Рішення № 3042506, 09.02.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"09" лютого 2009 р.

справа № 5020-3/292

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДІНГ"

(33009, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 112а)

до відповідача Приватного підприємства "Джерело Плюс"

(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, кв. 47)

про стягнення боргу в розмірі 22 929,23 грн.,

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач –Москвіна А.П., довіреність № б/н від 30.12.2008;

відповідач –не з’явився;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДІНГ", звернулося до суду з позовом до відповідача –Приватного підприємства "Джерело Плюс" про стягнення боргу в розмірі 22 929,23 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги невиконанням відповідачем умов договору поставки щодо оплати за поставлений товар.

Відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не повідомив. письмових заперечень суду не надав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

01.07.2007 між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІТА ХОЛДІНГ" (Постачальник), та відповідачем –Дніпропетровською філією приватного підприємства "Джерело Плюс" (Покупець) було укладено договір поставки № 01/07-07 (арк.с. 6). Відповідно до вказаного договору постачальник зобов’язується протягом дії договору передати Покупцеві продукцію ТМ "KALGANOFF" окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що погоджуються Сторонами в накладних, які є невід’ємною частиною Договору (товар), а Покупець, як дистриб’ютор в Дніпропетровської області, зобов’язаний прийняти товар та оплатити його на умовах, встановлених цим Договором.

На виконання вищезазначеного договору позивач відпустив відповідачу продукцію ТМ "KALGANOFF" згідно з накладною № 0015031 від 25.07.2007 на суму 53 866,61 грн., яка сплачена частково у розмірі 30 937,38 грн. (арк.с. 8).

Відповідно до п. 2.2. договору, оплата за кожну партію товару проводиться на умовах відстрочки платежу –30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі партії товару Покупцю.

Втім, відповідач за отриманий товар не розрахувався, у зв’язку з чим позивачем на адресу відповідача надіслано претензію № 874 від 04.09.2008 з вимогою сплатити заборгованість за товар (арк.с. 9). Але відповідач залишив претензію без уваги, що стало причиною для звернення до суду з даним позовом.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 22 929,23 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт поставки товару та, відповідно, отримання його Дніпропетровською філією Приватного підприємства "Джерело плюс" підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковою накладною (арк..с.8), товарно-транспортною накладною (арк..с.7). Наявність заборгованості та її розмір підтверджується актом звірення взаємних розрахунків (арк..с.34).

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

За таких умов позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 229,29 грн. і на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Джерело Плюс»(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, кв. 47; код ЄДРПОУ 31527917, р/р 260080911501 в ОДФ Банк «Фінанси та Кредит», МФО 307031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІТА ХОЛДІНГ»(33009, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 112а; код ЄДРПОУ 33167320, р/р 260003001597 в РФ ВАТ «ВіЕйБі Банк», МФО 333807) заборгованість в розмірі 22 929,23 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 229,29 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

18.02.2009

РОЗСИЛКА:

1. ТОВ "ЛІТА ХОЛДІНГ"

(33009, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 112а)

2. ПП "Джерело Плюс"

(99001, м. Севастополь, вул. Дзержинського, 53, кв. 47)

3. Справа

4. Наряд