Рішення № 30429885, 20.03.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №1522/27516/12

2/522/697/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України, за участю третьої особи Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства інфраструктури України, у якому просив визнати незаконним і скасувати наказ №136-О від 27.07.2012р. про звільнення та поновити його на роботі на посаді директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба». При цьому позивач посилався на те, що наказом Міністерства інфраструктури України №103-Г від 25.05.2012р. було призначено проведення внутрішнього аудиту на КП «МПРС», а наказом Міністерства інфраструктури України №136-О від 27.07.2012р. його було звільнено з посади директора КП «МПРС». Вважає, що його було звільнено без належних правових підстав, а саме: його незаконно було відсторонено від виконання обовязків директора підприємства; він не був ознайомлений з проектом аудиторського звіту; він був позбавлений можливості надати заперечення на проект аудиторського звіту, оскільки вказаний звіт йому не було вручено, а замість нього проект аудиторського звіту був отриманий та підписаний без зауважень виконуючим обовязки директора КП «МПРС» ОСОБА_2, який був тимчасово призначений на період проведення аудиту; відповідачем не зазначено конкретну норму КЗпП України та не було вказано відповідний пункт контракту як підставу для звільнення; висновки аудиторського висновку не підтверджуються первинними документами та містять недостовірну інформацію, а сам аудиторський висновок складений з порушенням приписів чинного законодавства та підписаний без зауважень не уповноваженою на те особою.

Позивач та його представник за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Представник відповідача -Міністерства інфраструктури України та 3-ї особи - Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за довіреністями ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала, просила суд у його задоволенні відмовити, при цьому посилалась на наявність у Міністерства інфраструктури України права на власний розсуд призначати та звільняти з посад керівників підприємств, що перебувають в його управлінні, за порушення позивачем покладених на нього контрактом зобовязань, що підтверджено висновками аудиторського звіту, які полягають у недоотриманні КП «МПРС» доходів, неефективному збереженні державного майна, неналежній претензійно-позовній роботі, прихованому кредитуванні сторонніх приватних структур та нанесенні збитків КП «МПРС».

Заслухавши пояснення позивача та його представника за довіреністю ОСОБА_3, представника відповідача -Міністерства інфраструктури України та 3-ї особи - Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за довіреностями ОСОБА_4, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.10.2011 р. Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 1069 «Про забезпечення функціонування єдиної системи пошуку і рятування на морі», пунктом 1 якої передбачено утворити Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі КП «МПРС») та віднести його до сфери управління Міністерства інфраструктури України. Установлено, що основним завданням КП «МПРС» є організаційно-технічне забезпечення сталого функціонування та подальшого розвитку національної системи пошуку і рятування у морському пошуково-рятувальному районі України (пункт 2 постанови). Пунктом 3 вказаної постанови КМУ передбачено внести зміни до пункту 12 «Положення про портові збори», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2000 р. № 1544, а саме визначено розмір частини корабельного збору, яка сплачується КП «МПРС» за кожний вхід у порт і вихід з нього суднами закордонного та каботажного плавання.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 26.03.2012 р. №58-О позивача призначено директором КП «МПРС».

26.03.2012 р. між Міністерством інфраструктури України в особі Віце-премєр-міністра України міністра інфраструктури України ОСОБА_5 та позивачем укладений трудовий контракт №3-ІІІ, відповідно до якого позивача призначено на посаду директора КП «МПРС» на строк з 29.03.2012 р. по 28.03.2015 р. включно.

25.05.2012 р. Міністерством інфраструктури України виданий наказ №103-Г «Про проведення позапланового внутрішнього аудиту (аудиту відповідності та фінансового аудиту) діяльності КП «МПРС».

Наказом від 25.05.2012 р. №87-О «Про відсторонення ОСОБА_1О.» на час проведення позапланового аудиту (аудиту відповідності та фінансового стану) діяльності КП «МПРС» з 29.05.2012 р. до 07.07.2012 р. ОСОБА_1 був відсторонений від виконання службових обовязків директора КП «МПРС».

На час відсторонення ОСОБА_1 виконуючим обовязки директора КП «МПРС» призначено ОСОБА_2.

27.07.2012 р. комісією внутрішнього аудиту КП «МПРС» був підготований проект аудиторського звіту про результати позапланового контрольного заходу КП «МПРС» з 01.11.2011 по 25.05.2012 р., який прийнято та підписано в.о. директора ОСОБА_2

Ухвалою суду від 05.12.2012 р. за клопотанням представника позивача по справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та на вирішення експерта поставлені наступні питання: 1) чи підтверджується документально висновки про основні недоліки у фінансово-господарській діяльності КП «МПРС» (розділ № 9 аудиторського звіту про результати позапланового контрольного заходу КП «МПРС» з 01.11.2011 по 25.05.2012 р.). Якщо висновки підтверджуються, то у чому саме виразились недоліки у фінансово-господарській діяльності КП «МПРС», та які саме збитки були заподіяні КП «МПРС» як наслідок цих недоліків; 2) які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, могли сприяти виникненню матеріальних збитків, вказаних у висновках аудиторського звіту про результати позапланового контрольного заходу КП «МПРС» з 01.11.2011 по 25.05.2012 р. і хто зобовязаний був забезпечити дотримання цих вимог.

Висновком судової економічної експертизи №10060/10061 від 12.03.2013р. підтверджено лише частково висновки про недоліки у фінансово-господарській діяльності КП «МПРС» в частині зайво нарахованих заробітних платні, премій працівникам, а також недотримання при веденні бухгалтерського обліку вимог ст.ст.52, 57, 121 Кодексу законів про працю України. Слід також зазначити, що проведеною судовою економічною експертизою від 12.03.2013р. не підтвердились висновки аудиторського звіту позапланового контрольного заходу КП «МПРС» в частині недоотримання доходів від стягнення частки корабельного збору суден, в частині списання палива, в частині списання продуктів харчування, в частині завищення суми амортизаційних відрахувань, в частині безпідставно списаних витрат на заміну автомобільних шин, в частині недорахованої заробітної платні. На решту запитань за наданими на дослідження первинними бухгалтерськими документами експерту відповісти виявилось неможливим.

27.07.2012 р. Міністерством інфраструктури України видано наказ №136-О про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «МПРС». В наказі Міністерства інфраструктури України №136-О від 27.07.2012 р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади директора КП «МПРС» підстава для звільнення зазначена як «звіт позапланового внутрішнього аудиту діяльності казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» від 27.07.2012, доповідна записка начальника Управління внутрішнього аудиту ОСОБА_6 від 27.07.2012 №14/362-12, пункти 1, 6, абзаци 1, 14 пункту 8, підпункт «й» пункту 25 контракту від 26.03.2012 № 3-ІІІ, укладеного з позивачем.

У відповідності до п.п. «й» п.25 Контракту, №3-ІІІ від 26.03.2012р., укладеного між сторонами, підставою для звільнення керівника та розірвання з ним контракту є неефективне використання та збереження державного майна. Аналізуючи посилання відповідача на пп. «й» п. 25 контракту №3-ІІІ від 26.03.2012 р. як підставу для звільнення в частині «неефективного використання майна», суд вважає за необхідне відзначити наступне. Чинне законодавство не містить визначення терміну «неефективне використання майна». Відсутнє визначення цієї категорії також і в Наказі Міністерства фінансів України «Про затвердження Стандартів внутрішнього аудиту» №1247 від 04.10.2011 р., яким мали керуватися перевіряючи при підготовці аудиторського звіту від 27.07.2012 р. Тобто ефективне, або навпаки неефективне використання майна (за відсутності факту його втрати, пошкодження, знищення тощо), є оціночною категорією і встановити факт неефективного використання державного майна можливо тільки в тому випадку, якщо визначені певні критерії, за яких використання майна визнається ефективним. В даному випадку такі критерії мали бути встановлені умовами контракту №3-ІІІ від 26.03.2012 р. укладеного між відповідачем та позивачем. Умовами контракту передбачено, що керівник зобовязується забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за Підприємством державного майна (п. 1 контракту). Підпунктом 14 п. 8 контракту передбачено, що керівник зобовязаний забезпечити ефективне використання державного майна, належний облік активів підприємства та земельних ділянок. Керівник зобовязується забезпечити виконання показників фінансового плану та показників ефективності використання державного майна і прибутку, майнового стану Підприємства та показників преміювання згідно з додатком до контракту (п. 7 контракту). Факт необхідності встановлення критеріїв ефективності підтверджується тим, що однією з підстав звільнення керівника та розірвання з ним контракту наведена в п.п. «м» п.25 контракту №3-ІІІ від 26.03.2012, згідно якої керівник може бути звільнений у разі невиконання показників ефективності використання державного майна і прибутку і Показників майнового стану підприємства та показників преміювання.

В матеріалах справи відсутні будь-які додатки до контракту №3-ІІІ від 26.03.2012 р. які б встановлювали певні критерії визначення ефективності використання державного майна. Представники сторін підтвердили і не заперечують, що такі додатки до контракту не укладались. Також, відсутні документи, підтверджуючі встановлення та доведення до відома позивача показників ефективності використання державного майна, що позбавляє суд дійти до висновку та надати обєктивну оцінку ефективності або неефективності використання позивачем державного майна. Крім того, в ході дачі пояснень представник відповідача - Міністерства інфраструктури України та 3-ї особи - Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» за довіреністями ОСОБА_4 не пояснила суду, яке саме майно було використано неефективно та у чому полягала така неефективність, та яке майно не було збережено. Таким чином, матеріалами справи не підтверджені факти неефективного використання, незбереження з боку позивача як керівника КП «МПРС» державного майна.

Посилання відповідача в оскаржуваному наказі №136-О від 27.07.2012 р. та запереченнях на позов на пункти 1, 6, абзац 1 та 14 пункту 8 контракту, як на положення, що передбачають підстави для звільнення, є неспроможними і не приймаються до уваги судом, оскільки це норми, що містяться в розділах контракту «Загальні положення» та «Права та обовязки сторін» і не визначають підстав для звільнення керівника підприємства.

Таким чином самі пункти 1, 6 та 8 контракту не передбачають підстав для звільнення керівника КП «МПРС». Відсутні посилання на порушення цих пунктів контракту як на підставу для звільнення і в будь-яких інших положеннях контракту №3-ІІІ від 26.03.2012 року.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, контракт є особливою формою трудового договору і укладається він, коли його застосування відповідає законодавству.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, «При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення».

Згідно з пунктами 1 та 2 наказу Міністерства інфраструктури України від 27.07.2012 р. №136-О позивача було звільнено на підставі пунктів 1, 6, абзаців 1, 14 пункту 8, підпункту «й» пункту 25 трудового контракту від 26.03.2012 №3-ІІІ та на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Стаття 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Стаття 51 КЗпП України вказує, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Частина 1 статті 3 КЗпП України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищенаведеного, суд доходить висновку про те, що матеріалами справи доведена неправомірність звільнення ОСОБА_1 з підстави, передбаченої п.п. «й» п.25 контракту №3-ІІІ від 26.2012 р., у звязку з чим наказ про його звільнення підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. .

Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно з п. 7 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 212-215, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства інфраструктури України задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України №136-О від 27.07.2012 р. про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (місцезнаходження: 65026, Одеська область, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код ЄДРПОУ 38017026).

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді директора Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба».

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:В.Я. Бондар

20.03.2013