Рішення № 3042048, 19.01.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.09 Справа № 18/268/08

Суддя Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Метпром” (юридична адреса: 49044, м. Дніпропетровськ, пров. Шевченка, 3; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 1, пов. 3)

до Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11)

про стягнення 68 169,23 грн.,

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Шистопал Г.М. (довіреність №05/01-д від 05.01.2009р., паспорт серії АН №167170 від 26.09.2003р.);

від відповідача: Вініченко С.В. (довіреність №18-57 від 25.12.2008р., посвідчення №7184);

СУТНІСТЬ СПОРУ:

17.11.2008 р. заявлені позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (далі - ВАТ “Запорізький завод феросплавів”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Метпром” (далі –ТОВ “Метпром”) 68 169,23 грн. (67 563,93 грн. –основний борг, 605,30 грн. –3% річних), у результаті невиконання відповідачем умов договору № 96 купівлі-продажу.

19.11.2008 р. порушено провадження у справі №18/268/08, судовий розгляд справи призначено на 12.01.2009 р.

Заявою від 12.01.2009 р. позивач уточнив позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача суми 3% річних, зменшивши її та просив суд стягнути з відповідача 401,32 грн. 3% річних.

Вказана заява, в частині зменшення позовних вимог, відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), не суперечить чинному законодавству України, приймається судом до розгляду та задовольняється.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Ухвалою від 12.01.2009 р. розгляд справи було відкладено на 19.01.2009 р.

У судовому засіданні 19.01.2009 р. позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), і просить суд задовольнити їх та стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 67 563,93 грн. і 401,32 грн. 3% річних. Зазначив, що 12.01.2007р. ТОВ “Метпром” уклало з ВАТ “Запорізький завод феросплавів” Договір № 96 купівлі-продажу.

На виконання вказаного договору позивач передав відповідачу продукцію на суму 180 886,01 грн. 29.09.2008 р. відповідач здійснив лише часткову оплату поставленого товару, перерахувавши на користь позивача кошти у розмірі 113 322,08 грн. Станом на 17.11.2008 р. заборгованість відповідача склала 67 563,93 грн., що і змусило позивача звернутися до господарського суду.

Відповідач заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі. Пояснив, що намагається прийняти усі необхідні міри по погашенню заборгованості, але товариство має скрутне матеріальне становище, у зв’язку із чим, заявою від 19.01.2009 р. № 18-048, просить відстрочити виконання рішення суду до 01.04.2009р. з подальшим розстроченням боргу на 9 місяців рівними частками.

Позивач заперечив проти задоволення заяви відповідача про відстрочку та надання розстрочки виконання рішення суду.

Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 19.01.2009 р., за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.01.2007 р. ТОВ “Метпром” (продавець та позивач у справі) та ВАТ “Запорізький завод феросплавів” (покупець та відповідач у справі) уклали Договір купівлі-продажу № 96, за умовами якого продавець зобов’язався продати, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті та по цінам, вказаним у додаткових угодах та специфікаціях до дійсного договору, які є невід’ємною його частиною. (п. 1.1 Договору).

Підпунктом 3.1. пункту 3. Договору встановлено, що покупець здійснює оплату за фактичну кількість завантаженого товару на транспортний засіб покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. Оплата здійснюється в день відвантаження товару. Підставою перерахування грошових коштів є рахунок, виставлений продавцем на підставі видаткової накладної, підписаної представником покупця, і переданий факсимільним зв’язком.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 17.07.2007 р. до Договору № 96 від 12.01.2007 р., п. 8.1. був викладений в наступній редакції: “Дійсний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р., а в частині гарантійних зобов’язань –до строку його виконання. Сторони встановили, що умови дійсного договору діють щодо відносин, які виникли між ними з 10.01.2007 р. і до його закінчення”.

Відповідно до рахунків-фактур № 02/ЗФ від 17.09.2008 р., № 02/ЗФ від 22.09.2008 р.; накладних № 558 від 17.09.2008 р., № 566 від 22.09.2008 р.; довіреностей № 509 від 17.09.2008 р., № 538 від 22.09.2008 р.; товарно-транспортних накладних серії 02 АБЗ № 605908, серії 02 АБЗ № 605922 позивач передав відповідачу сталеві труби на загальну суму 180 886,01 грн., а відповідач їх прийняв та повинен був оплатити вартість цієї продукції.

Згідно банківської виписки від 29.09.2008 р. відповідач частково оплатив отриману від позивача продукцію, а саме, на суму 113 322,08 грн.

04.11.2008 р. позивач направив на адресу відповідача претензію №03/08 від 03.11.2008 р.

06.11.2008 р. листом від 03.11.2008 р. № 27/1454 ВАТ “Запорізький завод феросплавів” повідомив про неможливість сплат наявної заборгованості перед позивачем.

Оскільки станом на 17.11.2008 р. заборгованість відповідачем сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідною позовною заявою.

Оцінивши представлені докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу...

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов’язання, та факт несплати відповідачем у визначений зобов’язанням термін наданої продукції на суму 67 563,93 грн., господарський суд вважає підтвердженим наступними доказами: Договором купівлі продажу № 96 від 12.01.2007 р., рахунками-фактурами № 02/ЗФ від 17.09.2008 р., № 02/ЗФ від 22.09.2008 р.; накладними № 558 від 17.09.2008 р., № 566 від 22.09.2008 р.; довіреностями № 509 від 17.09.2008 р., № 538 від 22.09.2008 р.; товарно-транспортними накладними серії 02 АБЗ №605908, серії 02 АБЗ №605922, банківською випискою від 29.09.2008 р., листом відповідача від 03.11.2008 р. № 27/1454.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 67 563,93 грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 17.09.2008 р. по 29.09.2008 р. в сумі 130,76 грн., за період з 30.09.2008 р. по 12.11.2008 р. в сумі 68,07 грн., за період з 22.09.2008 р. по 12.11.2008 р. в сумі 202,49 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача три проценти річних від простроченої суми складають 401,32 грн.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд вважає обґрунтованим. Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 17.09.2008 р. по 29.09.2008 р. в сумі 130,76 грн., за період з 30.09.2008 р. по 12.11.2008 р. в сумі 68,07 грн., за період з 22.09.2008 р. по 12.11.2008р. в сумі 202,49 грн., а всього - в сумі 401,32 грн. підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення до 01.04.2009 р. з подальшим розстроченням боргу на 9 місяців рівними частками, суд вважає за можливе задовольнити його частково та розстрочити виконання рішення суду строком на три місяці, виходячи з наступного.

Пункт 6 частини 1 статті 83 ГПК України надає суду право відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду можуть бути певні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду чи роблять його виконання неможливим у термін або встановлений, господарським судом, спосіб.

Відповідно до Роз'яснення Президії ВАСУ від 12.09.96 р. № 02-5/333, господарський суд, вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду, повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, згоди сторін на вжиття зазначених заходів, не потрібно і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Відповідач просить відстрочити виконання рішення до 01.04.2009 р. з подальшим розстроченням боргу на 9 місяців рівними частками, мотивуючи це суттєвим заниженням попиту на феросплавну продукцію, переходом підприємства з 01.12.2008 р. на скорочений робочий тиждень, великою кредиторською заборгованістю по кредитам, векселям за товари, роботи, послуги. Позивач у судовому засіданні заперечив проти надання відповідачу відстрочки та розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи обставини справи, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд визнав за можливе розстрочити виконання рішення суду на три місяці рівними частками, а саме: до 19.02.2009 року –22 920,85 грн., до 19.03.2009 року –22 920,85 грн., до 19.04.2009 року –22 920,85 грн.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Запорізький завод феросплавів” (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11; р/р №26005130029045 у ЗАТ КБ “Приватбанк” у Петриківському ВДК, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Метпром” (юридична адреса: 49044, м.Дніпропетровськ, провулок Шевченка, 3; поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул.Короленка, 1, пов. 3; п/р № 26008050301624 у ЗАТ КБ “Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 32723917) 67 563 (шістдесят сім тисяч п’ятсот шістдесят три) грн. 93 коп. основного боргу; 401 (чотириста одну) грн. 32 коп. 3% річних, 679 (шістсот сімдесят дев’ять) грн. 65 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення суду на три місяці рівними частками, а саме: до 19.02.2009 року –22 920,85 грн., до 19.03.2009 року –22 920,85 грн., до 19.04.2009 року –22 920,85 грн. Видати наказ.

Суддя В.В. Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 30.01.2009р.