Рішення № 30423485, 02.04.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/1162/2012 ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м.Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі головуючого Зінченка О.В., за участю секретаря судового засідання Медяник А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Люботин цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, в якому, з урахуванням уточнення, просить звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2276/702217-з від 24.06.2008 р. в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №2276/702217 від 24.06.2008 р. у розмірі 208 027 доларів США 94 центи, що складає 1 662 767,31 грн. по курсу НБУ шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» права власності на: житловий будинок АДРЕСА_1, літ «Б-2», загальною площею 330,1 кв.м., житловою площею 122,2 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці 816 кв.м. та зареєстрований Люботинським бюро технічної інвентаризації, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності від 03.07.2008 р. № 19395989 на праві власності за ОСОБА_2 за вартістю 607 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами 24.06.2008р. був укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 180000 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між сторонами був укладений договір іпотеки, згідно якого відповідач передав позивачу в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1. Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши позивачу обумовлену договором суму грошових коштів. Водночас, відповідачем кредитні зобов'язання за договором не виконуються, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 208 027 доларів США 94 центи, що складає 1 662 767,31 грн. по курсу НБУ. Виходячи з викладеного, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подав заяву, в якій позов підтримав, просив його задовольнити, а справу розглянути за його відсутності та у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся судом завчасно за адресою, повідомленою Люботинським МВ ГУ МВС України в Харківській області, однак всі конверти повернулись до суду не врученими в зв'язку з закінченням терміну зберігання. Позивачем було отримано лише перший конверт, в якому містились копія ухвали про відкриття провадження, копія позову в первинній редакції та судова повістка.

Також судом телефонним зв'язком повідомлялись представники відповідача, однак в судове засідання останні також не з'явились.

За змістом ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик до суду направляється за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. У разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 169 ЦПК України, розглядає справу в заочному порядку.

Під час судового розгляду встановлено наступне.

24 червня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач, позичальник, іпотекодавець) уклали кредитний договір № 2276/702217 (далі - Кредитний договір) (а.с. 6-11) та договори про внесення змін та доповнень № 1 від 15.12.2009 р. (а.с. 18-21) та № 2 від 05.04.2011 р. (а.с. 28-30) до Кредитного договору.

Відповідно до витягу зі статуту ПАТ «Креді Агріколь Банк» (далі по тексту - позивач, банк, іпотекодержатель) (а.с. 43-44) банк є правонаступником ПАТ «Індустріально-експортний банк».

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору, позивач надає відповідачу кредит у сумі 180 000 доларів США 00 центів. Строк користування кредитом встановлюється з 24.06.2008 р. по 23.06.2028 р.

Повернення кредиту має відбуватись відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитним договором, який є додатком до Кредитного договору (а.с. 12-16), в редакції додаткових угод від 15.12.2009р. (а.с. 22-26) та від 05.04.2011р. (а.с. 31-34).

Згідно п. 1.2 Кредитного договору кредит надається Відповідачу на оплату за нерухоме майно, а саме житловий будинок з допоміжними будівлями та спорудами загальною площею 330,1 кв.м., житловою площею 122,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, дане нерухоме майно передається банку в іпотеку, у якості забезпечення виконання відповідачем зобов'язань перед банком, про що між сторонами укладається відповідний договір іпотеки (п.п. 1.3.1 Кредитного Договору).

24 червня 2008 року між сторонами був укладений договір іпотеки №2276/702217-з (далі по тексту - Договір іпотеки) (а.с. 135-138), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2476, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку будинок АДРЕСА_1, а саме будинок літ «Б-2», загальною площею 330,1 кв.м., житловою площею 122,2 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами (далі по тексту Предмет іпотеки).

Згідно п. 1.2 Договору іпотеки предмет іпотеки оцінений сторонами за їх домовленістю в сумі 1 091 250,00 грн.

Також згідно абзацу 8 п.3.4. Договору іпотеки (в редакції від 05.04.2011 р.) відповідач зобов'язався оформити у власність та передати банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,816 га.

Водночас, суду не надано доказів того, що відповідач оформив право власності на вказану земельну ділянку та передав її в іпотеку Банку.

Предмет іпотеки був придбаний відповідачем відповідно до договору купівлі-продажу від 24.06.2008р. (а.с. 123-124), посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 2474. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 19395989 від 03.07.2008р. (а.с. 125) право власності на Предмет іпотеки зареєстровано за ОСОБА_2.

Викладені обставини свідчать про те, що позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав у повному обсязі.

Водночас, позивач зазначає, що відповідачем зобов'язання за Кредитним договором та Договором іпотеки не виконуються, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на 19.09.2012 р. становить - 208 027 доларів США 94 центи, що складає 1 662 767,31 грн. по курсу НБУ, яка складається з:

1. 176 233,73 дол. США, що складає еквівалент 1 408 636,20 грн. по курсу НБУ - залишок заборгованості за кредитом;

2. 1313,81 дол. США, що складає еквівалент 10 501,28 грн. по курсу НБУ - прострочений кредит;

3. 1 264,09 дол. США, що складає еквівалент 10 103,87 грн. по курсу НБУ - нараховані відсотки за період з 01.09.2012 р. по 19.09.2012 р.;

4. 18 860,00 дол. США, що складає еквівалент 150 747,98 грн. - раніше нараховані відсотки;

5. 10 053,89 дол. США, що складає еквівалент 80 360,74 грн. - прострочені відсотки;

6. 302,42 дол. США, що складає еквівалент 2 417,24 грн. - пеня.

Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, підтверджені доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с. 93) розмір заборгованості складає 1 662 767,31 грн. Останній раз відповідач здійснив погашення частини заборгованості 17.04.2012р., що підтверджують виписки по особовому рахунку відповідача у банку (а.с. 143-194).

З матеріалів справи суд вбачає, що Банк 09.07.2012р. та 13.08.2012р. звертався до позичальника із вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 36, 37), однак ці вимоги відповідачем не були виконані.

Відповідно до ч. 1. ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави у випадках встановлених договором.

Відповідно до п. 3.2.9. кредитного договору у випадку порушення відповідачем умов цього договору та/або умов договорів, укладених згідно п. 1.3. цього Договору, у тому числі несплати суми кредиту (частини кредиту), процентів, штрафних санкцій та пені згідно умов цього Договору, а також у випадку невиконання умов п. п. 2.7.3., 3.2.3, 3.2.6., 3.3.1.-3.3.14 цього Договору, банк має безумовне право звернути стягнення на майно позичальника,, яке перебуває в іпотеці або на інше майно позичальника в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Звернення стягнення на майно позичальника, що перебуває в іпотеці, здійснюється шляхом вчинення виконавчого напису або в іншому порядку, передбаченому чинним законодавством України та/або Договором іпотеки.

Відповідно до п. 4.1. Договору іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання по кредитному договору, а у разі відмови звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Відповідачем умов Кредитного договору.

Відповідно до п. 5.4. Договору іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що останнє погашення частини кредиту здійснене відповідачем 17.04.2012р., тобто відповідач прострочив виконання зобов'язання за кредитним договором на 5 місяців до моменту звернення Банку до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці.

Тобто, судом встановлено, що позивач звернувся до суду із дотриманням вимог Закону України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Дана норма не передбачає можливості набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в якості задоволення своїх вимог за порушеним зобов'язанням за рішенням суду.

Водночас, відповідно до абзацу 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" з урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку», які передбачають право іпотекодержателя задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що обраний банком спосіб судового захисту є таким, що відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Водночас, позивач в уточненій позовній заяві просить визнати за ним право власності на Предмет іпотеки, визначивши його вартість у розмірі 607000 грн.

Згідно ч. 3 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Однак, позивачем не було надано суду жодного доказу того, що проводилась оцінка предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Відсутнє обґрунтування вказаної вартості і позові та в уточненому позові.

При цьому, згідно п. 1.2 Договору іпотеки предмет іпотеки оцінений сторонами за їх домовленістю в сумі 1 091 250,00 грн.

Суду не надано підтвердження, з чого саме виходив позивач, визначаючи вартість Предмета іпотеки, а тому суд, з урахуванням моменту набуття права власності на нерухоме майно, встановленого ст. 334 ЦК України, вважає за необхідне зазначити, що вартість предмета іпотеки має бути визначена на момент набуття банком права власності на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню. При цьому, суд вважає за необхідне в резолютивній частині рішення замість визначеної вартості предмета іпотеки зазначити, що право власності на предмет іпотеки набувається банком за вартістю, визначеною на момент набуття права власності на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215, 223-226, 233 294, 296 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 2276/702217 від 24.06.2008р. в розмірі 208 027 доларів США 94 центи, що складає 1 662 767,31 грн. по курсу НБУ, яка складається з 176 233,73 дол. США - залишок заборгованості за кредитом; 1313,81 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 1 264,09 дол. США - нараховані відсотки за період з 01.09.2012 р. по 19.09.2012 р.; 18 860,00 дол. США - раніше нараховані відсотки; 10 053,89 дол. США - прострочені відсотки; 302,42 дол. США пеня, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 2276/702217-з від 24.06.2008 р. шляхом визнання за Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська, 42/4, код ЄДРПОУ 14361575) права власності на житловий будинок № 66 по вул. Шевченко в м. Люботин, Харківської області, літ «Б-2», загальною площею 330,1 кв.м., житловою площею 122,2 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, що розташований на земельній ділянці площею 816 кв.м. та зареєстрований КП "Люботинське БТІ" за ОСОБА_2, за вартістю, визначеною на момент набуття права власності на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судовий збір у розмірі 3219 грн.

На заочне рішення відповідачем протягом 10 днів, з моменту отримання копії рішення, до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Зінченко