Рішення № 3042026, 09.02.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2009 р. Справа № 37/245-08

вх. № 8315/4-37

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Ільницький І.А. за довіреністю № 33 від 09.01.2009 р. відповідача - Хіміч Д.О. за довіреністю № 1.3-02/39-5434 від 28.10.2008 р.

розглянувши справу за позовом Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України, м. Харків

до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, м. Харків

про стягнення 5000000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Харківське комунальне підприємство "Міськелектротранс" ордена Трудового Червоного Прапора ім. 60-річчя Радянської України (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Головного управління Державного казначейства України в Харківській області (відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача суму збитків, спричинених підприємству, у розмірі 5000000,00 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує на те, що 17.03.2006 року Кабінетом Міністрів України Постановою № 348 було затверджено Порядок використання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв). Умовами вказаного Порядку було визначено механізм використання у 2006 році коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв). З метою реалізації права підприємства на отримання субвенції для поповнення рухомого складу міського електротранспорту та придбання одиниць тролейбусів і трамваїв для територіальної громади м. Харкова, Виконавчим комітетом Харківської міської ради було розпочато процедуру узгоджень можливості укладення відповідних Договорів фінансового лізингу, у зв'язку із чим Виконавчий комітет Харківської міської ради звернувся до Міністерства фінансів України із відповідним листом. 01.12.2006 року на адресу Харківської міської ради надійшла відповідь за вих. № 31-14020-01-21\25137 від 27.11.2006 року, якою Міністерство фінансів України не заперечувало проти придбання рухомого складу міського електричного транспорту на умовах фінансового лізингу у разі, якщо кошти субвенції з державного бюджету на придбання вагонів для комунального електротранспорту будуть спрямовані на відшкодування вартості предмету лізингу. 07.11.2006 р. між Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" та ПП «ПЛ Лізінг» було укладено договір Фінансового лізингу № 13\06\21, згідно умов якого Лізингодавець прийняв на себе зобов'язання передати Лізингоодержувачу протягом 2006-2007 р.р. на умовах фінансового лізингу предмет лізингу, а саме: трамвайні вагони марки 71-619 КТ виробництва ФДУП «Усть-Катавський вагонобудівний завод імені С.М. Кірова», Росія, у кількості 10 шт., та тролейбуси марки ЗІУ 682Г-016.02 виробництва ВАТ «Тролза» м. Енгельс. Росія, у кількості 90 шт. Згідно до умов п. п. 4.4. вищевказаного Договору Лізингоодержувач прийняв на себе зобов'язання вносити щомісячні лізингові платежі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Лізингодавця. Відповідно до умов оплати вказаного Договору та умов Порядку використання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту частина коштів на погашення лізингових платежів спрямовувалась з місцевого бюджету, а інша частина (державна субвенція) з державного бюджету, яка спрямовувалась на рахунок обласного бюджету, відкритий в органах Державного казначейства, в особі Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, який, в свою, чергу здійснював перерахування до місцевого бюджету розпорядникові бюджетних коштів, яким виступав Департамент транспорту та зв'язку Харківської міської Ради. Департамент транспорту і зв'язку спрямовував отримані кошти на рахунок ХКП «Міськелектротранс». 3 серпня 2007 року Лізингоодержувач припинив сплату лізингових платежів, та не виконав грошові зобов'язання, прийняті на себе за Договором фінансового лізингу. Вказані порушення умов Договору виникли з вини Головного управління Державного казначейства України в Харківській області, яке відмовилось здійснювати перерахування коштів субвенції на розрахункові рахунки підприємства. На виконання ухвали по справі № 29\619-07 від 12.03.2008 року Харківського апеляційного господарського суду Харківським комунальним підприємством «Міськелектротранс» було здійснено оплату заборгованості за лізинговими платежами, що виникла з вини Головного управлінням Державного казначейства України у Харківській області у розмірі 5000000 грн., чим було спричинено підприємству матеріальні збитки, які підлягають стягненню з винної сторони.

Відповідач надав відзив в якому вказує на те, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2008 року по справі № 29/619-07 було частково скасовано рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2007 року по справі № 29/619-07 та стягнуто з Харківського комунального підприємства „Міськелектротранс" на користь Приватного підприємства „ПЛ Лізинг" суму заборгованості у розмірі 5000000,00 грн. Вищевказана постанова вступила в законну силу, Харківським комунальним підприємством „Міськелектротранс" оскаржена не була, що свідчить про його згоду з постановою. Позивачем не надано документів в обґрунтування заявлених вимог, які б підтверджували протиправну поведінку, дій чи бездіяльності, шкідливий результат такої поведінки, наявність вини відповідача. Звертаємо увагу на те, що договір фінансового лізингу № 13/06/21 від 07 листопада 2006 року укладався між ПП „ПЛ Лізинг" та Харківським комунальним підприємством „Міськелектротранс". Головне управління Державного казначейства України у Харківській області даний договір не підписувало та ніяких зобов'язань перед сторонами договору щодо його фінансування не несе, а відмова в проведенні оплати була надана на підставі п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 350, згідно якого субвенція спрямовується на придбання нових тролейбусів та трамваїв вітчизняного виробництва. Договір же фінансового лізингу № 13/06/21 від 07 листопада 2006 року, який було укладено між ПП „ПЛ Лізинг" та Харківським комунальним підприємством „Міськелектротранс", передбачав придбання тролейбусів і трамваїв російського виробництва, що порушує норми вищевказаної постанови. За таких обставин відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити.

Позивач, через канцелярію господарського суду 04.02.2009 р. за вх. № 3004, надав заяву про залучення до матеріалів справи копії довіреності на представника, яке господарським судом задовольняється та надана копія довіреності залучається до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 04.02.2009 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні призначеному на 04.02.2009 року проти позовних вимог заперечували повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 04.02.2009 року було оголошено перерву до 09.02.2009 року о 16:00 год., у зв'язку з необхідністю підготовлення повного тексту рішення по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2008 року по справі № 29/619-07 рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2007 р. по справі № 29/619-07 було скасовано частково, а саме в частині стягнення з Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" на користь Приватного підприємства "ПЛ Лізинг" суми заборгованості у розмірі виділених з Загального фонду Державного бюджету України на 2007 рік в порядку субвенції на оплату предмету лізингу 5000000 грн., шляхом списання і перерахування відповідної суми з особового рахунку Департаменту транспорту і зв'язку Харківської міської ради № 35316003004426 у ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 34468231 на поточний рахунок Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" № 35438001002524 у ГУДКУ в Харківській області, МФО 851011, кед ЄДРПОУ 03328623 і їх подальше перерахування на розрахунковий рахунок ПП "ПЛ Лізинг" № 26005013603 в Першій Львівській філії ВАТ "Кредобанк", МФО 325365, код ЄДРПОУ 31526117. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовлено. Позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Харківського комунального підприємства "Міськелектротранс" на користь Приватного підприємства "ПЛ Лізинг" суму заборгованості у розмірі 5000000 грн. В решті рішення господарського суду Харківської області від 18.12.07 по справі № 29/619-07 залишено без змін.

Згідно постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07 квітня 2008 року по справі № 29/619-07 було встановлено те, що 07.11.2006 р. між Приватним підприємством «ПЛ Лізинг» (Лізингодавець) та Харківським комунальним підприємством "Міськелектротранс" (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу відповідно до умов якого Лізингодавець повинен був передати Лізингоодержувачу протягом 2006-2007 років, а Лізингоодержувач прийняв на себе зобов'язання прийняти від Лізингодавця в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу предмет лізингу а саме: трамвайні вагони марки 71-619КТ виробництва ФДУП «Усть-Катавський вагонобудівний завод ім. С.М. Кірова», Росія, м. Усть-Катав, у кількості 10 шт. на суму з урахуванням ПДВ 12 446 000,00 грн.; тролейбуси марки ЗІУ 682Г-016.02 виробництва ВАТ «Тролза», Росія, м. Енгельс, у кількості 90 шт. на суму з урахуванням ПДВ 50 805 000,00 грн. Відповідно до умов п.п. 4.4. Договору фінансового лізингу № 13/06/21 від 07.11.2006р. та "Графіку оплати лізингових платежів" (Додаток № 1 до Договору фінансового лізингу № 13/06/21 від 07.11.2006р.) Лізингооджержувач прийняв на себе зобов'язання вносити лізингові платежі щомісяця до 25-го числа кожного місяця, починаючи з січня 2007 року, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Лізингодавця.

Станом на 16 листопада 2007 року, прострочена заборгованість ХКП «Міськелектротранс» перед ПП "ПЛ Лізинг" щодо сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №13/06/21 від 07.11.2006 р. (з урахуванням змін та доповнень, внесених Додатковою угодою № 5 від 17.07.2007р.) становила: 2904114,00 грн. - за серпень 2007 року, 2904114,00 грн. - за вересень 2007 року, 3147889,00 грн. - за жовтень 2007 року. Всього на суму 8 056 117,00 грн.

Харківським апеляційним господарським судом було встановлено, що між сторонами договору фінансового лізингу №13/06/21 від 07.11.2006 р. існували цивільні, двосторонні відносини і права чи обов'язки третіх осіб за цим договором не були встановлені.

Господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 р. по справі № 26/619-07.

Посилання позивача на Порядок використання у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністра України № 348 від 17.03.2006 р., не можуть бути прийняти господарським судом до уваги, оскільки відповідно до п. 5 Порядку використання у 2007 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на придбання вагонів для комунального електротранспорту (тролейбусів і трамваїв), затвердженого Постановою Кабінету Міністра України № 350 від 01.03.2007 р., субвенції спрямовується на придбання нових тролейбусів і трамваїв вітчизняного виробництва, а не для придбання тролейбусів і трамваїв іншого виробництва.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитки за своєю юридичною природою є грошовим вираженням майнової шкоди. Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зобов’язання щодо відшкодування шкоди, як і інші зобов’язання, відповідно до загальної норми частини 2 ст. 509 Цивільного кодексу України виникають з підстав встановлених статтею 11 цього кодексу, зі змісту якої впливає, що кожна із передбачених нею підстав має назву юридичного факту, тобто виникнення зобов’язання шкоди ґрунтується на фактах завдання цієї шкоди.

Як вбачається з системного аналізу господарським судом норм чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, для застосування вищевказаного виду цивільно-правої відповідальності необхідною є наявність відповідних умов: завданої шкоди, протиправності у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв’язку між першими двома елементами; вини заподіювача шкоди.

Враховуючи те, що в матеріалах справи не міститься доказів, які б підтверджували протиправну поведінку відповідача, діяльність чи бездіяльність, якою було би завдано шкоду позивачу, наявності причинного зв’язку між вищевказаними елементами та наявності вини відповідача у заподіянні шкоди, господарський суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові не підлягають покладенню на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 22, 509, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 35 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позові відмовити повністю.

Суддя