Ухвала суду № 30420504, 27.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. справа № 2а-4588/09/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Стельмашової Я.А.

представника позивача - Земляного О.Ю.,

представника відповідача - Крейса Л.О.,

прокурора - Овчар Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р.,

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області за участю Прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Представник Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 16.03.2009 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Криворізької митниці (правонаступником якої є Дніпропетровська митниця), Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Криворізької митниці від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплачених податків і зборів по вантажно-митним деклараціям на загальну суму 4126312грн.29коп., а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 1700грн.

З урахуванням змін позовних вимог (а.с. 147 т. 1) представник позивача просив визнати протиправними та скасувати рішення Криворізької митниці №МВ093 від 02.04.2008 року про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 04.04.2008 року № 113020000/8/000725, винесену Криворізькою митницею; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого мита у розмірі 357776грн.39коп., а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 1700грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі. Суд не знайшов порушень митного законодавства в діях відповідача, зазначивши, що Криворізька митниця діяла правомірно, відповідно до вимог ст. 266, 268 Митного кодексу України.

В апеляційній скарзі представник Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" просить постанову суду скасувати та прийняту нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вважає, що судом першої

інстанції прийнята постанова з порушенням норм матеріального права. Посилається на ст. 266, 267 МК. Вказує, що основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються і кожний наступний метод застосовується якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив які обов'язкові ознаки для прийняття товару як ідентичного (фізичні характеристики, кількість ввезеного товару, комерційні умови ввезення товару) без яких порівнювані товари не можна вважати ідентичними в розумінні Митного кодексу України та робити порівняння їх ціни.

Проти апеляційної скарги представником Дніпропетровської митниці подані до суду заперечення. В запереченнях зазначено, що митний орган вважає постанову суду законною та обґрунтованою, прийнятою з додержанням норм матеріального та процесуального права. Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість ґрунтується на дійсній вартості. Позивачем була заявлена митна вартість товару в розмірі 309 дол. США. Однак не подано жодного документу, який підтвердив би спосіб розрахунку. В порядку ст. 265 МК, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості. Ціна товару заявлена декларантом в розмірі 309 дол. США є меншою ніж на руду цього ж виробника, цієї ж марки, з тієї ж країни надходження, що ввозилася на митну територію України за ціною 493дол. США. Таким чином для визначення митної вартості був застосований метод №2.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, суду пояснив, що митний орган не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені в графі «Для відмінок митного органу». Жодних документів, що підтверджують митну вартість товарів, Криворізькою митницею в передбаченому законом порядку від позивача не вимагалося і законом вимагатися не може. Тому позивач правомірно відмовив митному органу в задоволенні його незаконних вимог. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник Дніпропетровської митниці проти апеляційної скарги заперечив, суду пояснив, що позивачем не було надано будь-яких документальних підтверджень для здійснення коригування ціни. Таким чином для визначення митної вартості була застосована ст. 268 МК - метод оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів. Під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими як фізичні характеристики, якість та репутація на ринку, країна надходження, виробник. Під час здійснення перевірки рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості товарів, які вже оформлені, виявилося, що заявлена декларантом ціна товару 309дол.США/т є меншою ніж ціна на руду цього ж виробника, цієї ж марки, тієї ж країни походження, що ввозилися на митну територію України та становить 493 дол. США/т. Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області в судове засідання не заявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання згідно якого просить справу розглядати у його відсутності.

Прокурор в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, вважає митний орган діяв у відповідності до норм закону, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, просить постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.04.08 для здійснення митного контролю та митного оформлення Позивачем була подана вантажна митна декларація (далі - ВМД) №113020000/2008/002309, відповідно до якої для проведення митного оформлення було подано товар - руду марганцеву дрібної фракції, з вмістом марганцю не менше 28 %. Виробником товару заявлено MANGANESE CO.LTDкраїна Гана, яка поставлялася на адресу позивача за контрактом 031207К від 03.12.2007 року. Заявлена митна вартість товару - 309 дол. США/т. Позивачем по зазначеній ВМД не надано Криворізькій митниці документів, які б підтверджували спосіб розрахунку. Той факт, що декларантом не надані документи, подання яких є обов'язковим, а також те, що вартість марганцевої руди на світовому ринку зросла стало підставою для проведення детального аналізу заявленої митної вартості.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції правильно застосував до даних правовідносин Митний кодекс України від 11.07.2002 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 266 МК визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, можна здійснювати за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Митний орган, не погоджуючись із митною вартістю ввезеного товару, зобов'язав позивача надати додаткові документи, які передбачені пп.3 п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766 (далі Порядок) для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:

- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Згідно з п. 1 додатку № 1, до контракту купівлі-продажу №121208К від 12.12.08. між MANGANESE CO.LTDта ВАТ Нікопольський завод феросплавів, передбачено два види розрахунку: а) оплата на протязі 90 діб з дати виписки вантажної митної декларації;

б) 100% передплата.

Однак, позивачем по вантажній митній декларації 113020000/2008/002309 від 01.04.08 не надано жодного документа, який би підтверджував спосіб розрахунку.

Таким чином, Позивач порушив вимоги Порядку і не надав Криворізькій митниці документи, подання яких є обов'язковим.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, аналіз статті 266 МК, а також положень постанови Кабінету Міністрів України від 9 квітня 2008 року № 339 «Про затвердження Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів» та Порядку № 1766 дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 265 МК у разі якщо у митного органу виникає сумнів щодо правильності визначення декларантом митної вартості то він своїм рішенням має право зобов'язати останнього визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Згідно ст. 265, Митного кодексу України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів та має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

В порядку ст. 41 Митного кодексу України, Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів і транспортних засобів, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України; 6) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом; 7) використання інших форм, передбачених цим Кодексом та іншими законами України з питань митної справи.

Разом з тим функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Отже виходячи з викладеного суд першої інстанції правильно встановив, що рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів за методом № 2, відповідає нормам митного законодавства України.

Таким чином колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, повно та всебічно дослідив матеріали та обставини справи, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Керуючись пунктом 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Дніпропетровської митниці, Головного управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області за участю Прокуратури Дніпропетровської області про скасування рішення, стягнення коштів - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак