Ухвала суду № 30436175, 25.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 березня 2013 року м. Київ К-36084/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Феодосіївської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2009 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р.

у справі №2а-2561/08/08

за позовом ДП «Шляхо-будівельне управління-45»ВАТ «Південшляхбуд»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Дочірнє підприємство «Шляхово-будівельне управління-45»ВАТ «Південшляхбуд»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі -відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2009 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.12.2007 р. №002921502/0, від 26.12.2007 р. №00032221502/0, від 01.02.2008 р. №0000151502/0, №0000161502/0, від 22.02.2008 р. №0003811502/0, а також стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн. та витрати на проведення експертизи у розмірі 5000,00грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками контролюючого органу було проведено ряд невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених у податкових деклараціях за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2007 р., про що складено акти від 30.11.2007 р. №3686/15-2/03450608, від 19.12.2008 р. №3898/15-2/03450608, від 24.01.2008 р. №195/15-2/03450608, від 24.01.2008 р. №196/15-2/03450608, від 15.02.2008 р. №474/15-2/03450608, якими встановлено порушення позивачем п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -Закон №2181).

За результатами проведених перевірок податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2007 р. №0002921502/0, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11256,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 50%; податкове повідомлення-рішення від 26.12.2007 р. №0003221502/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 22552,50 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 50%; податкове повідомлення-рішення від 01.02.2008 р. №0000161502/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9270,50 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 50%; податкове повідомлення-рішення від 01.02.2008 р. №0000151502/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3683,00 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 50% та податкове повідомлення-рішення від 24.02.2008 р. №0003811502/0, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 4284,60 грн. за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 20%.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій стало порушення ним п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181, тобто порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону №2181 встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплати штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем при сплаті узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість не допущено затримку граничного строку сплати, оскільки сплачені позивачем суми податку були зараховані податковим органом не в рахунок погашення поточних платежів відповідно до призначення платежу, а в рахунок погашення податкового боргу, що виник раніше.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та вважає за необхідне зазначити, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України, належить виключно платнику податків, тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документу із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. №2181, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, платник податку, самостійно визначивши та перерахувавши до бюджету суми з податку на додану вартість, виконує своє зобов'язання зі сплати цього податку за визначений ним період.

Згідно із п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 цього ж Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Пунктом 7.7. статті 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Утім, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону №2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Законом №2181, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Оскільки у податкового органу не було правових підстав направляти у рахунок погашення податкового боргу сплачені платником податків суми за інші періоди, ніж визначені таким платником, то визначення періодів протягом яких відбулася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, виходячи із дати погашення платником податків інших зобов'язань, є помилковим.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 07.12.2007 р. №002921502/0, від 26.12.2007 р. №00032221502/0, від 01.02.2008 р. №0000151502/0, №0000161502/0, від 22.02.2008 р. №0003811502/0.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.09.2009 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 р. у справі №2а-2561/08/8 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук В.Г.