Постанова № 30436569, 02.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Справа № 5017/2063/2012 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги ДП "Одеська залізниця"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 рокуу справі № 5017/2063/2012господарського судуОдеської областіза первісним позовомПриватного акціонерного товариства "Монастирищенський котельний завод" доДП "Одеська залізниця"простягнення 2249694,25 грн. за зустрічним позовомДП "Одеська залізниця"до Приватного акціонерного товариства "Монастирищенський котельний завод" простягнення 423680,52 грн. за участю представників: від позивача -Домачук В.А., Колобков В.О.від відповідача -Шпилєва О.В.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року (суддя - Меденцев П.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року (головуючий суддя - Лавренюк О.Т., судді - Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.), у справі № 5017/2063/2012 первісні позовні вимоги ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" задоволені частково. Стягнуто з ДП "Одеська залізниця" на користь ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" основний борг у розмірі 2306635,40 грн., пеню у розмірі 69623,19 грн., 3% річних у розмірі 27849,28 грн. та витрати по сплаті судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ДП "Одеська залізниця" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, ДП "Одеська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, посилаючись неповне з'ясування судами попередніх інстанцій дійсних обставин справи та порушення ними норм процесуального права.

29.03.2013 року до Вищого господарського суду України представником ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" було подано відзив на касаційну скаргу, у якому він проти доводів скаржника заперечував та просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.03.2013 року № 03-05/241 для перегляду у касаційному порядку даної справи було сформовано судову колегію у складі головуючого судді - Глос О.І., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І.

У призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.12.2011 року між ДП "Одеська залізниця" (замовник) та ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" (підрядник) було укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язався виконати постачання, монтаж та пусконалагоджувальні роботи вугільної котельної для автономного теплопостачання вагонного депо Помічна та здати результати робіт замовнику, а замовник зобов'язався прийняти результат роботи та оплатити вартість робіт.

Згідно з п. 4.1 договору підрядник зобов'язався виконати передбачені договором роботи за рахунок власних сил та засобів, а на спеціалізовані роботи підрядник має право залучити субпідрядні організації при умові, якщо у підрядника в наявності ліцензія на генеральний підряд, і здати замовникові в терміни до 25.12.2011р., згідно з графіком виконання робіт (додаток № 2), який є невід'ємною частиною договору. Обсяги робіт, що виконуються, можуть зменшені залежно від реального фінансування.

Завершення виконання робіт оформлюється актом готовності об'єкта до експлуатації (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони встановили, що договірна ціна робіт визначається на підставі кошторису, що є невід'ємною частиною договору, і складає 2972108 грн. з ПДВ 20% та визначається кошторисною документацією, яка є невід'ємною частиною договору (додаток № 1).

Відповідно до п. 12.1 договору розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно за рахунок кредитних коштів на умовах відстрочки платежу на термін до 60 банківських днів з моменту підписання акту постачання продукції та виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт.

Підрядник здає завершений будівництвом і готовий до експлуатації об'єкт комісії, яку призначає замовник упродовж 14 днів після отримання повідомлення від підрядника про готовність об'єкта до здачі, для прийняття об'єкта підрядник передає комісії всю визначену правовими документами документацію (п.13.1 договору).

Пунктом 15.3 договору встановлено, що за порушення термінів оплати за виконані роботи замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення

Згідно з актами приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року, підписаними сторонами, ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" виконало загальнобудівельні роботи, роботи з улаштування котельні та електропостачання на суму 385635,04 грн., розбирання існуючої огорожі на суму 13275,60 грн. та улаштування зовнішніх водопроводу, каналізації та теплопостачання на суму 147855,60 грн. Крім того, ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" було поставлено замовнику блочну модульну котельню, вартістю 1767376,75 грн.

Строк оплати вказаних робіт сплинув 31.03.2012 року, однак, доказів їх оплати замовником матеріали справи не містять.

Акт виконаних робіт та довідка за формою № КБ-3 за квітень 2012 року свідчать про виконання підрядником пусконалагоджувальних робіт, вартістю 95737,86 грн., строк оплати яких згідно умов договору сплинув 30.07.2012 року.

Оскільки виконані роботи у встановлений строк замовником оплачені не були, підрядник звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 2306635,40 грн. заборгованості, 69623,19 грн. пені, 227849,28 грн. 3 % річних, а також вимагав зобов'язати замовника підписати акти приймання - передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації.

Звертаючись з зустрічним позовом, ДП "Одеська залізниця" просило стягнути з підрядника 2595,73 грн. пені, 421084,79 грн. штрафу, посилаючись на порушення підрядником обумовлених договором строків виконання робіт, а також 730880,20 грн. збитків.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що вимоги підрядника про стягнення з замовника 2306635,40 грн. основного боргу, 69623,19 грн. пені та 27849,28 грн. 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, відмовивши при цьому в первісному позові в частині зобов'язання замовника підписати акти приймання - передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації, з посиланням на те, що докази їх надсилання замовнику підрядником не надані.

Відмовляючи у зустрічному позові про стягнення штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції вказав, що порушення підрядником обумовлених договором строків виконання робіт сталося внаслідок прострочення кредитора. Стосовно заявленої ДП "Одеська залізниця" вимоги про стягнення спірної суми збитків, суд, зазначивши, що замовником не доведено вини підрядника у спричиненні збитків, у її задоволенні також відмовив.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки суду апеляційної інстанції такими, що зроблені з порушення норм процесуального права, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ДП "Одеська залізниця" у суді апеляційної інстанції було заявлене клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, розглянувши яке Одеський апеляційний господарський суд дійшов висновку про його відхилення, про що вказав в оскаржуваній постанові.

Також у постанові апеляційного господарського суду зазначено, що 07.12.2012 року ДП "Одеська залізниця" було подано клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (зокрема, листа ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" від 25.10.2012 року № 57), проте, висновків суду стосовно мотивованого відхилення даного клопотання чи його задоволення з наданням юридичної оцінки додатковим доказам на предмет їх належності та допустимості і врахування судом при вирішення даного спору по суті оскаржувана постанова не містить.

Крім цього, в обґрунтування своїх заперечень проти заявленої підрядником до стягнення суми основного боргу, замовником до суду апеляційної інстанції разом зі скаргою були подані акт контрольного виміру робіт по будівництву вугільної котельні для автоматичного теплопостачання об'єктів вагонного депо Помічна від 15.03.2012 року, підписаний представниками позивача та відповідача, згідно якого загальне перевищення вартості робіт складає 23117,21 грн., що необхідно зняти з оплати підрядника, повідомлення головного державного аудитора ДФІ в Одеській області № 14 від 04.04.2012 року про завищення ПрАТ "Монастирищенський котельний завод" у грудні 2011 року робіт з улаштування вугільної котельні для автоматичного теплопостачання об'єктів вагонного депо на суму 23117,13 грн., а також комісійний акт № 1-3, затверджений 19.04.2012 року, згідно з яким завищення по прямих витратах складає 92762,00 грн.

Однак, в порушення приписів ст. 101 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд, лише залучивши до матеріалів справи вище перелічені додаткові докази, не навів своїх висновків стосовно наявності підстав для їх відхилення чи прийняття судом апеляційної інстанції при повторному розгляді справи з наданням їм відповідної юридичної оцінки.

Оскільки в силу ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не в праві встановлювати обставини справи, що не були встановлені в оскаржуваних судових актах, так само як і надавати юридичну оцінку тим чи іншим доказам, долученим до матеріалів справи, наведена обставина у розумінні ст. 111-9 ГПК України є підставою для скасування постанови суду попередньої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, враховуючи, що такі порушення були допущені тільки цим судом.

При цьому колегія суддів зазначає, що допущене судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права унеможливлює здійснення судом касаційної інстанції перевірки застосування ним норм матеріального права, зокрема, ст. 845 ЦК України, відповідно до якої підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи. Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

Крім цього, обґрунтовуючи відмову у первісному позові в частині зобов'язання замовника підписати акти приймання - передачі виконаних робіт та акт готовності об'єкта до експлуатації, суд апеляційної інстанції, погоджуючись з місцевим господарським судом, зазначив про відсутність в матеріалах справи доказів їх надсилання підрядником замовнику, однак, не звернув уваги на положення ст. ст. 16, 853, 882 ЦК України, якими не передбачений такий спосіб захисту, як зобов'язання підписати акти приймання-передачі виконаних робіт (акта готовності об'єкта до експлуатації).

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі, оскільки такі акти підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

Враховуючи викладене, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способом захисту прав, суд повинен відмовити у позові саме з цих мотивів.

Підтримуючи висновок місцевого господарського суду про відмову у зустрічному позові з огляду на те, що замовником не доведено вини підрядника у спричиненні збитків порушенням строків виконання пусконалагоджувальних робіт, апеляційний господарський суд також не правильно застосував положення ст. 614 ЦК України, згідно з якою особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, при встановленні сукупності умов, наявність яких має своїм наслідком настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, замовник має довести протиправність дій чи бездіяльності підрядника, факт заподіяння збитків у їх результаті, а також причинний зв'язок між протиправною дією чи бездіяльністю підрядника та заподіяними збитками, у той час як на підрядника покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання та заподіянні у зв'язку з цим збитків замовнику.

Отже, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції припустився порушення норм процесуального права, внаслідок якого ним не була надана оцінка поданим замовником додатковим доказам, так само як і не було обґрунтовано підстав їх відхилення, як неналежних доказів, які не можуть бути покладені в основу судового акта, неправильно застосував при цьому й норми матеріального права та залишив поза увагою положення п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, згідно з якими рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати вищевикладені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових актів, і повністю встановивши фактичні обставини справи з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга ДП "Одеська залізниця" підлягає частковому задоволенню, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі господарського суду Одеської області № 5017/2063/2012 - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.11.2012 року у справі № 5017/2063/2012 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Поновити виконання рішення господарського суду Одеської області від 26.09.2012 року у справі № 5017/2063/2012.

Головуючий суддя О.І. Глос

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк