Рішення № 3042133, 27.01.2009, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2009 р.

Справа № 31/122-08-4904

Позивач: ТОВ „Великодолинський завод ЗБК”

Відповідач: ТОВ «Ювелірно –гранувальна компанія «Діамант»

про стягнення 111 578 грн. 56 коп.

Суддя господарського суду

Одеської області Лєсогоров В.М.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: Маньковський П.І., Свистельник О.О.

від відповідача: Таценко М.М.

Суть спору: про стягнення заборгованості в сумі 111 578 грн. 56 коп. (основний борг, 3% річних).

Представники позивача позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав.

Матеріалами справи встановлено:

Відповідно до статуту позивача, він є правонаступником ЗАТ „Великодолинський завод ЗБК” (надалі –позивач).

На підставі накладних у період з 23.04.2008 року по 05.08.2008 року включно позивач через фактичні (бездоговірні) господарські операції передав відповідачеві товар ціною 588 595 грн. 78 коп.

Отримання відповідачем товару підтверджується довіреностями від 24.04.2008 року, від 05.05.2008 року, від 01.06.2008 року.

Відповідач частково розрахувався з позивачем сплативши у період з 24.04.2008 року по 25.07.2008 року включно 477 573 грн. 85 коп.

Відповідно до акту звірки від 07.10.2008 року, на 01.10.2008 року борг відповідача перед позивачем складає 111 021 грн. 93 коп.

В розумінні ст. 545 ЦК України акт звірки від 07.10.2008 року є двохсторонньою формою розписки щодо зобовґязань сторін по вказаним накладним. Так, сума заборгованості відповідача перед позивачем визначена на підставі вказаних накладних та оплат, повністю відповідає акту звірки, який як вказує в позові позивач складений у звґязку з вказаними накладними. Будь –яких заперечень щодо акту звірки та підстав його складання відповідач не надав.

Висновок господарського суду про здійснення сторонами фактичних (бездоговірних) господарських операцій виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 ГК України - відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 208 ЦК України - у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 181 ГК України - господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо…

Відповідно до ст. 207 ЦК України - правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 641 ЦК України - пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 - п. 2.1. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до Інструкції „Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей” затвердженої наказом Міністерства Фінансів України № 99 від 16.05.1996 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 року за № 293/1318 –довіреності на одержання ТМЦ видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

В даному випадку сторони не укладали договір поставки або купівлі –продажу шляхом підписання тексту договору.

Письмового договору поставки або купівлі – продажу у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, сторони також не укладали, що виходить з наступного.

Як передбачено ст. 181 ГК України та 207 ЦК України, оферта має міститися у загальних формах звернень, та юридичними ознаками оферти є наявність в ній пропозиції укласти договір, істотних умов договору, вираження наміру особи яка зробила оферту вважати себе зобов'язаною у разі прийняття оферти.

Досліджені судом накладні не є пропозиціями укласти договір (офертою), оскільки не є загальними формами звернень, мають законодавчо встановлене цільове призначення щодо лише фіксування та підтвердження фактичних господарських операцій, не містять юридичних ознак оферти (відсутні пропозиції укласти договір, відсутнє вираження наміру позивача вважати себе зобов'язаним по договору).

В свою чергу довіреності відповідача на отримання у позивача ТМЦ не є відповіддю відповідача про прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір, оскільки не містять відомостей про прийняття (акцепт) пропозиції укласти договір, та мають законодавчо встановлене цільове призначення, а саме видаються лише для отримання у постачальника (продавця) певного майна.

Усного договору купівлі –продажу або поставки між сторонами також не було, що виходить з наступного.

Відповідно до ст. 206 ЦК України - усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Отже, з ст. 206 ЦК України убачається, що усним є лише договір який повністю виконується сторонами у момент його вчинення.

В даному випадку повної оплати за товар не було, що свідчить про відсутність усного договору між сторонами.

Все викладене свідчить про те, що відповідач без достатньої правової підстави встановленої законом або договором, а саме без договору через фактичні господарські операції отримував у позивача товар.

З цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами щодо указаних обставин виникли не договірні цивільні правовідносини які регулюються наступним чином.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України - особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Ст. 1213 - набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість...

Слід указати, що обов?язок повернути безпідставно одержане майно або сплатити його ціну виникає в момент безпідставного отримання майна та не потребує будь –яких вимог чи нагадувань з боку кредитора.

У суду відсутні докази наявності у відповідача товару отриманого від позивача за вказаними накладними.

На день звернення позивача з поточним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за товар по дослідженим накладним складає 111 021 грн. 93 коп., що зумовлює задоволення позову в цієї частині.

Вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 556 грн. 63 коп. задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позовну вимогу в цієї частині позивач обґрунтував ст. 625 ЦК України.

З цього приводу слід звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як убачається з змісту ст. 625 ЦК України відповідальність за цією статтею настає за наявності такої умови як прострочення виконання грошового зобов?язання.

Ст.ст. 1212, 1213 ЦК України входять до глави 83 яка регулює зобов?язання, що виникають внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Зобов?язання які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави неможливо прострочити, оскільки законодавством не встановлені строки на протязі яких боржник зобов?язаний повернути безпідставно одержане майно або відшкодувати його вартість.

Статтями глави 83 ЦК України передбачені всі правові наслідки яки виникають щодо недоговірних зобов’язань врегульованих цією главою, однак статтями цієї глави не передбачена можливість застосування до відповідних правовідносин ст. 625 ЦК України.

Суд відхиляє правові позиції сторін тією мірою, якою вони відрізняються від висновків суду, в звґязку з їх невідповідністю законодавству та обставинам справи.

Судові витрати у справі по держмиту та за ІТЗ судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеної вимоги.

Відповідно до ст. 84 ГПК України - в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

Отже, господарський суд має в резолютивній частині рішення вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача частини фактично понесених позивачем судових витрат у справі і вирішити питання про покладення на позивача частини фактично понесених ним судових витрат у справі в зв`язку з частковою відмовою в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Ювелірно –гранувальна компанія «Діамант»код 32146467 (Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Промислова, 1, к. 215) на користь ТОВ «Великодолинський завод ЗБК»код 00132012 (Одеська область, Овідіопольський район, смт. Великодолинське, вул. Залізнична, 113) –111 021 грн. 93 коп., 1 110 грн. 22 коп. по держмиту, 117 грн. 41 коп. за ІТЗ судового процесу.

В іншої частині в задоволенні позову –відмовити.

Покласти на ТОВ «Великодолинський завод ЗБК»судові витрати у справі в сумі 5 грн. 57 коп. по держмиту, 59 коп. за ІТЗ судового процесу.

Датою складання рішення відповідно ст. 84 ГПК України визначити 30.01.2009 року.

Рішення набуває законної сили з 10.02.2009 р.

Суддя