ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 квітня 2013 року Справа № 5023/4764/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабань В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Пац В.О.
від відповідача: не з'явився
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р.
у справі № 5023/4764/12 Господарського суду Харківської області
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
про стягнення 288 440 179,66 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2012р. (суддя Ковальчук Л.В.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" 69677017,94грн. основного боргу, пеню в розмірі 8760019,92грн., 7 % штрафу у розмірі 11678607,07грн., три відсотки річних в сумі 379426,99грн., інфляційні втрати у розмірі 1663112,13грн. та 64380,00грн. судового збору. В частині стягнення основної заборгованості у розмірі 172427368,61грн. провадження припинено відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. В частині стягнення пені у розмірі 8760019,92грн. та 7% штрафу у розмірі 11678607,07грн. відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. (судді: Бородіна Л.І., Камишева Л.М., Лакіза В.В.) вищезазначене судове рішення скасоване в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 22073955,39грн., в цій частині позову відмовлено. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погодившись частково з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 8760019,92грн. та 7% штрафу у розмірі 11678607,07грн. скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Господарськими судами встановлено:
29.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №06/11-15ТЕ, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2 цього договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями.
Згідно п. 2.1 вказаного договору продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 1153550тис.куб.м., з визначеною кількістю тис.куб.м. помісячно.
Пунктами 5.1, 5.2 цього договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на природній газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000куб.м. природного газу становить 1091грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованими тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000куб.м. природного газу - 1091грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ -1309,20грн.
У п.6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2 даного договору сторони домовилися, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
11.11.2011р., 03.01.2012р., 19.01.2012р. між тими ж сторонами укладені додаткові угоди до договору купівлі-продажу природного газу від 29.09.2011р. №06/11-15ТЕ, відповідно, №1,№2,№3, якими вносились зміни до п.5.2 цього договору щодо ціни за 1000куб.м.газу.
На виконання умов договору позивачем відповідачеві в період з жовтня 2011р. по травень 2012р. поставлено природний газ на загальну суму 775810411,14грн.
Відповідач лише частково розрахувався за отриманий природний газ, в результаті чого станом на 03.08.2012р. у нього перед позивачем утворився борг у розмірі 242104386,55грн.
Однак, в період з 03.08.2012р. по 17.10.2012р. відповідач сплатив позивачеві ще 22073955,39грн.
Проте, 17.10.2012р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" 242104386,55грн. основного боргу, 1663112,13грн. інфляційних втрат, 3795426,99 грн. 3% річних, 17520039,85 грн. пені та 23357214,14грн. 7% штрафу.
Після порушення провадження у справі відповідач сплатив 150353413,22грн. основної суми боргу, тому суди попередніх інстанцій правомірно відповідно до норм пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинили провадження у справі в цій частині.
Разом з тим, відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про зменшення сум неустойки.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно задовольнили це клопотання, зменшивши заявлений до стягнення розмір штрафних санкцій та встановивши, що до стягнення підлягають пеня в розмірі 8760019,92грн., 7 % штрафу у розмірі 11678607,07грн., з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на прострочення відповідачем платежу за поставлений за договором природний газ, з урахуванням норм ст. 625 ЦК України, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов в частині стягнення залишку суми основного боргу та сум інфляційних втрат та річних.
З урахуванням викладеного, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2013р. у справі №5023/4764/12 - без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я. Суддя Жаботина Г.В. Суддя Ковтонюк Л.В.
Судове рішення № 30436454, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 01.04.2013. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5023/4764/12. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: