Ухвала суду № 30435976, 21.03.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" березня 2013 р. м. Київ К-26093/10

К-26093/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010

у справі № 2а-37254/09/2070 Харківського окружного адміністративного суду

за позовом Приватного малого підприємства фірми «ГЕМА»

до 1. Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

2. Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про визнання недійсною першої податкової вимоги, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010, позов задоволено: визнано недійсною першу податкову вимогу ДПІ у Київському районі м. Харкова від 24.12.2008 № 1/1263; зобов`язано ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова скоригувати зобов`язання позивача з ПДВ по картці особового рахунку з обліку ПДВ згідно даних уточнюючого розрахунку по декларації з ПДВ від 23.12.2008 за червень 2008 року.

В касаційній скарзі ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що позивач знаходився на податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова, а з 01.01.2009 перейшов на обліку в ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова.

21.07.2008 позивачем подано до ДПІ у Київському районі м. Харкова податкову декларацію з ПДВ за червень 2008 року, в якій у рядку 25.1 визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку у розмірі 147906,00 грн.

За наслідками проведеної камеральної перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ по цій податковій декларації, за результатами якої було складено акт від 05.08.2008 № 4301/16-007/14092247, податковим органом було встановлено порушення позивачем норм підпункту 7.7.11 пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 147906,0 грн., оскільки обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (обсяги оподатковуваних операцій 16853,00 грн.), та прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.08.2008 № 0000192305/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2008 року у сумі 147906,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем у судовому порядку та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2008 позов було залишено без розгляду.

23.12.2008 позивач подав до ДПІ у Київському районі м. Харкова уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ, в якому виключив суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 147906,00 грн. з рядку 25.1 та відобразив її у рядках 23.4 та 24 податкової декларації з ПДВ за червень 2008 року, при цьому не змінюючи значення сум податкових зобов`язань.

Вказане корегування, з урахуванням переплати по особовому рахунку у розмірі 591,72 грн., у картці особового рахунку обліку з ПДВ було відображено як недоїмка у сумі 147314,28 грн.

У зв`язку з обліком в особовому рахунку суми недоїмки 24.12.2008 ДПІ у Київському районі м. Харкова направлено позивачу першу податкову вимогу № 1/1263 на суму 147314,28 грн.

Абзацом 2 пункту 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ встановлено право платника податків здійснити корегування показників раніше поданої податкової декларації у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 ст.6 Закону № 2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Пунктом «а» підпункту 6.2.3 визначено. що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

Отже, обов`язковою умовою для направлення платнику податків податкової вимоги є наявність у цього платника податків узгодженої суми податкового зобов`язання, яке згідно норм пунктів 4.1 та 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ визначаються, або платником податків самостійно шляхом подачі податкової декларації, або податковим органом шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень. При цьому момент узгодження сум податкового зобов`язання законодавець у пунктах 5.1 та 5.2 вказаного Закону пов`язує або з подачею податкової декларації, або з отриманням платником податків податкового повідомлення-рішення про визначення суми податкового зобов`язання, за винятком випадків оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

У судовому процесі встановлено, що відповідачами не було надано доказів наявності у позивача узгодженого податкового зобов`язання як визначеного самостійно так і нарахованого податковим органом, що виключає правомірність надіслання позивача першої податкової вимоги від 24.12.2008 № 1/1263 та відображення у картці особового рахунку позивача з обліку ПДВ податкового боргу у сумі 147314,28 грн., а тому суди зробили правильний висновок про обґрунтованість позову.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко Н.Є. Маринчак