Рішення № 30433808, 02.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р. Справа № 911/591/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ",

08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "БОРИСПІЛЬ"

до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ",

08324, Київська область, Бориспільський район, село Гора

про стягнення 10 920,24 грн.

за участю представників:

позивача - Шпортило Я.І. (довіреність від 02.01.2013 № 35-30-8);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (далі - відповідач) про стягнення 10 920,24 грн., з яких: 9 447,60 грн. - основний борг, 446,86 грн. - пеня, 59,78 грн. - 3% річних, 21,24 грн. - інфляційні втрати та 944,76 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.03.2013.

У зв'язку з виходом судді Сокуренко Л.В. у довготривалу відпустку, на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області від 28.02.2013 № 54 - АР проведено повторний автоматизований розподіл справ та справу № 911/591/13-г передано до розгляду судді Саванчук С.О.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2013 справу № 911/591/13-г прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.03.2013.

04.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 3893 від 04.03.2013) позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог від 04.03.2013 №35-22/3-156, згідно якої заявлено до стягнення 13 478,94 грн., з яких: 11 817,77 грн. - основний борг, 381,85 грн. - пеня, 76,28 грн. - 3% річних, 21,26 грн. - інфляційні втрати, 1 181,78 грн. - штраф.

На підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України, збільшення розміру позовних вимог прийнято судом.

20.03.2013 через канцелярію господарського суду Київської області

(вх. № 7940 від 20.03.2013) позивачем подано клопотання про включення в загальну ціну позову, вказану в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 04.03.2013 вх. № 3893, суму 147,88 пені, вказану в позовній заяві від 15.02.2013 № 35-28/7-27.

За таких обставин, у даному провадженні суд розглядає остаточні позовні вимоги про стягнення 13 626,82 грн., з яких: 11 817,77 грн. - основний борг, 529,73 грн. - пеня, 76,28 грн. - 3% річних, 21,26 грн. - інфляційні втрати, 1 181,78 грн. - штраф.

У судове засідання 21.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.04.2013.

У судовому засіданні 02.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (далі - орендодавець), Державним підприємством "МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ "БОРИСПІЛЬ" (далі - балансоутримувач) та Закритим акціонерним товариством "АВІАКОМПАНІЯ "АЕРОСВІТ" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Аеросвіт»), (далі - орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.09.2010 № 37-14-47 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення № 145 в підвалі терміналу «В», загальною площею 21,9 м2, яке знаходиться на балансі балансоутримувача та розміщене за адресою: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, аеропорт.

Договір за правовою природою є договором найму (оренди). Згідно з частиною 1 статті 759, частиною 1 статті 761, частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відносини сторін даного Договору оренди регулюються також Законом України «Про оренду державного та комунального майна», який є спеціальним законом з питань оренди державного майна та, відповідно до частин 1 та 2 статті 1 цього закону, регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Відповідно до пункту 1.3. Договору, сторони погодили вартість майна за незалежною оцінкою станом на 31.03.2010 у розмірі 332 950,00 грн., без ПДВ.

Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, з 14.09.2010 до 13.08.2013 (пункт 14.1. Договору).

Доказів дострокового розірвання Договору суду не надано, зважаючи на вказане, судом встановлено, що Договір був чинним у період, стягнення орендної плати за який входить до позовних вимог.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, оплата здійснюється орендарем з дати підписання балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна в оренду і припиняється з дати фактичного звільнення орендарем майна, що підтверджується підписанням балансоутримувачем і орендарем акту передачі-приймання майна.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.1995 №786, і за результатами конкурсу за базовий місяць розрахунку орендної плати (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції), без врахування ПДВ, становить 4 161,87 грн. (пункт 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що орендна плата за перший місяць фактичного користування майном визначається шляхом корегування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період до початку фактичного використання майна (дати підписання акту передачі-приймання майна).

Відповідно до пункту 3.4. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Якщо індекс інфляції за поточний місяць складає менше 100%, то орендна плата визначається на рівні орендної плати за попередній місяць.

Згідно пункту 3.5. Договору, орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця, не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, згідно з рахунком-фактурою, який надає орендарю балансоутримувач.

Відповідно до пункту 5.4. Договору, орендар зобов'язується з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок та акт приймання - здачі виконаних послуг. Сплата рахунку здійснюється орендарем до 15 числа того ж місяця. Підписаний акт приймання - здачі виконаних послуг орендар зобов'язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти днів з дати його отримання. Якщо протягом 5-ти днів акт приймання - здачі виконаних послуг не буде повернутий балансоутримувачу, він вважається підписаний сторонами.

До матеріалів справи залучено акт прийому-передачі приміщень від 14.09.2010, відповідно до яких балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно за Договором.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивачем надано відповідачу послуги за Договором у період з вересня 2012 року по січень 2013 року на загальну суму 11 817,77 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - здачі виконаних послуг, а саме (з урахуванням пункту 3.5. Договору): від 30.09.2012 на суму 2 360,72 грн., від 31.10.2012 на суму 2 360,72 грн., від 30.11.2012 на суму 2 360,72 грн., від 31.12.2012 на суму 2 360,72 грн., від 31.01.2013 на суму 2 370,17 грн.

Рахунки (копії яких залучені до матеріалів справи) разом з вказаними актами, у відповідності до пункту 5.4. Договору, передані відповідачу згідно реєстрів про передачу рахунків - фактур та доданих до них актів приймання-здачі виконаних послуг, що підтверджується підписами уповноважених представників відповідача. Акти за період з вересня 2012 року по січень 2013 року вважаються підписаними, відповідно до пункту 5.4. Договору.

Відповідно до вищевказаних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, позивачем за період з вересня 2012 року по січень 2013 року надано відповідачу послуги за Договором на суму 11 817,77 грн., які прийняті відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, оскільки в матеріалах справи відсутні акти приймання-здачі виконаних послуг із зауваженнями відповідача.

Доказів оплати послуг, що отримані відповідачем за Договором з вересня 2012 року по січень 2013 року, до матеріалів справи не надано.

Крім того, на підтвердження наявності заборгованості, позивачем надано довідки банківських установ, в яких відкрито поточні рахунки позивача, про відсутність надходжень коштів на рахунок позивача від відповідача за Договором у спірний період.

Зважаючи, що вказані довідки підписано уповноваженими особами банківських установ та скріплено відбитками їх печаток, на підставі статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом взято їх до уваги в якості письмових доказів невиконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором у спірний період, а, відтак, наявності заборгованості перед позивачем.

Відповідач не скористався правом подати письмовий відзив на позовну заяву та не спростував доводів позивача щодо наявності заборгованості.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, станом на день розгляду справи, відповідач договірні зобов'язання зі сплати орендної плати в повному обсязі не виконав, доказів оплати суду не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача 11 817,77 грн. основного боргу, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, до складу позовних вимог, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, входить стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 529,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 21,26 грн., 3% річних у розмірі 76,28 грн. та 1 181,78 грн. штрафу.

При розгляді вказаних позовних вимог, господарським судом, зважаючи на те, що відповідно до норм чинного законодавства пеня, інфляційні втрати та 3% річних нараховуються на суму боргу за період прострочення платежу, а штраф, з урахуванням відповідного періоду прострочення, враховано умови Договору, якими визначаються строки оплати та наявні в матеріалах справи письмові докази для встановлення розмірів сум, з урахуванням пункту 3.4. Договору, що підлягали сплаті, строку виникнення обов'язку відповідача з оплати послуг, на які мають бути нараховані пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

У зв'язку з наявністю вищевказаної заборгованості, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню, передбачену пунктом 3.7. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, що в сумі складає 529,73 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою, однак, за здійсненим судом перерахунком, відповідно до вимог закону та умов Договору, підлягає частковому задоволенню в розмірі 529,08 грн.

У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (пункт 3.11. Договору).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання зі сплати орендної плати, позивач заявляє до стягнення з відповідача 1 181,78 грн. штрафу, відповідно до доданого до матеріалів справи розрахунку, який відповідає умовам Договору та вимогам закону.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 76,28 грн. та інфляційні втрати у розмірі 21,26 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3% річних та з'ясував, що наданий позивачем розрахунки є арифметично вірними, а тому, позовні вимоги про стягнення 76,28 грн. 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно інфляційних втрат, судом враховано наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом виявлена помилковість їх обрахування, яка, з огляду на наявний в матеріалах справи розрахунок позивача, зумовлена неврахуванням місяців у періоді прострочення, в яких мала місце дефляція, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9,47 грн. не підлягають задоволенню.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача: 11 817,77 грн. основної заборгованості, 529,08 грн. пені, 11,79 грн. інфляційних втрат, 76,28 грн. 3% річних та 1 181,78 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 9,47 грн. та пені у розмірі 0,65 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "АЕРОСВІТ" (08324, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20048090) на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 20572069) 11 817 (одинадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 77 коп. основної заборгованості, 76 (сімдесят шість) грн. 28 коп. 3% річних, 529 (п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 08 коп. пені, 11 (одинадцять) грн. 79 коп. інфляційних втрат, 1 181 (одна тисяча сто вісімдесят одна) грн. 78 коп. штрафу та 1 719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн. 22 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук