Ухвала суду № 30435193, 26.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 125553/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання - Коцур В.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скриня Плюс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС про скасування податкових повідомлень-рішень №0000522320 від 28.02.2012 року, №0000512320 від 28.02.2012 року, №0000562320 від 28.02.2012 року та №0000532320.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Скриня Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р. ДПІ у Франківському районі м. Львова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 931 240,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 87 421,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000512320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 801 009,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 50 300,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000562320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 498 514,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 65 139,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000532320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 667 234,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 81 534,75 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ в Франківському районі м. Львова від 28.02.2012 року №0000522320, №0000512320, № 0000562320, №0000532320.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи по її суті.

Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, мотивуючи це наступним.

Судом першої інстанції встановлено, що за результати документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Скриня Плюс» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 р. по 30.09.2011 р., відповідачем складено Акт № 131/23-2/36545108 від 14.02.2012 року.

На підставі даних викладених в акті ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522320, за яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 931 240,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 87 421,00 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000512320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 801 009,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 50 300,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000562320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 498 514,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 65 139,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000532320, яким ТзОВ «Скриня Плюс» було визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 667 234,00 грн. грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмір 81 534,75 грн.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, 25 серпня 2010 р. між ТзОВ «Алтваінвест» (продавець) та ТзОВ «Скриня Плюс» (покупець) було укладено договір № 25-08/10 відповідно до якого: продавець продає, а покупець купує та оплачує товар відповідно до видаткових накладних. На виконання умов Договору 31 березня 2011 р., згідно видаткових накладних продавець поставив покупцю товар (напівфабрикат із шкіри Вет-Блу ВРХ) на загальну суму 3 218 849,00 грн. (на суму 2 146 473,00 грн. за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2011 р. та на суму 1 072 376,00 грн. за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 р.). Вартість придбаного товару була віднесена до складу валових витрат покупця.

Розрахунки між ТзОВ «Скриня Плюс» та ТзОВ «Алтваінвест» проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТП Банк».

За умовами Договору № 005/2010, укладеного 05 березня 2010 р. між ТзОВ «Скриня Плюс» (комітент) та ТзОВ «Західресурс» (комісіонер), комісіонер зобов'язується за дорученням та в інтересах комітента здійснити від свого імені продаж напівфабрикату Вет-Блу ВРХ за межі митної території України.

Таким чином, товар переданий ТзОВ «Західресурс», згідно акту приймання-передачі товару № 005/2011, було реалізовано комісіонером за межі митної території України, що підтверджується вантажною митною декларацією № 206040000/2011/000185 від 20.01.2011 р. та вантажною митною декларацією №206040000/2011/001426 від 16.04.2011 р. У графі 9, власником товару зазначено: ТзОВ «Скриня Плюс», а у графі 44, зазначено номер договору комісії, за яким відбувається реалізація товару: - 005/2010 від 05.03.2010р. Наведені відомості свідчать про те, що предметом оформлення був саме товар, належний ТзОВ «Скриня Плюс», попередньо придбаний у ТзОВ «Алтваінвест».

30.12.2011р. ТзОВ «Західресурс» надало звіт комісіонера № 2011-47 з підтверджуючими документами, з яких вбачається, що товар який був переданий на комісію за договором (напівфабрикат зі шкіри Вет-Блу ВРХ) було продано фірмі LAMAR GROUP LIMITED (Нова Зеландія) та за його розпорядженням вивезено на адресу фірми Conceria PEGASO S.p.a (Італія).

Згідно наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено те, що висновки перевірки ґрунтуються на припущенні про неспроможність контрагента позивача підприємства виконувати поставку та зберігання товару. Дані висновки зроблені без їх перевірки з даними центральної бази даних ДПА України, а тому не можуть вважатися достовірними.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 01 червня 2011 р. між ПП «Галтехцукор» та ТзОВ «Скриня Плюс» було укладено договір про виконання робіт № 1/1, за яким, виконавець приймає на себе зобов'язання щоденно виконувати роботи з прибирання приміщень 1-4 поверхів, які знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 179, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити вищевказані роботи відповідно до умов Договору, відтак 30.06.2011 р., 29.07.2011 р., 31.08.2011 р., 30.09.2011 р., 31.03.2011 р., 28.02.2011 р. 31.01.2011 р. фактично були підписані акти приймання-передачі наданих послуг (договір №1/1).

01 травня 2010 р. між ПП «Гарт Захід» (виконавець) та ТзОВ «Скриня Плюс» (замовник) було укладено договір про надання послуг фізичної охорони об'єктів, відповідно до якого: замовник доручає, а виконавець зобов'язується власними та залученими технічними засобами забезпечити схоронність майна Замовника (будівлі, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 179), яке здане під охорону відповідно до умов цього Договору. На виконання даного договору між сторонами було підписано акти здачі-приймання виконаних робіт, які наявні в матеріалах справи.

Крім цього, розрахунки між ТзОВ «Скриня Плюс», ПП «Галтехцукор», та ПП «Гарт Захід» проведені у безготівковому порядку, що підтверджується виписками АТ «ОТП Банк», ксерокопії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно вимог п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (виконаних робіт чи наданих послуг), які придбались (виконались) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунком 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Поряд з цим, згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІУ, з наступними змінами та доповненнями, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі наведеного, колегія суддів прийшла до переконання, що на час проведення перевірки позивачем було долучено усі необхідні документи, які свідчать про реальність господарських операцій з його контрагентами в межах вищезазначених господарських операцій.

Судом першої інстанції вмотивовано спростовується думка ДПІ у Франківському районі м. Львова про те, що на підставі договорів оренди нежитлових приміщень у ТЦ «Скриня» встановлено безпідставне зменшення суми орендної плати, яка не відповідає рівню звичайних цін і призвела до заниження податкових зобов»язань по податку на прибуток на загальну суму 801 009, 00 грн. та податку на додану вартість на суму 667 236, 00 грн.

З приводу цього, колегія суддів звертає увагу на те, що визначення звичайної ціни наведено у пункті 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. В свою чергу, справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

З врахуванням положень підп. 1.20.8, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не наведено жодних доказів та обставин в підтвердження правомірності визначення ним звичайної ціни в порядку, передбаченому цим законом.

Щодо завищення ТзОВ «Скриня Плюс» податкового кредиту за рахунок відображення в бухгалтерському обліку господарські операції, стосовно придбання товарів у свого контрагента ТзОВ «Алтваінвест», слід зазначити наступне:

- відповідно до п. 198.3. статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- згідно з п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають віднесенню до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як встановлено за матеріалами справи, ТзОВ «Скриня Плюс» на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ надало податкові накладні, які не мали недоліків та заповнення яких, відповідало встановленому чинним законодавством порядку, докази отримання товару (послуг) та докази здійснення оплати податку на додану вартість на користь контрагента в складі вартості товарів.

Тому, на переконання колегії суддів, твердження податкового органу про відсутність факту придбання товару є безпідставним припущенням, оскільки наявні та проаналізовані по справі докази свідчать про реальність господарських операцій ТзОВ «Скриня Плюс» з ТзОВ «Алтваінвест».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, чого з поданих документальних доказів і оцінюваних обставин по справі переконливо доведено не було.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.200 КАС України, правильно встановив фактичні обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду, відтак підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2012 року у справі № 2а-2154/12/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий : Гулид Р.М.

Судді : Улицький В.З.

Каралюс В.М.

Повний текст ухвали виготовлено і підписано 01.04.2013 року