012р. до договору на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011р. №49 (а.с.18), сторони погодили, що з 13.02.2012р. п.5.2. статті 5 "Ціна газу", діє у наступній редакції:

"Ціна за 1000куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1091,00грн., з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091,00грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1309,20грн.

Ціна за 1000куб.м. природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, становить 1248,08грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1248,08грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12грн., всього з ПДВ - 1309,20грн."

Згідно з п. 11.1. договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, у жовтні 2011 року - листопаді 2012 року, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв, природний газ у обсязі 2679819тис.куб.м. на загальну суму 3422830,10грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.19-27).

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу виконав несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв'язку з чим станом на день заявлення позову (26.02.2013р.) заборгованість останнього перед позивачем становить 315223,93грн.

З матеріалів справи вбачається, що борг в сумі 315223,93грн. обраховано позивачем за невиконання зобовязань відповідачем по оплаті поставленого газу в листопаді 2012р.

Однак, як вбачається із наданих відповідачем платіжних доручень., і що підтвердив повноважний представник позивача в судовому засіданні, відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 100000,00грн. до звернення позивача із позовом до суду, а саме 30.01.2013р., що підтверджується платіжним дорученням №119 від 30.01.2013р. (а.с.63), що є підставою для відмови в позові в цій частині, як заявленого безпідставно, крім цього частково погасив суму основного боргу у розмірі 100000,00грн. після звернення позивача із позовом до суду - 14.03.2013р., що підтверджується платіжним дорученням №285 від 14.03.2013р. (а.с.62), а тому провадження в цій частині позову підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 ГПК України із-за відсутності спору на день його розгляду.

Таким чином, заборгованість відповідача становить 115223,93грн.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі про повну оплату вартості природного газу не надав, позов в цій частині визнав повністю, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 115223,93грн.

Вирішуючи питання відносно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд керується положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої встановлено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11177,21грн. - 3% річних та 7106,00грн. інфляційних витрат законними, обґрунтованими, такими, що не спростовані відповідачем, а тому вони підлягають задоволенню, а вказані суми стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв'язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору (п.7.2.), у вигляді сплати пені (згідно наданого позивачем розрахунку), що за період з 15.11.2011р. по 01.01.2013р. становить 52062грн.99коп. та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого понад 30 днів платежу, що згідно розрахунку позивача, яким перевірено судом і який відповідає умовам договору і є підставним, становить 97126грн.97коп.

Разом з тим, суд зазначає, що строк позовної давності в силу приписів ст. 258 ЦК України по стягненню пені за порушення зобовязань по оплаті газу за жовтень- грудень 2011р. пропущено. Водночас, за відсутності заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені в цій частині, позовні вимоги в частині стягнення 11039,45грн. пені підлягають до задоволення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.) встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Розглянувши клопотання відповідача про звільнення його від сплати пені, штрафу, викладене у відзиві на позов, атакож клопотання від 26.03.2013р. №105 про звільнення від сплати пені, штрафу, інфляційних та річних, суд відмовляє в його задоволенні за безпідставністю з огляду на відсутнсть приписів чинного законодавства України щодо вчинення вказаних дій судом за клопотанням сторін.

Разом з тим, з урахуванням вищевказаного, суд зазначає, що зменшення неустойки є правом суду та вирішується в контексті обставин справи, при цьому нормами діючого законодавства не регламентовано розміру або процентного співвідношення неустойки і суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а тому, зважаючи на те, що Комунальне піддприємство "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради є бюджетною організацією,враховуючи причини виникнення заборгованості, викладені останнім у відзиві на позов та клопотанні, а саме: що заборгованість за спожитий природний газ виникла в зв'язку з важким фінансово-економічним станом товариства внаслідок великої дебіторської заборгованості, яка станом на 01.01.2013р. (заборгованість населення) складає 1770301,51грн., не відшкодовано з державного бюджету пільг на суму 316,4тис.грн., субсидій 922,2тис.грн., збитки по підприємству за 2012 рік склали 3485тис.грн., про що свідчать баланс КП "Тепловодсервіс" за 2012 рік, звіт про фінансові результати за 2012р., беручи до уваги, що основною категорією споживачів природного газу по даному договору є населення, приймаючи до уваги, що сума штрафних санкцій є значною, у порівнянні з заборгованістю, яка відшкодовується з урахуванням інфляційних втрат та відсотками, та ураховуючи, що відповідачем вжито заходів для уникнення виникнення такої заборгованості, що підтверджується наданими відповідачем доказами (а.с. 64-68) і станом на момент прийняття рішення у справі несплаченою залишилася лише сума заборгованості яка утворилась у відповідача за листопад 2012 року, суд вважає за можливе на підставі п.3 ст.551 Цивільного кодексу України, п.1 ст.233 Господарського кодексу України, п.3.ст.83 ГПК України зменшити розмір пені на 80 % і стягнути з відповідача 10412,60грн. пені та 19425,40грн. штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30 березня 2011р. № 14/57-1106, від 20 квітня 2011 р. № 9/215-10, від 20 березня 2012р. № 5024/1438/2011 та від 19 грудня 2012р. № 5019/1287/12.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог з врахуванням суми, на яку зменшено пеню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80 п.1-1, 82, 83 п.3, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Тепловодсервіс" Лозівської районної ради (мікрорайон, будинок 16, смт. Краснопавлівка, Лозівський район, Харківська область, 64621, рахунок №260303013167 у ВАТ "Ощадбанк" м. Лозова, код ЄДРПОУ 37346355) на користь публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720, у т.ч.: п/р № 26002301921 АТ "Ощадбанк", код банку 300465; р/р 260053012609 ПАТ "Промінвестбанк", МФО 300012) 115223,93грн. боргу, 7106,00грн. втрат від інфляції, 11177,21грн. - 3 % річних, 10412,60грн. пені, 19425,40грн. штрафу та 7653,94грн. витрат по сплаті судового збору.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 100000,00грн. боргу припинити.

5. В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 29.03.2013 р.

Суддя Френдій Н.А.