Рішення № 30433791, 02.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2013 р. Справа № 911/622/13-г

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахорепродуктор Зугреський",

86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Ленінградська, 17-А

до Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Васильківська",

08635, Київська область, Васильківський район, с. Зелений Бір, вул. Радянська, 19

про стягнення 396 894,49 грн.

за участю представників:

позивача - Попович П.В. (довіреність від 17.01.2013 № б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахорепродуктор Зугреський" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Васильківська" (далі - відповідач) про стягнення 396 894,49 грн., з яких: 354 483,72 грн. - основний борг, 1 197,69 грн. - 3% річних, 35 319,98 грн. - штраф та 5 893,10 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.02.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 14.03.2013.

У судове засідання 14.03.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 22.02.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 02.04.2013.

У судовому засіданні 02.04.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, не повідомивши про причини, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.04.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Племптахорепродуктор Зугреський" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Птахофабрика "Васильківська" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки товару від 02.10.2012 № 02-10-01 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця добових курчат кросу «Ломан Браун Лайт» вакцинованих проти хвороби Марека в кількості 55000 голів (далі - товар), а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити на умовах Договору (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору, термін поставки товарну - 11.10.2012.

Претензії по кількості повинні бути надані не пізніше 24 годин з моменту приймання товару (пункт 2.3. Договору).

Згідно пункту 3.4. Договору, орієнтовна вартість товару на моменту укладання Договору складає 353 199,88 грн., у т.ч. ПДВ 20%.

Відповідно до пункту 3.5. Договору, відповідач зобов'язується оплачувати товар у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача на наступних умовах: 7064,00 грн. - до 31.10.2011; 176 600,00 грн. - до 30.11.2012; 169535,88 грн. - до 25.12.2012.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами зобов'язань за ним (пункт 7.2. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковою накладною від 11.10.2012 № 1993 на суму 354 483,72 грн., що підписана у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар, а останній, за довіреністю від 11.10.2012 № 334, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладної та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

На підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи оригінал банківських виписок про те, що за період з 11.10.2012 по 14.03.2013 кошти від відповідача на рахунки позивача, за вказаною видатковою накладною, не надходили.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлено на адресу відповідача претензії від 07.12.2012 № 539 та від 27.12.2012 № 552 з вимогою сплатити заборгованість за Договором у сумі 354 483,72 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін. Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: зазначені вище видаткова накладна та довіреність - у якості письмових доказів передачі товару позивачем та прийняття товару уповноваженою особою відповідача, банківські виписки - у якості письмових доказів наявності заборгованості.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 354 483,72 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 4.5. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен календарний день прострочення протягом всього часу прострочення, яка за розрахунком позивача складає 5 732,26 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

При перевірці нарахованих позивачем сум пені, судом виявлена помилковість їх обрахування, за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 160,84 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача 35 319,98 грн. штрафу.

Відповідно до пункту 4.8. Договору, у випадку порушення строків оплати більш як на 10 календарних днів позивач залишає за собою право вимагати виплатити йому штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості, за кожен випадок такого порушення або вимагати розірвання чинного договору в односторонньому порядку.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При розгляді позовних вимог про стягнення пені та штрафу судом враховано правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, в постановах від 09.04.2012 у справі № 20/246-08 та від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011 щодо правомірності одночасного стягнення пені та штрафу.

Згідно із статтею 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх судів України, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки судом розрахунку позивача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення штрафу у розмірі 35 319,98 грн. підлягає задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення 3% річних у розмірі 1 197,69 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру 3 % річних за періоди прострочення, з урахуванням термінів розрахунків за Договором та з'ясував, що наданий позивачем розрахунок є невірним, а позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 48,09 грн. задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 354 483,72 грн. основної заборгованості, 5 732,26 грн. пені, 35 319,98 грн. штрафу та 1 149,60 грн. 3% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 48,09 грн. та пені у розмірі 160,84 грн. задоволенню не підлягають.

Відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 7 937,88 грн., відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Птахофабрика "Васильківська" (08635, Київська область, Васильківський район, с. Зелений Бір, вул. Радянська, 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05513193) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Племптахорепродуктор Зугреський" (86783, Донецька область, м. Зугрес, вул. Ленінградська, 17-А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 31132474) 354 483 (триста п'ятдесят чотири тисячі чотириста вісімдесят три) грн. 72 коп. основної заборгованості, 1 149 (одна тисяча сто сорок дев'ять) грн. 60 коп. 3% річних, 5 732 (п'ять тисяч сімсот тридцять дві) грн. 26 коп. пені, 35 319 (тридцять п'ять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 98 коп. штрафу та 7 933 (сім тисяч дев'ятсот тридцять три) грн. 71 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 04.04.2013.

Суддя С.О. Саванчук