Рішення № 30437273, 04.04.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2502/1990/2012 Провадження № 22-ц/795/603/2013 Головуючий у I інстанції -Булига Н. О. Доповідач - Хромець Н. С.Категорія -цивільна

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бечка Є.М., Острянського В.І. при секретарі:Зоценко Н.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Бобровицького районного суду від 26 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Бобровицького районного суду від 26 листопада 2012 року позов ОСОБА_6 задоволений частково і з відповідача на користь позивача стягнуто 16225,79 грн. боргу, 200 грн. у відшкодування моральної шкоди та 214,60 грн. у відшкодування витрат на сплату судового збору.

У вересні 2012 року ОСОБА_6 заявив позов про стягнення з ОСОБА_5 16240 грн. боргу за договором позики, 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди і судові витрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 24 липня 2004 р. відповідач позичив у нього 2030 доларів США на строк до 15 травня 2005 року, що підтверджується розпискою відповідача і не повернув борг у зв'язку з чим 31 липня 2010 року зобов'язався в рахунок погашення боргу виконати роботи по газифікації будинку, який належить позивачеві, але і цього зобов'язання не виконав. Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовує посиланнями на спричинення йому неправомірними діями відповідача моральних страждань, які викликані багаторічними зверненнями як до боржника, так і до інших осіб з метою стягнення боргу.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_5 просить скасувати рішення місцевого суду і ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, відповідач посилається на порушення його процесуальних прав у зв'язку з неповідомленням про розгляд справи та. ОСОБА_5 також вказує, що борг позивачеві він повернув шляхом надання останньому транспортних послуг у 2004 р., про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів, виконання робіт по газифікації житлового будинку відповідача у с. Бригінці, що підтверджується документами, придбанням для позивача двох конвекторів вартістю 3200 грн. та передачею 3300 грн. у кінці 2006 р. позивачеві через ОСОБА_7 Крім того, відповідач вказує, що ніякої розписки він не писав, надана позивачем розписка є підробленою і стверджує, що підпису на цьому документі він не ставив.

У судове засідання сторони не з'явились втретє. Відповідач заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із станом здоров'я. Суд вирішив, що клопотання не може бути задоволене, виходячи з приписів п. 2 ч.1, ч.4 ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

По справі встановлено, що між сторонами відбувся договір позики. Доказів про повернення боргу за цим договором відповідач ОСОБА_5 не надав, а тому судом обґрунтовано задоволені позовні вимоги про стягнення боргу у визначеній позивачем сумі. Норми матеріального права при вирішення вимог про стягнення боргу за договором позики судом першої інстанції застосовані правильно.

Доводи апеляційної скарги щодо проведення між сторонами розрахунку у спосіб надавання послуг, виконання робіт, придбання обладнання і передачі частини грошей через третю особу не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги про скасування рішення у повному обсязі. Надані відповідачем копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, виданих ПП «Вогник», яке належить відповідачеві (а.с. 36, 37), не можуть бути визнані документами, які підтверджують погашення відповідачем боргу, як і копія акту про прийняття закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання. Копії документів датовані 2004-2006 роками, а розписка про визнання боргу і зобов'язання виконати певні роботи в рахунок його погашення видана відповідачем 31 липня 2010 року (а.с. 75). Крім того, акт про прийняття закінченого будівництвом об'єкту системи газопостачання не може бути доказом виконання відповідачем робіт, оскільки в ньому відсутні підписи осіб, які прийняли роботу, зокрема, підпис відповідальної особи експлуатаційної служби газопостачальної організації. Відтак, суд не мав правових підстав для висновку про відсутність у відповідача боргу перед позивачем. Жодними доказами не підтверджені доводи апелянта щодо повернення ним частини боргу шляхом передачі грошей позивачеві через третю особу у кінці 2006 року. Посилання відповідача на те що він не писав розписок також не дають підстав для скасування рішення суду про стягнення боргу. Розписки відповідачем не оспорені у встановленому порядку, докази про неналежність йому підпису в цих розписках відсутні.

Вирішуючи вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції послався на ст. 23 ЦК України та не врахував, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з укладенням договору позики і регулюються нормами Книги п'ятої ЦК України «Зобов'язальне право». Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки передбачені договором або законом. У тому числі це стосується і обов'язку відшкодувати моральну шкоду. Договір позики, який відбувся між сторонами у даній справі не встановив обов'язку позичальника відшкодувати моральну шкоду у разі порушення зобов'язання, встановленого договором. Стаття 1050 ЦК України, якою встановлені наслідки порушення договору позичальником, не передбачає обов'язку відшкодувати моральну шкоду. Враховуючи наведене вище, суд неправильно застосував ст. 23 ЦК України і не застосував вказані вище норми, які підлягали застосуванню, а тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди є незаконним. Стягненню на користь позивача підлягає сума боргу 16225 грн. 79 коп. та 214 грн. 60 коп. у повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 611, 1050 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 п. 4, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Заочне рішення Бобровицького районного суду від 26 листопада 2012 року в частині стягнення 200 грн. на відшкодування моральної шкоди і 4 грн. 30 коп. судового збору скасувати і відмовити в позові про відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині заочне рішення Бобровицького районного суду від 26 листопада 2012 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: