Рішення № 30428552, 25.06.2012, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 2207/1637/11

Провадження № 2/2207/12/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2012 р. Ізяславський районний суд

Хмельницької області в складі :

головуючого судді Демчука П.В.,

при секретарі Новіковій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізяславі справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» ( правонаступника ПАТ «Плюс Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору та договору застави,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Плюс Банк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позову посилається на те що, 26 березня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.70244 від 26.03.2010 року, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит на придбання транспортного засобу в сумі 48 754, 45 грн., зі сплатою 20,1% річних, з погашенням кредиту та процентів щомісяця, не пізніше останнього робочого дня кожного календарного місяця, в розмірах, визначених додатком №1 до договору. В забезпечення виконання кредитного договору між ними також було укладено договір застави транспортного засобу, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у заставу Банку придбаний, за рахунок кредитних коштів, транспортний засіб: автомобіль ВАЗ, моделі 210994-20 сірого кольору, 2010 року випуску. Згідно договору застави, оціночна вартість предмету застави в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 63730,00 грн.

Банк виконав зобовязання перед позичальником повністю, однак ОСОБА_1 систематично не сплачувала кредит та проценти за користування ним, ігнорувала неодноразові листи-повідомлення Банку про відкликання та погашення кредиту. У звязку із цим, станом на 04.04.2011 року сума боргу відповідача за кредитним договором становить 61406,51 грн., у тому числі: 48253,95 грн. кредит; 11678,98 грн. проценти; 40,00 грн. - віндикаційні витрати; 1433,60 грн. пеня. Оскільки, на даний час, заборгованість за кредитним договором не погашена, тому позивач і звертається до суду з позовом стягнути заборгованість з ОСОБА_1

ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічними позовом у якому просить захистити її права, як споживача та визнати недійсним кредитний договір №910.70244 від 26.03.2010 року та договір застави №910.70244 від 26.03.2010 року. Зазначає, що між нею та ПАТ «Плюс Банк» був укладений кредитний договір №910.70244 про надання кредиту в сумі 48754,45 грн. на строк 60 місяців на придбання автомобіля, проте посилається на те, що працівники автосалону «Хмельниччина Авто» у м. Шепетівка Хмельницької області, а також працівники ПАТ «Плюс Банк» навмисно ввели її в оману щодо обставин, які мають істотне значення, змусили підписати кабальний кредитний договір поза її волею, яка не відповідала її внутрішньому волевиявленню: у автосалоні «Хмельниччина Авто» в м. Шепетівка Хмельницької області, їй було запропоновано вигідні умови на акційний кредит для купівлі автомобіля - проценти річні мали бути встановлені в розмірі 20,1% річних, що і було зазначено у рекламній брошурі, наданій представником автосалону. Однак після проведення самостійної оплати першого внеску за придбаний автомобіль у розмірі 25%, сплати комісії, укладення та повної оплати договору страхування автомобіля (КАСКО) і страхування цивільної відповідальності, оформлення в органах МРЕВ транспортного засобу за власний рахунок, сплати комісії за розрахункове касове обслуговування та сплати за реєстрацію обтяжень рухомого майна, ОСОБА_2 надіслав кредитний договір з якого як їй стало відомо, що процентна ставка становить не 20,1%, а - 43,05%. У звязку з цим, ОСОБА_1 було надіслано Банку ряд пропозицій щодо перегляду умов кредитного договору, з якими її попередньо не ознайомили, щодо укладення додаткових угод до договору, вона відкликала свою письмову згоду на укладення кредитного договору, надіслано ряд скарг до правоохоронних органів, про відновлення порушених прав. Тому позивачка вважає, що її права порушені, її навмисно ввели в оману щодо умов кредитного договору, та просить суд визнати недійсним даний кредитний договір та договір застави транспортного засобу, виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження автомобіля, та зобовязати сторони повернути в натурі все, що вони одержали на виконання цього правочину: провести перерахунок отриманих коштів банком з урахуванням відсотків як основного платежу та визначити залишок суми до сплати для відповідача.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не зявився, надіслав на адресу суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує повністю. Крім того, надіслав заперечення на зустрічний позов, зазначивши, що позовні вимоги зустрічного позову не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, просить у їх задоволенні відмовити, мотивуючи це тим, що кредитний договір №910.70244 від 26.03.2010 року укладався між Банком та ОСОБА_1 виключно з її власного волевиявлення. ОСОБА_1 була ознайомлена з усіма умовами кредитного договору, погодилася з ними, прийняла їх, підписала кредитний договір власноручно, що підтверджується підписаною нею власноручно довідкою-повідомленням від 26.03.2011 року, кредитним договором №910.70244 від 26.03.2010 року, крім того нею вносилися сплати для погашення зобовязання за договором в розмірі щомісячних платежів, встановлених Додатком №1 до кредитного договору. Зазначає, що річна процентна ставка, на яку посилається ОСОБА_1, не змінювалася від початку укладення кредитного договору та складає 20,1%, а за кредитне обслуговування Позичальник сплачує щомісячну комісію в розмірі 0,75%. Твердження про те, що реальна річна процентна ставка складає 43,05 % є невірними та незрозумілими Банку, зміна процентної ставки за відповідним кредитом ніколи не ініціювалася.

Представник відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним позовом за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що він є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Крім того, вважає, що у позивача відсутнє право на звернення до суду, оскільки банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту лише після розірвання кредитного договору в односторонньому порядку, повідомивши про це позичальника не менше як за 30 днів. ОСОБА_2 не звертався до суду з вимогою про розірвання кредитного договору і не просить цього у даному позові, позичальника завчасно про це не повідомляв, кредитний договір на даний час не розірваний, а тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши ОСОБА_3, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 22.03.2010 року ПАТ «Плюс Банк», надав згоду на виділення для ОСОБА_1 кредитних коштів для купівлі автомобіля, одночасно повідомивши, що кошти будуть виділені після виконання всіх необхідних дій, передбачених умовами надання кредитів ПАТ «Плюс Банк» на придбання автомобілів: сплати 30% першого внеску від вартості автомобіля та за умови надання довідки про відсутність заборгованості за кредитами у інших банках, та подання автосалоном рахунку-фактури на пропонований автомобіль. Дані відомості підтверджуються копією Гарантійного листа ПАТ «Плюс Банк» №08.6-6767 від 22.03.2010 року для ТОВ «Авто-Технологія» .

Після виконання ОСОБА_1 всіх визначених домовленістю дій, 26 березня 2010 року між ПАТ «Плюс Банк», правонаступником якого відповідно до внесених змін до Статуту Публічного акціонерного товариства «Плюс Банк» стало Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №910.70244, згідно якого Банком ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 48 754,45 грн. для фінансування купівлі нею транспортного засобу марки ВАЗ, моделі 210994-20, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, у сумі 47797,50 грн. та для фінансування страхового платежу за страхування життя позичальника в сумі 956,95 грн., зі сплатою 20,1% річних, та щомісячної комісії за кредитне обслуговування в розмірі 0,75%. В свою чергу ОСОБА_1 зобовязалася протягом дії договору кредиту сплачувати кредит та проценти у вигляді щомісячних платежів на рахунок, в терміни та в сумах, визначених у Графіку щомісячних платежів, який є додатком №1 до Договору.

В забезпечення виконання кредитного договору 26 березня 2010 року між ними також було укладено Договір застави транспортного засобу №910.70244, відповідно до якого ОСОБА_1 передала у заставу Банку придбаний, за рахунок кредитних коштів, транспортний засіб: марки ВАЗ, моделі 210994-20, сірого кольору, 2010 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер №ВХ1851ВВ. Згідно п.1.2. Договору застави, оціночна вартість предмету застави в цілому встановлена за згодою сторін в сумі 63730,00 грн.

Банк виконав зобовязання перед Позичальником повністю: за дорученням ОСОБА_1 перерахував кредитні кошти в сумі 47797,50 грн. на поточний рахунок ТОВ «Авто-Технологія» та в сумі 956,95 грн. за страхування життя Позичальника, про що свідчать копії ордеру-розпорядження про перерахунок коштів від 29.03.2010 року, ордеру-розпорядження №1 про видачу кредиту від 29.03.2010 року.

З копії довідки-повідомлення та письмової згоди фізичної особи клієнта Банку від 26.03.2010 року, наявних у матеріалах справи, встановлено, що кредитодавець ПАТ «Плюс Банк» 26.03.2010 року, до підписання кредитного договору, надав ОСОБА_1 в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, про що вона власноручно і підписалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 203 зазначеного Кодексу визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону щодо обставин, що мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до розяснення Верховного Суду України (п. 20 Постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З огляду на встановлені обставини справи, на підставі наведених норм матеріального права суд дійшов висновку, що посилання представника позивача за зустрічним позовом на те, що ОСОБА_1 було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення при підписанні договору, не повідомлено про умови кредитування та змушено підписати кабальний кредитний договір поза її волею, яка не відповідала її внутрішньому волевиявленню є недоведеними, крім того недоведено наявність умислу в діях працівників автосалону ВАТ «Хмельниччина-Авто» у м.Шепетівка Хмельницької області, а також представників ПАТ «Плюс Банк», а тому зустрічний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст.629 зазначеного Кодексу договір є обовязковим для виконанння сторонами.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими

ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Всупереч вимогам укладеного Кредитного договору №910.70244 від 26.03.2010 року та додатків до нього, ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі та строках, визначених у Графіку щомісячних платежів Банку не поверталися, платежі не вносилися. Станом на 04.04.2011 року сума боргу ОСОБА_1 за кредитним договором становить 61406,51 грн., у тому числі: 48253,95 грн. кредит; 11678,98 грн. проценти; 40,00 грн. - віндикаційні витрати; 1433,60 грн. пеня.

Згідно ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належний йому.

Дане право позичальника закріплено і у параграфі 8 Кредитного договору: ОСОБА_2 має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту в разі прострочення оплати чергового ануїтентного платежу (його частини) більш ніж на 30 днів.

Параграфом 4 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобовязаний протягом дії Договору сплачувати кредит та проценти у вигляді щомісячних платежів на рахунок, в терміни та в сумах, визначених у Графіку щомісячних платежів.

Згідно п.п.2, 3 параграфу 9 Кредитного договору в разі порушення позичальником термінів сплати щомісячних платежів від 1 до 60 днів, ОСОБА_2 має право нарахувати та стягнути з Позичальника штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,15% від простроченої суми боргу за кожен день прострочки, а в разі порушення термінів сплати щомісячних платежів більше ніж на 60 днів 0,65 % від простроченої суми боргу за кожен день прострочки.

Аналізуючи всі дослідженні в судовому засіданні докази по справі в їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобовязання при укладені 26.03.2012 року Кредитного договору № 910.70244 не виконала, а тому вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом, віндикаційниїх витрат та пені за прострочення строків виконання зобовязання обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог.

Тому, враховуючи вищевикладене, на підставі ст. ст.202, 203, 230, 525-527, 546, 551, 610, 611, 629, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_2, жительки м.Ізяслав, вул.Жовтнева, б.106 Д, кв. 22) на користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (м.Львів, вул. Валова, 11, МФО 336310, код ЄДРПОУ 19390819, рахунок №29090500033016 у ПАТ «Ідея Банк») заборгованість за кредитним договором у сумі 61406,51 грн. (шістдесят одна тисяча чотириста шість гривень пятдесят одна копійка) та 614,06 грн. судового збору

У задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору та договору застави відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Хмельницької області через Ізяславський районний суд протягом десяти днів після його проголошення.

Суддя П.В.Демчук