Рішення № 30424310, 29.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.03.13 р. Справа № 5006/47/120/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

до Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Лебедєва, будинок № 72-А; код ЄДРПОУ - 31534547)

про стягнення 8 346 325,16 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Любач В.В., який діє на підставі довіреності б/н від 28.09.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариств?о «Націо?нальна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до госп?одарського суду Донецької об?ласті з позовом, в якому просить стягнути з комунального підприємства «Макіївтепломережа» борг за поставлений природний газ у розмірі 7 065 572,43 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 61 408,94 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 162 041,07 гривень, пеню у розмірі 562 712,65 гривень, 7 % штрафу у розмірі 494 590,07 гривень, а всього 8 346 325,16 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилає?ться на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14/2544/11 на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року та додаткових угод до зазначеного договору, що є невід'ємними його частинами.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги статтями 525, 526, 599, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статтями 22, 193, 216-217, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 листопада 2012 року.

27 листопада 2012 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги ним визнаються частково у розмірі 7 065 572,43 гривень.

Відзив вмотивовано тим, що позивачем проведено розрахунки пені, трьох відсотків річних, штрафу та інфляційних нарахувань без вимог діючого законодавства, а тому вимоги в наведеній частині є неправомірними та не можуть бути прийняті судом.

Також 27 листопада 2012 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить звільнити його від сплати штрафних санкцій (пеня та штраф) або зменшити їх розмір до загальної суми 10 000,00 гривень.

Клопотання вмотивовано тим, що фінансова криза, яка розпочалась з жовтня 2008 року, фактично є форс-мажорною обставиною, внаслідок якої об'єктивно неможливе належне виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань.

Станом на 01 листопада 2012 року заборгованість населення як споживача теплової енергії перед комунальним підприємством «Макіївтепломережа» становить 116 572,5 тисяч гривень, реструктуризовано заборгованості на суму 15 212,2 тисячі гривень (укладено договори реструктуризації) та відстрочено виконання зобов'язань на суму 22 621,9 тисяч гривень (договори розстрочки). Також не виконані умови договорів реструктуризації населенням на суму 5 254,4 тисячі гривень, і маються поточні зобов'язання населення за договорами розстрочки на суму 12 674,3 тисячі гривень.

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» приймало та приймає усі можливі від нього заходи для недопущення господарського правопорушення за договором № 14/2544/11 на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року.

За період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2012 року місцевими судами міста Макіївки за позовами комунального підприємства «Макіївтепломережа» винесено 9 205 рішень на загальну суму 37 946,1 тисяч гривень, проте виконавчими службами виконано лише 2 920 рішень на загальну суму 7 704,0 тисяч гривень.

Виходячи із фінансових показників праці комунального підприємства «Макіївтепломережа» за 9 місяців 2012 року чистий дохід за основною діяльністю становить 127 322,0 тисяч гривень, витрати складають 192 551,0 тисяч гривень, валові збитки складають 76 274,0 тисяч гривень.

До клопотання відповідачем надано суду наступні копії документів: баланс на 30 вересня 2012 року (форма № 1); звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року.

27 листопада 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 10 грудня 2012 року.

10 грудня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 10 січня 2013 року.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 10 січня 2013 року у зв'язку зі знаходженням судді Фурсової С.М. у відпустці справу № 5006/47/120/2012 передано на розгляд судді Зекунову Е.В.

За змістом пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі зміни складу суді (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 10 січня 2013 року розгляд справи відкладено на 22 січня 2013 року для представлення витребуваних документів.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 14 січня 2013 року у зв'язку з виходом з відпустки судді Фурсової С.М. справу № 5006/47/120/2012 передано на розгляд судді Фурсової С.М.

Так, відповідно до приписів пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перебіг строку вирішення спору почато заново.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 січня 2013 року розгляд справи відкладено на 14 лютого 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 лютого 2013 року за клопотанням представника відповідача продовжено строк вирішення спору на 15 днів, та розгляд справи відкладено на 19 лютого 2013 року для витребування нових доказів.

19 лютого 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 12 березня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12 березня 2013 року розгляд справи відкладено на 26 березня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

26 березня 2013 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29 березня 2013 року.

Позивач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, заяв про відкладення розгляду справи або розгляд справи 29 березня 2013 року без участі його представника, суду не надав.

Представник відповідача Любач В.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях до нього.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач або продавець) та комунальним підприємством «Макіївтепломережа» (далі - відповідач або покупець) було укладено договір № 14/2455/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (а.с. 14-19).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та Договір був чинним.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна 1000 куб.м. становить 3 023,50 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 023,50 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 700,76 гривень. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 342,00 гривень. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4 042,76 гривень.

Кількість та якість газу узгоджена сторонами у розділі 2 Договору.

Так, додатковою угодою № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2544/11, укладеною між сторонами 30 вересня 2011 року пункт 5.2 статті 5 Договору з 01 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. становить 3 382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень» (а.с. 20).

Додатковою угодою № 2 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2544/11, укладеною між сторонами 11 жовтня 2011 року пункт 5.2 статті 5 Договору з 11 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. становить 3 382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 0 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень» (а.с. 21).

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

Згідно пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Так, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у жовтні 2011 року в обсязі 140,825 тис.куб.м. на загальну суму 536 881,23 гривень (акт від 31.10.2011) (а.с. 22);

- у листопаді 2011 року в обсязі 1 783,985 тис.куб.м. на загальну суму 6 801 264,42 гривень (акт від 30.11.2011) (а.с. 23);

- у листопаді 2011 року в обсязі 2,383 тис.куб.м. на загальну суму 9 084,95 гривень (акт від 30.11.2011) (а.с. 24);

- у грудні 2011 року в обсязі 2 401,385 тис.куб.м. на загальну суму 9 155 040,18 гривень (акт від 31.12.2011) (а.с. 25);

- у грудні 2011 року в обсязі 2,567 тис.куб.м. на загальну суму 9 786,43 гривень (акт від 31.12.2011) (а.с. 26).

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами двосторонніми актами приймання-передачі газу за період жовтень-грудень 2012 року, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним Договором.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин підлягає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними актами приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та здійснив часткову оплату за поставлений природний газ, що зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого природного газу, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість у розмірі 7 065 572,43 гривень.

Під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу на користь позивача у загальному розмірі 1 539 770,78 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 11 від 22 січня 2013 року на суму 71 265,08 гривень (сума перерахована згідно спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунку за природний газ та теплопостачання № 102 від 17 січня 2013 року), платіжним дорученням № 170 від 10 грудня 2012 року на суму 100 000,00 гривень, платіжним дорученням № 307 від 27 грудня 2012 року на суму 1 000 000,00 гривень, платіжним дорученням № 360 від 10 січня 2013 року на суму 120 000,00 гривень, платіжним дорученням № 373 від 11 січня 2013 року на суму 100 000,00 гривень, платіжним дорученням № 410 від 17 січня 2013 року на суму 100 000,00 гривень, платіжним дорученням № 14 від 22 лютого 2013 року на суму 48 505,70 гривень (сума перерахована згідно спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунку за природний газ та теплопостачання № 330 від 14 лютого 2013 року), а також відповідними банківськими виписками.

Наразі, в письмових поясненнях представник позивача підтвердив, що станом на 12 березня 2013 року сума боргу відповідача за поставлений природний газ на виконання умов Договору становить 5 525 801,65 гривень (а.с. 118).

Водночас із довідок відповідача вбачається, що сума заборгованості останнього перед позивачем становить 5 525 801,65 гривень (а.с. 130-131).

Таким чином, предмет спору в частині позовних вимог щодо стягнення поставленого природного газу у розмірі 1 539 770,78 гривень відсутній, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню в порядку пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

Щодо залишкової частини позовних вимог в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 5 525 801,65 гривень, господарський суд зазначає, що оскільки позовні вимоги у наведеній частині та розмірі обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та визнані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних у розмірі 162 041,07 гривень;

2) інфляційні нарахування у розмірі 61 408,94 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань, суд дійшов до висновку, що він має помилки внаслідок проведених арифметичних дій, що полягають у нарахуванні індексу інфляції на суму заборгованості, на яку вже було нараховано індекс інфляції без вирахування таких нарахувань.

За таких обставин, позовні вимоги в частині інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково у розмірі 61 304,83 гривень.

Щодо позовних вимоги про стягнення відсотків річних, господарський суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку трьох відсотків річних вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 14.12.2011, за грудень 2011 року, починаючи з 13.01.2012.

Судом вище встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

Відповідач у своєму відзиві, посилаючись на статті 254, 255 ЦК України просить суд врахувати, що позивач у розрахунках не врахував того факту, що 14 січня 2012 року був неробочим днем - суботою, а тому останнім днем виконання зобов'язання за актом приймання-передавання за грудень 2011 року є 16 січня 2012 року - понеділок.

При цьому, господарський суд відхиляє заперечення в цій частині, оскільки сторони домовились, що після підписання акту приймання-передачі покупець (відповідач) зобов'язаний остаточно розрахуватися з продавцем (позивачем) за фактично переданий газ до 14-го числа включно наступного за місяцем поставки газу, незалежно від того, чи є останній розрахунковий день вихідним або святковим. А тому відповідач повинен був розрахуватися не пізніше 14 числа відповідного місця або в іншому випадку передбачити негативні для нього наслідки за невиконання договірних зобов'язань, внаслідок яких виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Дослідивши зміст пункту 6.1 Договору, суд дійшов висновку, що моментом виникнення заборгованості є 15 число кожного календарного місяця, за яким обчислено відсотки, а не 14 як помилково визначив позивач.

У зв'язку з викладеним, нарахування трьох річних необхідно здійснювати на прострочену заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 15.12.2011, за грудень 2011 року, починаючи з 15.01.2012.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума трьох відсотків річних становить 160 915,78 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення понад тридцяти днів виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію зі спірних правовідносин викладено в постановах Верхового Суду України № 20/246-08 (№ 3-88гс11) від 09.04.2012; № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), які в силу статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача:

1) пеню у розмірі 562 712,65 гривень;

2) штраф за прострочення у розмірі 494 590,07 гривень.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимоги про стягнення пені, господарський суд зазначає наступне.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач нараховував вказані суми на заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 14.12.2011, за грудень 2012 року, починаючи з 13.01.2012.

У зв'язку з встановленими судом вище по тексу рішення обставинами, нарахування пені необхідно здійснювати на прострочену заборгованість за листопад 2011 року, починаючи з 15.12.2011, за грудень 2011 року, починаючи з 15.01.2012.

За здійсненим судом перерахунком, з урахуванням настання у відповідача строку платежу, сума пені становить 557 216,19 гривень.

У судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про зменшення штрафних санкцій до загальної суми 10 000,00 гривень.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на те, що фінансова криза, яка розпочалась з жовтня 2008 року, фактично є форс-мажорною обставиною, внаслідок якої об'єктивно неможливе належне виконання суб'єктами господарювання договірних зобов'язань.

Станом на 01 листопада 2012 року заборгованість населення як споживача теплової енергії перед комунальним підприємством «Макіївтепломережа» становить 116 572,5 тисяч гривень, реструктуризовано заборгованості на суму 15 212,2 тисячі гривень (укладено договори реструктуризації) та відстрочено виконання зобов'язань на суму 22 621,9 тисяч гривень (договори розстрочки). Також не виконані умови договорів реструктуризації населенням на суму 5 254,4 тисячі гривень, і маються поточні зобов'язання населення за договорами розстрочки на суму 12 674,3 тисячі гривень.

Комунальне підприємство «Макіївтепломережа» приймало та приймає усі можливі від нього заходи для недопущення господарського правопорушення за договором № 14/2544/11 на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року.

За період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2012 року місцевими судами міста Макіївки за позовами комунального підприємства «Макіївтепломережа» винесено 9 205 рішень на загальну суму 37 946,1 тисяч гривень, проте виконавчими службами виконано лише 2 920 рішень на загальну суму 7 704,0 тисяч гривень.

Виходячи із фінансових показників праці комунального підприємства «Макіївтепломережа» за 9 місяців 2012 року чистий дохід за основною діяльністю становить 127 322,0 тисяч гривень, витрати складають 192 551,0 тисяч гривень, валові збитки складають 76 274,0 тисяч гривень.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить баланс на 30 вересня 2012 року та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року (а.с. 61-62), які за правилами статті 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» складаються на основі даних бухгалтерського обліку та є складовою фінансової звітності підприємства.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

З наданих суду документів вбачається великий обсяг дебіторської заборгованості відповідача, яка суттєво вплинула на своєчасність розрахунків з позивачем, оскільки значний її обсяг становить населення та бюджетні організації.

Господарський суд відзначає, що через неплатоспроможність певної частини населення прийнятий Закон України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію» від 20.02.2003 № 554-IV.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стані і ступінь вини відповідача у виникненні спору з встановлених обставин, господарський суд скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, в силу приписів статті 233 ГК України, дійшов до висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені.

Відтак, клопотання представника відповідача щодо зменшення штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, та стягуваний розмір пені підлягає зменшенню на 30 % (167 164,86 гривень). В решті клопотання необхідно відмовити.

Водночас при вирішенні питання про зменшення розміру пені господарський суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює свою діяльність в інтересах держави та населення.

Розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, складає 390 051,33 гривень.

В позовних вимогах про стягнення пені у розмірі 167 164,86 гривень слід відмовити через зменшення її суми.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до абзацу п'ятого пункту 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо зменшення позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 598, 599, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173-175, 179, 193, 216-218, 230, 231-233 Господарського кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 80 п. 1-1, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Провадження у справі в частині позовних в?имог щодо стягнення заборгованості за постав?лений природний газ у розмірі 1 539 770,78 гривень припинити за відсутністю предмету спору.

Позов в залишковій частині задовольнити частково.

Розмір стягуваної пені зменшити до 390 051,33 гривень.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Лебедєва, будинок № 72-А; код ЄДРПОУ - 31534547, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720; відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за постачання природного газу у розмірі 5 525 801,65 гривень, пеню у розмірі 390 051,33 гривень, штраф у розмірі 494 590,07 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 61 304,83 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 160 915,78 гривень, а всього 6 632 663 (шість мільйонів шістсот тридцять дві тисячі шістсот шістдесят три) гривень 66 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Макіївтепломережа» (86156, Донецька область, місто Макіївка, вулиця Лебедєва, будинок № 72-А; код ЄДРПОУ - 31534547, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720; відомості про рахунки в установах банків відсутні) судовий збір у розмірі 64 328 (шістдесят чотири тисячі триста двадцять вісім) гривень 50 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 167 164,86 гривень відмовити через зменшення її суми.

В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 29.03.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 03.04.2013.

Суддя Фурсова С.М.