Постанова № 30436413, 03.04.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2013 року Справа № 5011-12/11851-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді Кузьменка М.В.,

судді Васищака І.М.,

судді Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Фонду державного майна України

на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2012р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р.

у справі №5011-12/11851-2012

за позовом Фонду державного майна України

до Корпорації "Українські будівельні матеріали"

про стягнення 603 661,28 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Шевчук О.М. - довіреність у справі,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Корпорації "Українські будівельні матеріали" і просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з останнього 639 973,41 грн. пені, нарахованої за період з 28.08.2009р. по 30.09.2012р. за невиконання відповідачем свого зобов'язання за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №192 від 22.04.2004р., щодо сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2012р. (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. (головуючий, суддя Рєпіна Л.О., судді Сулім В.В., Тищенко А.І.), позов задоволено частково: присуджено до стягнення з відповідача 90 078,32 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказані рішення та постанова мотивовані тим, що пеня за несвоєчасну сплату орендних платежів підлягає стягненню з урахуванням обмежень, встановлених ч.6 ст.232 ГК України, тобто період нарахування пені має складати 6-ть місяців.

Не погоджуючись з ухваленими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 21.04.2004р. між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №192.

Додатковою угодою №1 від 20.09.2004р. договір оренди викладено у новій редакції.

За умовами договору оренди позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування державне майно - нежилий будинок (літера А), загальною площею 10216 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Артема, буд. 73. Майно передається в оренду з метою використання його під службові (офісні) приміщення.

Судами з'ясовано, що рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2009р. в іншій справі №40/424 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р., присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у розмірі 1 230 578,16 грн. та пеню у розмірі 85 542,40 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем свого зобов'язання щодо перерахування орендної плати за договором оренди за період з лютого 2009р. по серпень 2009р. Під час розгляду вказаної справи судами також було встановлено, що договір оренди припинено із закінченням строку, на який його було укладено, і відповідно до акту приймання-передачі від 27.08.2009р. відповідач повернув майно з оренди.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом розгляду у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача встановленої договором оренди пені, нарахованої за період з 28.08.2009р. по 30.09.2012р., у зв'язку з непогашенням відповідачем заборгованості зі сплати орендних платежів.

В силу ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно пункту 3.5. договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Зменшуючи заявлений до стягнення розмір пені суди двох інстанцій послалися на ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Однак, суди помилково не звернули увагу на те, що положення названої статті щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин, якщо інше не встановлено законом або договором.

Оскільки умовами укладеного між сторонами договору оренди встановлено можливість стягнення пені за кожний день прострочення, включаючи день оплати, то висновок судів двох інстанцій про зменшення періоду нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання до шести місяців є безпідставним.

Враховуючи, що відповідачем не спростовані твердження позивача про непогашення заборгованості зі сплати орендних платежів, а також те, що заяву про застосування скороченого строку позовної давності для стягнення пені сторони у спорі не заявляли, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі, у зв'язку з чим оскаржувані рішення та постанова підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.49 ГПК України, при задоволенні позову судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2013р. у справі №5011-12/11851-2012 скасувати.

3. Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Корпорації "Українські будівельні матеріали" (04053, м.Київ, вул.Артема, 73, код ЄДРПОУ 32798982) до Державного бюджету України пеню у розмірі 639 973 (шістсот тридцять дев'ять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 41 коп.

4. Стягнути з Корпорації "Українські будівельні матеріали" (04053, м.Київ, вул.Артема, 73, код ЄДРПОУ 32798982) до Державного бюджету України 25 598 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання пунктів 3, 4 резолютивної частини даної постанови.

Головуючий, суддя Кузьменко М.В.

Суддя Васищак І.М.

Суддя Палій В.М.