Рішення № 30428692, 03.04.2013, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа №731/162/13-ц

Провадження № 2/731/69/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Борсук А.В.,

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

25 лютого 2013 року до суду звернулося ПАТ «Укрсоцбанк» з зазначеним позовом.

В позовній заяві позивач посилається на те, що 16 січня 2007 року між «Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 959/2-03, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 42 000 гривень та зобовязався сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором. Проте позичальник не виконує взяті на себе зобовязання, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Позивач також стверджує, що виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечене майновою порукою (заставою) та фінансовою порукою ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на їхню користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 32 762 грн. 12 коп. та 327,62 грн. судового збору.

В судове засідання представник позивача не зявився. ПАТ «Укрсоцбанк» надіслав заяву з проханням розгляд справи проводити без їх участі. Позовні вимоги підтримують.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 позов визнали, а відповідач ОСОБА_3 позов не визнав з тих підстав, що він не є поручителем.

Заслухавши пояснення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що зазначений позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 січня 2007 року згідно договору № 952/2-03 Акціонерний-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» надав ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 42 000 гривень зі сплатою 17,5% річних за перший рік, з подальшим щорічним переглядом розміру процентів за користування кредитом, згідно з умовами п. 2.6 Договору, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 11 січня 2022 року (а.с. 32-34).

Відповідно до умов договору погашення кредиту здійснюється щомісячно в сумі 233,33 грн. Кінцевий термін повернення кредиту до 11 січня 2022 року.

У якості забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за договором кредиту між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, за яким було передано в іпотеку двокімнатну квартиру в АДРЕСА_1, яка належить іотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності (а.с. 29-31).

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності зі ст. 526, 530 ЦК України зобовязання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Пункт 4.2 кредитного договору передбачає, що у разі просточення позичальником терміну сплати комісії за оформлення кредитної справи та відкриття позичкового рахунку, визначеного в п. 3.3.16 цього Договору, терміну сплати комісії за дострокове погашення кредиту (частини кредиту), визначеного в п. 3.3.14 цього Договору, строків сплати процентів, визначених п. 2.4 цього Договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1, 2.6.3, 3.2.3, 4.4. 5.4 цього Договору позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасної сплаченої суми за кожен день прострочки, що діє у цей період.

Відповідач ОСОБА_1 зобовязання, передбачені кредитним договором, належним чином не виконує. Внаслідок цього станом на 17.01.2013 року у нього виникла заборгованість в сумі 32 762,12 грн., яка складається з 30 433,43 грн. заборгованості по кредиту, 1 597,56 грн. заборгованості за відсотками, 579,26 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 107,95 грн. - пені за несвоєчасне повернення відсотків; 32,86 грн. інфляційних витрат за кредитом; 11,06 грн. - інфляційних витрат за відсотками.

Зазначений розрахунок заборгованості відповідачами не оспорюється.

Разом з тим, суд вважає, що стягнення заборгованості в солідарному порядку з усіх трьох відповідачів суперечить вимогам закону з таких підстав.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Позивач не надав доказів суду тієї обставини, що виконання зобовязання ОСОБА_1 було забезпечено порукою.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до статті 11 Закону України "Про заставу", статей 1, 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК), не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед заставо/іпотекодержателем за виконання боржником основного зобовязання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Враховуючи вищевикладене, посилання позивача на ст. ст. 553, 554 ЦК України є помилковими.

Позивач скористався своїм правом вибору способу судового захисту своїх прав стягнення заборгованості за кредитним договором, вимог про звернення стягнення на предмет застави не заявляв.

За наведених обставин суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши заборгованість за кредитним договором лише з боржника ОСОБА_1, оскільки правові підстави солідарної відповідальності відсутні.

При поданні позову до суду позивач сплатив 327 гривень 62 копійок судового збору, про що засвідчує копія платіжного доручення (а.с. 7).

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Тому судові витрати слід покласти на ОСОБА_1

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», ідентифікаційний код 00039019, юридична адреса м. Київ, вул. Ковпака, 29, заборгованість за кредитним договором в розмірі 32 762 (тридцять дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 12 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 327 грн. 62 коп. сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області через Варвинський районний суд.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Семенченко