Рішення № 3043809, 25.02.2009, Господарський суд Чернігівської області

25.02.09

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр. Миру, 20,тел. 77-99-18

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

«25 »лютого 2009р. справа № 16/13

ПОЗИВАЧ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Інекс Ріал Істейт”

(м. Київ вул. Горького,95)

До ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю „Молодіжний житловий

комплекс”

(м. Чернігів пр-т Перемоги,145)

Про стягнення коштів в розмірі 395130,12 грн.

Суддя М.В.Фесюра

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Дев’ятка О.Г. (за довіреністю)

Від відповідача: Конодиба С.Є. (директор), Васильєв О.М. (за довіреністю).

Рішення приймається після перерв, оголошених в засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Заявлено позов про стягнення 395130,12 грн. коштів, з яких 308709,96 грн. основного боргу, 528,95 грн. пені, 76807,04 грн. інфляційних збитків, 9084,17 грн. 3% річних.

Вимоги обумовлені тим, що відповідач не виконав у повному обсязі взяті на себе договірні зобов’язання та не додав позивачу 122,18 кв.м. житла при передачі квартир відповідно до укладеного договору. Дії відповідача, на думку заявника, не відповідають приписам Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 127 від 24.05.2001р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001р. за № 582/5773 (далі –Інструкція).

Позивач вважає, що відповідач відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст. 526,1130,625 ЦК України зобов’язаний сплатити грошові кошти пропорційно розміру непереданої площі житла, а також пеню, інфляційні та 3% річних.

24.02.2009р. позивач уточнив підстави позовних вимог і вважає, що з відповідача мають бути стягнені як збитки кошти в сумі 308709,7 грн. на підставі ст.ст.610,611,623 ЦК України, ст.224 ГК України та 528,95 грн. пені, 77177,49 грн. інфляційних, 9084,17 грн. 3% річних, що передбачено ст.625 ЦК України. Крім того, сторона у справі просить для забезпечення виконання судового рішення накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Відповідач надав відзив , яким проти позову заперечив, посилаючись на наступне:

- всі зобов’язання ним були виконані відповідно до проектно –кошторисної документації, при цьому при укладенні договору неможливо було остаточно визначити ціну одного кв.м. житла та ціну договору;

- позивач порушив графік фінансування будівництва, що унеможливило завершити будівництво та здати об’єкт в строк, тобто в червні 2007р.;

- відповідач не отримував від позивача вимоги про повернення зайво отриманих коштів, а тому в нього не виникло грошового зобов’язання перед стороною за договором.

24.02.2009р. відповідач надав додаткові заперечення, суть яких полягає в тому , що фактична площа переданого житла відповідає площі, передбаченій договором, а позивачем безпідставно застосовані норми Інструкції та взято до уваги результати технічної інвентаризації, де використано знижуючі коефіцієнти щодо площі балконів та лоджій.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не повністю сплатив грошові кошти в сумі, встановленій додатковою угодою № 3 до договору за передане житло. Також сторона вважає, що якщо умовно прийняти до уваги наявність боргу перед позивачем, то він повинен сплатити лише 3% річних за користування чужими коштами.

Представники відповідача в судовому засіданні проти накладення арешту на майно та кошти заперечили, посилаючись на безпідставність таких вимог, а також на те, що підприємство є платоспроможним.

Заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ

30.05.2006р. товариство з обмеженою відповідальністю „Молодіжний житловий комплекс” (далі –Сторона-1) та товариство з обмеженою відповідальністю „Інекс Ріал Істейт” (далі –Сторона –2) уклали договір про спільну діяльність № 1, предметом якого відповідно до п.1.1 є співробітництво в питаннях, пов’язаних з будівництвом першої черги багатоповерхового будинку з інженерними спорудами та благоустроєм земельної ділянки (далі –Об’єкту) відповідно до проектної документації по проспекту Перемоги,151-а в м. Чернігові.

Відповідно до ст.2 Договору Сторона –1 на власний ризик зобов’язалася , зокрема, організувати розробку проектно –кошторисної документації та після здачі Об’єкта в експлуатацію передати частину квартир Стороні –2 в кількості та на умовах, визначених договором.

В свою чергу Сторона –2 зобов’язалася сплатити Стороні –1 грошові кошти , які необхідні для будівництва 3368 кв.м загальної площі квартир (етапи фінансування, кількість та площа квартир передбачені ст.5 Договору).

Сторони домовились, що вартість об’єкту будівництва на дату укладання Договору складає 7653780 грн. з ПДВ, вартість одного кв.м. загальної площі квартир –2272,5 грн. з ПДВ. Строк закінчення будівництва та здача Об’єкта п.4.1 Договору передбачено на червень 2007р.

17.11.2006р. сторони склали зміни та доповнення до Договору, а також додаткову угоду № 2 до цього Договору, визначивши з 01.12.2006р. ціну 1 кв.м загальної площі квартир у розмірі 2777,5 грн. та доповнивши договір пунктом 3.4 , згідно з яким ціна вартості 1 кв.м загальної площі квартир Об’єкта після 01.01.2007р. на вимогу будь –якої із сторін встановлюється по формулі згідно Додатку № 2 до цього Договору, який є невід’ємною його частиною.

Тієї ж дати сторони підписали додаток № 1 до додаткової угоди № 2 від 17.11.2006р., яким є акт звірки, домовившись , що станом на 17.11.2006р. зобов’язання Сторони-2 виконані у повному обсязі, а саме: остання сплатила кошти в сумі 3850373 грн., що відповідає будівництву 1696,09 кв.м загальної площі квартир.

Крім того, сторони підписали додаток № 2 до додаткової угоди № 2 від 17.11.2006р., де встановили на площу квартир, що не профінансована, у розмірі 1672,19 кв.м ціну 2775,5 грн. за 1 кв.м.

Статтею 1130 ЦК України встановлено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до ст.1131 договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до наданих платіжних доручень позивач сплатив залишкову вартість житла із розрахунку 2777,5 грн. за 1 кв.м у розмірі 4611599,1 грн., що відповідає 1672,19 грн. Останній платіж був здійснений 19.06.2007р.

19.11.2007р. був затверджений та зареєстрований акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкта –багатоповерхового житлового будинку по проспекту Перемоги,151-А.

17.12.2007р. виконавчий комітет Чернігівської міської ради прийняв рішення № 314 про розподіл та видачу ТОВ „Інекс Ріал Істейт” свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна по пр-ту Перемоги,151-а на однокімнатні квартири №№: 2,3,4,5,8,11,17,20,21,22,26,27,28,29,32,33,34,38,39,40, 41,44, 45,46,47,50,51,52,53,56,57,58,59 , двокімнатні квартири №№: 1,6,7,19,24,25,30, 31,36,37,42,43,48,49,54,55,60. Крім того, цим же рішенням за згодою позивача було розподілено виконкому міської ради однокімнатну квартиру № 35 з цього ж будинку.

Як підтверджується складеними технічними паспортами на зазначені квартири, загальна площа переданих відповідачем позивачу квартир склала 3246,1 кв.м, отже загальна недоотримана позивачем площа становить 122,18 кв.м, з якої 58,19 кв.м відносяться до квартир, будівництво яких було здійснено за ціною 2272,5 грн. з ПДВ на загальну суму 132236,78 грн., а 63,99 кв.м відносяться до квартир, будівництво яких було здійсненне за ціною 2777,5 грн. з ПДВ на загальну суму 177732,23 грн.

На час вирішення спору всі квартири будинку , який будувався за участю позивача, розподілені, загальна сума коштів, які відповідач отримав за непередані 122,18 кв.м житла становить 309969,01 грн.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки у вигляді, зокрема, сплати збитків.

Статтею 614 цього Кодексу встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач , доводячи безпідставність позовних вимог та виконання зі свого боку всіх умов договору, посилається на те, що квартири будувались відповідно до затвердженої проектної документації, при цьому знижуючий коефіцієнт при проектуванні не застосовувався, а отже він не повинен братися до уваги і при остаточному розрахунку з позивачем.

Однак , такі доводи не відповідають умовам Договору та нормам чинного законодавства.

Так, п.1.2. Інструкції встановлено, що вона визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою, зокрема, визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних).

Відповідно до п.1.5. матеріали технічної інвентаризації є майном бюро технічної інвентаризації та слугують підставою для надання інформації згідно з чинним законодавством.

Отже, саме ці матеріали є належними доказами при визначенні площі квартир, які передаються у новозбудованих будинках.

Як передбачено п.6 Інструкції ,загальну площу квартир слід визначати як суму площ їх приміщень, вбудованих шаф, а також лоджій, балконів, веранд, террас і холодних комор, площа яких підраховується за такими знижувальними коефіцієнтами: веранди, тамбури і холодні комори - 1,0; лоджії - 0,5; тераси і балкони - 0,3.

Сторони дійшли до згоди в п.9.2 Договору, що здача –прийняття Об’єкту в експлуатацію здійснюється у відповідності до чинного законодавства України.

Отже, враховуючи умови ст.2 Договору, відповідач, зобов’язавшись на власний ризик організувати розробку проектно –кошторисної документації, мав передбачити застосування в подальшому при визначенні площі квартир, які підлягали передачі позивачу, знижувальних коефіцієнтів, однак цього не зробив, внаслідок чого позивач недоотримав 122,18 кв.м житла.

Статтею 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Кредитором доведено та підтверджується матеріалами справи, що загальна недоотримана позивачем площа становить 122,18 кв.м, з якої 58,19 кв.м відносяться до квартир, будівництво яких було здійснено за ціною 2272,5 грн. з ПДВ на загальну суму 132236,78 грн., а 63,99 кв.м відносяться до квартир, будівництво яких було здійсненне за ціною 2777,5 грн. з ПДВ на загальну суму 177732,23 грн.

Отже відповідач не виконав зобов’язання по передачі житла на суму 309969,01 грн. Позивачем заявлено до стягнення 308709,7 грн. збитків. Право збільшення або зменшення розміру позовних вимог належить виключно позивачу, отже заявлена останнім сума у розмірі 308709,7 грн. підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Заперечення відповідача, які полягають у неповному фінансуванню виконаних робіт , судом не приймаються, виходячи з наступного.

Як зазначено вище у мотивувальній частині рішення сторони визначали вартість одного кв.м житла шляхом складання Договору та додатків до нього.

Так, доповнивши Договір пунктом 3.4, сторони визначили, що вартість 1 кв.м Об’єкта після 01.01.2007р. на вимогу будь –якої із сторін встановлюється по формулі згідно Додатку № 2 від 17.11.2006р. до цього договору.

Згідно з Додатком №2 , залишок площі у кількості 1672,19 кв.м повинен бути профінансований за ціною 2775,5 грн. за 1 кв.м. При цьому, відповідно до п.7 цього Додатку погодження зміни базової ціни повинно оформлюватись протоколом погодження вартості 1 кв.м будівництва загальної площі квартир, який має бути підписаний повноважними представниками сторін.

Такого протоколу зміни ціни 1 кв. м сторони в подальшому не складали, отже ціну не змінювали.

Додаткова угода № 3 від 01.03.2007р. до Договору містить домовленість про збільшення вартості об’єкта на вартість домофонів та ліфтового обладнання, однак цією угодою вартість 1 кв.м не змінена. Отже позивач обґрунтовано зазначив, що фінансування робіт проведено ним у повному обсязі та за ту площу, розмір якої встановлений Договором.

Стосовно стягнення 528,95 грн. пені, 77177,49 грн. інфляційних, 9084,17 грн. 3% річних суд приходить до висновку про необхідність відмови в цій частині позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач, нараховуючи пеню, виходив із повної ціни Договору.

Однак, такі вихідні дані для нарахування неустойки Договором не передбачені.

Так, п.11.4 Договору встановлює, якщо в процесу виконання умов цього Договору Сторони порушують умови, а саме Сторона –1 порушує графік будівництва Об’єкту, Сторона – 2 порушує графік фінансування, то починаючи з другого місяця після порушень кожна із Сторін може звертатись за відшкодуванням відсотків в розмірі 0,1% від подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Як слідує з наведеного пункту, сторони при укладенні Договору не дійшли до згоди щодо розміру зобов’язання, який повинен враховуватись при нарахуванні відсотків ( ціна всього Договору чи розмір несвоєчасно виконаного зобов’язання тощо), отже Договір в частині визначення відповідальності сторін та нарахування неустойки слід визнати неукладеним.

Заявляючи до стягнення інфляційні та 3% річних, позивач не врахував приписи ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку відповідач при укладенні Договору не брав на себе грошове зобов’язання, а за прострочення іншого зобов’язання, ніж грошове, стягнення інфляційних та 3% річних чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню , з відповідача має бути стягнено 308709,7 грн. збитків, в решті позову має бути відмовлено.

Клопотання позивача про накладення арешту на кошти та майно відповідача в межах ціни позову задоволенню не підлягає, оскільки не надано доказів неплатоспроможності боржника і того, що невжиття таких заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Позивач змінюючи позовні вимоги, збільшив їх розмір на 370,45 грн., не сплативши при цьому державного мита, отже з нього має бути стягнено в доход державного бюджету 3,70 грн. державного мита.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49,82-85 Господарського процесуального кодексу України ,суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс» ( ід.код 00233617, м. Чернігів пр-т Перемоги,145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інекс Ріал Істейт” ( ід.ко 33880166, м. Київ вул. Горького,95) 308709,7 грн. збитків.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інекс Ріал Істейт” ( ід.ко 33880166, м. Київ вул. Горького,95) на користь державного бюджету (р/р 31111095700002 УДК в Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) 3,70 грн. державного мита.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Молодіжний житловий комплекс» (ід.код 00233617, м. Чернігів пр-т Перемоги,145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інекс Ріал Істейт” ( ід.ко 33880166, м. Київ вул. Горького,95) 3084,38 грн. державного мита та 92,11 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення у повному обсязі складене 25 лютого 2009 року.

Суддя М.В.Фесюра