Постанова № 30438735, 14.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2013 р. Справа № 2а-11355/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Місевич О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012р. по справі № 2а-11355/12/2070

за позовом ОСОБА_1

до Управління Держземагентства у Лозівському районі Харківської області , Головного управління Держкомзему в Харківській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Супіна Агро"

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

- визнати незаконним рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2011 року укладеного між ОСОБА_1, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, та ТОВ "Супіна Агро", ЄДРПОУ 34173581, зареєстрований у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2012 року за №6323900040001139;

- зобов'язати Міськрайонне управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області скасувати запис у Державному реєстрі земель, вчинений 12.06.2012 року, про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2011 року укладеного між ОСОБА_1, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, та ТОВ "Супіна Агро", ЄДРПОУ 34173581, зареєстрований у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2012 року за №6323900040001139, шляхом внесення відомостей про скасування цієї реєстрації до Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та їх аналогів в автоматизованій системі відповідно до порядків, затверджених Постановою КМУ №1021 від 09 вересня 2009 року "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міськрайонного управління Держкомзему у місті Лозова і Лозівському районі Харківської області, Головного управління Держкомзему у Харківській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Супіна Агро" про визнання рішення незаконним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 210, 245, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 15, 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Типового договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220, ст. 40 Закону країни "Про нотаріат", ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 11, 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 14.03.2013 року замінено відповідача - Міськрайонне управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області на правонаступника - Управління Держземагентства у Лозівському районі Харківської області.

Представник третьої особи - ТОВ "Супіна-Агро", в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про перенесення розгляду справи, у зв'язку з наданням представнику додаткового вихідного дня, за раніше відпрацьований час, для регулярного необхідного відвідування лікаря-кардіолога.

Колегія суддів, вирішивши надане письмове клопотання, визнала за можливе провести апеляційний розгляд справи за відсутності представника третьої особи, оскільки ним не надано доказів на підтвердження поважності причини неприбуття в судове засідання (наказу, довідки тощо).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, пояснення представника відповідача - Управління Держземагентства у Лозівському районі Харківської області, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 6,90 гектарів на території Бунаківської сільської ради Лозівського району Харківської області відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IV - ХР № 100593, виданого 04.12.2001 року Бунаківською сільською радою Лозівського району Харківської області (а.с. 23).

01.01.2011 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Супіна Агро" укладено договір оренди земельної ділянки №119,0 (а.с. 51-54), який від імені ОСОБА_1 було підписано ОСОБА_4

Згідно вказаного договору оренди земельної ділянки ОСОБА_1 (орендодавець) передав в оренду ТОВ "Супіна Агро" (орендар) належну йому земельну ділянку загальною площею 6,90 гектарів на території Бунаківської сільської ради Лозівського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договір укладено строком на 25 років.

До вказаного договору підписано акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду (а.с. 55), акт визначення меж земельної ділянки в натурі №119,0 від 01.01.2011 року (а.с. 56), які було підписано від імені ОСОБА_1 ОСОБА_4

Повноваження ОСОБА_4 щодо підписання договору оренди на земельну ділянку з ТОВ "Супіна Агро" надані за довіреністю від 29.10.2010 року, посвідченою 01.04.2011 року представником органу місцевого самоврядування Бунаківської сільської ради - секретарем Коваленко О.М. (а.с. 64).

12.06.2012 року у Міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області зареєстровано договір оренди земельної ділянки №119,0 від 01.01.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Супіна Агро", про що у Державному реєстрі вчинено запис за №632390004001139, що підтверджено записом про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки (а.с. 134-135).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки договір оренди земельної ділянки №119,0 від 01.01.2011 року не розірвано та не визнано у судовому порядку недійсним, сторонами договору виконуються його умови в повному обсязі, Міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області був виконаний весь передбачений Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затвердженим наказом Держкомзему від 02.07.2003 року № 174, перелік дій щодо перевірки та приймання обмінного файлу, заповнена, підписана та скріплена печаткою реєстраційна картка земельної ділянки, підстав для відмови в державній реєстрації договору оренди земельної ділянки №119,0 від 01.01.2011 року, у органу, що на той час здійснював державну реєстрацію - Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, не було.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Міськрайонне управління Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, під час проведення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки №119,0 від 01.01.2011 року, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державної реєстрації земельних ділянок, повноваження органів державного комітету земельних ресурсів, їх посадових осіб, права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки визначено Законом України "Про оренду землі" та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Порядок здійснення державної реєстрації земельної ділянки встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року № 1021 "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі" (далі по тексту - Порядок № 1021).

Відповідно до ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Стаття 125 Земельного кодексу України передбачає, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

За правилом ст. 20 Закону України "Про оренду землі", укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, в тому числі й право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; відповідність даних про наявність (або відсутність) інформації та/або відповідних документів, що свідчать про накладення (зняття) заборони (арешту) або інших обтяжень, що перешкоджають державній реєстрації прав, у тому числі відсутність встановлених законом заборон на відчуження нерухомого майна; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав; 2) приймає рішення про державну реєстрацію прав, відмову в такій реєстрації, її зупинення, про державну реєстрацію обтяжень, про скасування запису, погашення запису та внесення змін до записів у Державному реєстрі прав; 3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; 4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна; 5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; 6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 7) надає витяги з Державного реєстру прав або відмовляє у їх наданні у випадках, передбачених цим Законом; 8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень; 9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав або відмову в такій реєстрації.

Частиною першою статті 15 Закону № 1952, встановлено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Відповідно до статті 16 Закону № 1952, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав, на території якого розміщений об'єкт нерухомого майна або більша за площею його частина. Реєстрація заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості їх надходження. Разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подаються документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення відповідних прав, та документ, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. № 1021, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, (далі - Порядок № 1021), поземельна книга - документ, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави.

Пвунктами 13-1, 13-2 Порядку № 1021 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється після визначення кадастрового номера в установленому порядку та прийняття відповідним органом, який здійснює розпорядження землями, рішення про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (користування) чи після формування земельної ділянки на підставі документації із землеустрою за рішенням власника земельної ділянки про поділ або об'єднання земельних ділянок. Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви набувача права на земельну ділянку.

Отже, колегія суддів зазначає, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви, відповідно до пункту 13-2 Порядку № 1021.

При цьому, обов'язок територіального органу Держкомзему провести перевірку поданих до державної реєстрації документів кореспондується з положенням ч. 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", відповідно до якої документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Разом з цим, виключний перелік підстав, згідно яких може бути відмовлено у державній реєстрації прав на нерухоме майно встановлено ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Відповідно до пункту 13-4 Порядку № 1021, територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації земельної ділянки у разі, коли: заяву подала особа, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку; земельна ділянка розташована на території іншої адміністративно-територіальної одиниці; документи подані не в повному обсязі або не відповідають вимогам, установленим цим Порядком; на титульному аркуші документації із землеустрою, у матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, та/або документах, що містять відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь, відсутня позначка територіального органу Держземагентства про кадастровий номер земельної ділянки (дати його визначення та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи). У разі відмови у державній реєстрації земельної ділянки територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів готує висновок про відмову в такій реєстрації та повертає подані документи для доопрацювання за актом приймання-передачі.

З матеріалів справи слідує, що позивач, обґрунтовуючи вимоги адміністративного позову, як на підставу у відмові в державній реєстрації договору оренди, зокрема, посилався на те, що ОСОБА_4, на момент підписання Договору оренди від 01.01.2011 року, не мала повноважень вчиняти дії від імені ОСОБА_1 щодо розпорядження належною йому земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі доводи позивача, враховуючи наступне.

Як встановлено з матеріалів справи, повноваження ОСОБА_4 щодо підписання договору оренди на земельну ділянку з ТОВ "Супіна Агро" надані за довіреністю від 29.10.2010 року, посвідченою 01.04.2011 року представником органу місцевого самоврядування Бунаківської сільської ради - секретарем Коваленко О.М. (а.с. 64).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню, крім випадків, встановлених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 245 Цивільного кодексу України, довіреність особи, яка проживає у населеному пункті, де немає нотаріусів, може бути посвідчена уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреностей на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування і розпорядження транспортними засобами.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 40 Закону України "Про нотаріат", до нотаріальних довіреностей прирівнюються довіреності осіб, які проживають у населених пунктах, де немає нотаріусів, посвідчені уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, крім довіреностей на право розпорядження нерухомим майном, довіреності на управління і розпорядження корпоративними правами та довіреностей на користування та розпорядження транспортними засобами.

Отже, довіреність на право розпорядження нерухомим майном, в даному випадку земельною ділянкою, підлягає нотаріальному посвідченню, а тому колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_4 не мала повноважень на підписання Договору оренди від 01.01.2011 року, укладеного з ТОВ "Супіна-Агро" і відповідач, в порушення приписів ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 13-4 Порядку № 1021, не надав цим обставинам належної оцінки.

Зазначені обставини та вимоги законодавства також не враховано судом першої інстанції, при прийнятті рішення у справі.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Аналогічна норма була наведена у ст.18 Закону України «Про оренду землі», згідно якої договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу встановлено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

В п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно визначається як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; під нерухомим майном розуміються земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Враховуючи, що договір оренди земельної ділянки від 11.01.2011 року № 119, на момент звернення ТОВ "Супіна-Агро" до Міськрайонного управління Держкомзему у м. Лозова і Лозівському районі Харківської області із заявою про державну реєстрацію зазначеного договору, не був укладеним, у відповідача не було законних підстав для його реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Приймаючи рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2011 року № 119, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Супіна Агро", відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції на виконання умов зазначеного договору в повному обсязі, оскільки ТОВ "Супіна Агро" фактично користується орендованою земельною ділянкою та у серпні 2011 року засіяло її озимою пшеницею, а позивач за 2011 рік отримав орендну плату, передбачену п. 4.1 вказаного договору оренди, яка сплачується до 31 грудня кожного року, що підтверджується відомістю щодо нарахування, виплати та залишків заборгованості орендної плати за період з 01.01.2011 року по 30.10.2012 року, а також на те, що договір оренди земельної ділянки № 119,0 від 01.01.2011 року не розірвано та не визнано у судовому порядку не дійсним.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову, зокрема, є скасування рішення про реєстрацію договору оренди землі № 119 від 01.01.2011 року, предметом доказування у даній справі є відповідність дій відповідача діючому законодавству, під час прийняття такого рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2012р. по справі № 2а-11355/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати незаконним рішення про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Супіна Агро", код ЄДРПОУ 34173581, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2012 року за № 6323900040001139.

Зобов'язати Управління Держземагентства у Лозівському районі Харківської області скасувати запис у Державному реєстрі земель, вчинений 12.06.2012 року, про реєстрацію договору оренди землі від 01 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1, зареєстрованим та проживаючим за адресою: АДРЕСА_1, з Товариством з обмеженою відповідальністю "Супіна Агро", код ЄДРПОУ 34173581, зареєстрованого у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Лозова та Лозівському районі Харківської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.06.2012 року за № 6323900040001139, шляхом внесення відомостей про скасування такої реєстрації до Поземельної книги та Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі та їх аналогів в автоматизованій системі відповідно до порядків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1021 від 09 вересня 2009 року "Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В.

Повний текст постанови виготовлений 19.03.2013 р.