Рішення № 30419009, 03.04.2013, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2013 р.

Справа № 916/385/13-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді – Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань – Ярошенко С.П.

За участю представників сторін:

Від позивача: Свида К.В. за довіреністю від 15.10.2012р.

Від відповідача: Буданцев Р.О. за довіреністю від 26.12.2012р. за вих. № 03/04-53

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Савтрейд” до державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” про стягнення 79 834,68 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Савтрейд” (далі по тексту – ТОВ „Савтрейд”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” (далі по тексту – ДП „Ізмаїльський МТП”) про стягнення штрафу в сумі 79 834,68 грн., обгрунтовуючи позовні вимоги фактом неналежного виконання відповідачем умов договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаної продукції.

Відповідач повністю заперечує проти пред’явлених ТОВ „Савтрейд” позовних вимог, наголошуючи на відсутності правових підстав для нарахування ДП „Ізмаїльський МТП” до сплати штрафних санкцій, оскільки останнім було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошових зобов’язань за договором (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

15.02.2012р. між ДП „Ізмаїльський МТП” (Покупець) та ТОВ „Савтрейд” (Постачальник) було укладено договір (про поставку товарів) № 46, у відповідності до п.п. 1.1 – 1.3, 3.1 якого Постачальник зобов’язується у 2012 році поставити Покупцю товар – вироби з бетону будівельні (шпали залізобетонні), зазначений у Специфікації, що є додатком № 1 відповідно до цього договору, а Покупець – прийняти і оплатити такий товар. Найменування (асортимент, кількість та ціна за одиницю товару) товару, згідно з п. 1.1 цього договору, визначені у додатку № 1 до нього. Обсяги закупівель можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Ціна цього договору становить 798 346,80 грн., в тому числі ПДВ в сумі 133 057,80 грн.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з положень п.п. 5.1, 5.2 договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. Постачальник протягом 5-ти календарних днів з дня отримання заявки Покупця на поставку товару поставляє Покупцеві товар у повній відповідності до наданої заявки. Моментом поставки товару вважається його одержання Покупцем з оформленням прибуткових документів на складі Покупця. Постачальник несе ризик пошкодження або знищення товару до моменту поставки Покупцеві. Місце поставки – склад ДП „Ізмаїльський МТП”. Поставка товару здійснюється силами, засобами та за рахунок Постачальника, на умовах DDP у відповідності до положень Міжнародних правил щодо тлумачення термінів „Інкотермс” (в редакції 2000р.) з урахуванням положень цього договору.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанням умов договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. позивачем було передано у власність ДП „Ізмаїльський МТП” товар на загальну суму 73 411,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17 від 20.04.2012р., товарно-транспортними накладними № 20/04 від 20.04.2012р. та № 20/1/04 від 20.04.2012р., підписаними представниками сторін та скріпленими відповідними печатками. З метою отримання плати за поставлену продукцію позивачем було виставлено відповідачу до сплати рахунок № 20 від 20.04.2012р.

Згідно з п. 4.1 договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. розрахунки проводяться згідно виставленого рахунку Постачальника шляхом здійснення прямого банківського переведення коштів Покупцем на рахунок Постачальника протягом 30 банківських днів з моменту поставки товару, на підставі підписаного сторонами договору.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, ДП „Ізмаїльський МТП” не здійснило оплату вартості придбаного у позивача протягом 30 днів з моменту здійснення поставки товару, чим порушило прийняті на себе за договором (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. зобов’язання.

Викладені обставини також були встановленні чинним на теперішній час рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. по справі № 5017/3080/2012, ухваленим за результатами вирішення спору між ТОВ „Савтрейд” та ДП „Ізмаїльський МТП” з приводу стягнення з останнього заборгованості за договором (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. за поставлений товар. Отже, факт порушення відповідачем власних зобов’язань за названим договором в силу положень ст. 35 ГПК України є преюдиціальним та не потребує доведення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

В силу положень ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Положеннями п. 11.3 договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. передбачено, що договір може бути розірваний будь-якою із сторін в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов’язань за договором з повідомленням іншої сторони, яке має бути отримане нею не менше ніж за 15 календарних днів до дня розірвання договору. У такому разі сторона, яка розірвала договорів в односторонньому порядку, має право стягнути з іншої сторони, крім заподіяних збитків, також штраф у розмірі 10% від загальної ціни цього договору як за невиконання або неналежне виконання стороною зобов’язань за договором.

З посиланням на п. 11.3 договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. позивачем було нараховано відповідачу до сплати штраф в сумі 79 834,68 грн., розрахований виходячи із загальної погодженої сторонами суми даного договору. Враховуючи правову конструкцію наведених положень договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р., господарський суд вважає за необхідне зупинитись на дослідженні питання вчинення ТОВ „Савтрейд” всіх необхідних для виникнення у нього права на стягнення штрафу дій.

Так, як вбачається із матеріалів справи, 15.10.2012р. позивачем було надіслано на адресу ДП „Ізмаїльський МТП” повідомлення про розірвання договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. у зв’язку із допущенним відповідачем порушенням зобов’язань щодо своєчасної оплати вартості придбаної продукції. Вказаний документ 16.10.2012р. було вручено відповідачу, що підтверджується накладною кур’єрської служби доставки № 4398321. В свою чергу, ДП „Ізмаїльський МТП” протягом 15 днів з моменту отримання повідомлення про розірвання договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. не здійснило погашення існуючої заборгованості за придбаний товар, у зв’язку з чим, відповідно до п. 11.3 договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. у ТОВ „Савтрейд” виникло право на нарахування штрафу в сумі 79 834,68 грн., що складає 10% від загальної ціни названого договору.

Підсумовуючи вищевикладені обставини, господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу до сплати штрафу в сумі 79 834,68 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, ДП „Ізмаїльський МТП” наголошувало на відсутності правових підстав для нарахування йому до сплати штрафних санкцій, оскільки останнім було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання грошових зобов’язань за договором (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р. На підтвердження своїх доводів відповідач посилався на наступне.

Так, протягом 2012 року обсяг вантажопереробки ДП „Ізмаїльський МТП” складав в середньому 200-210 тис. тон на місяць, що є значно меншим за аналогічний період 2009-2010рр. (500-550 тис. тон). Також на початку 2012р. внаслідок надзвичайних явищ природного характеру (надзвичайно низькі температури, льодові обставини і закриття навігації на р. Дунай) відповідач не мав можливості у повному обсязі здійснювати господарську діяльність з метою отримання прибутку.

Внаслідок зменшення обсягу вантажопереробки, адміністрацією ДП „Ізмаїльський МТП” було вжито низку заходів, направлений на скорочення власних видатків, зокрема запроваджено для більшості працівників порту робочий тиждень тривалістю у 32 години згідно з наказом начальника порту № 642 від 26.06.2012р. „Щодо організації роботи порту в умовах падіння вантажопереробки та погіршення фінансового стану”. В подальшому, на підставі наказу начальника Ізмаїльського порту № 686 від 12.07.2012р. для всіх працівників підприємства було встановлено неповний робочий тиждень тривалістю 24 години.

Крім того, внаслідок істотного погіршення фінансового стану ДП „Ізмаїльський МТП” начальником порту було видано накази № 907 від 21.09.2012р. та № 59 від 22.01.2013р., на підставі яких здійснюється скорочення чисельності та штату працівників структурних підрозділів порту.

За даними бухгалтерського обліку, протягом 1-4 кварталів 2012 року збиток від господарської діяльності ДП „Ізмаїльський МТП”, пов’язаний із падінням завозу та перевалки вантажів, склав 26 316 000 грн., на підтвердження чого відповідачем надано довідку від 20.02.2013р. за № ЮО 03-01/99 за підписом головного бухгалтеру.

Викладені обставини, за переконанням ДП „Ізмаїльський МТП”, підтверджують його скрутний фінансовий стан та вжиття останнім всіх можливих заходів щодо скорочення зайвих видатків з метою належної організації власної господарської діяльності для отримання прибутку та забезпечення своєчасного розрахунку із контрагентами.

В той же час, відповідач зазначає, що закупівля залізобетонних шпал згідно з умовами договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р., укладеного із позивачем, здійснювалась з метою підтримання у належному стані під’їзних залізничних шляхів, що відіграє істотну роль у забезпечення можливості належного здійснення господарської діяльності ДП „Ізмаїльський МТП”, оскільки найбільша кількість вантажів доставляються до порту залізничним транспортом.

Проаналізувавши наведені доводи ДП „Ізмаїльський МТП”, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За переконанням суду, обов’язковою умовою для звільнення боржника від відповідальності за допущене ним порушення зобов’язання, є існування обставин непереборної сили, наслідком настання яких є неможливість належного здійснення господарської діяльності. Такі обставини мають носити надзвичайний характер та не можуть бути об’єктивно передбачені сторонами у зобов’язанні.

В той же час, обставини, на які посилається відповідач, свідчать виключно про його скрутний фінансовий стан та фактично підтверджують відсутність у ДП „Ізмаїльський МТП” необхідної суми грошових коштів для здійснення розрахунків із позивачем за товар, придбаний на виконання умов договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р., що згідно з положеннями ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України не звільняє особу від відповідальності за допущене ним порушення власних зобов’язань.

З викладених обставин господарським судом відхиляються заперечення ДП „Ізмаїльський МТП” проти позову у зв’язку із їх необґрунтованістю.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь ТОВ „Савтрейд” в межах даної справи, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальна вартість товару, проданого позивачем відповідачу на виконання умов договору (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р., та, відповідно, сума заборгованості ДП „Ізмаїльський МТП” за названою угодою, складає 73 411,20 грн., в той час як сума штрафних санкцій, яку намагається стягнути позивач, перевищує вказану суму основного боргу, що свідчить про явну неспіврозмірність розміру нарахованих штрафних санкцій із наслідками порушеного зобов’язання. Зважаючи на зазначені вище по тексту рішення доводи ДП „Ізмаїльський МТП” та надані останнім документи на підтвердження наявності обставин, які унеможливлюють повноцінне здійснення ним господарської діяльності, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору застосувати наступні положення чинного законодавства.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 2.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 29.04.94р. N 02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, якими встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги явну неспіврозмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій із наслідками допущення ДП „Ізмаїльський МТП” порушення власних грошових зобов’язань та неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок цього порушення, подані ДП „Ізмаїльський МТП” докази на підтвердження наявності обставин щодо неможливості повноцінного здійснення господарської діяльності протягом спірного періоду та, відповідно, отримання прибутку, правовий статус відповідача як державного підприємства суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховані позивачем штрафні санкції у вигляді штрафу до суми 7 341,12 грн., що складає 10% вартості придбаного відповідачем товару, несвоєчасна оплата вартості якого зумовила пред’явлення з боку ТОВ „Савтрейд” даного позову.

Суд зазначає, що вказаний розмір штрафних санкцій є співрозмірним із наслідками допущеного відповідачем порушення грошових зобов’язань за договором (про поставку товарів) № 46 від 15.02.2012р., оскільки розмір даної санкції розрахований виходячи із ступеня фактичного виконання сторонами власних зобов’язань за вказаною угодою, і стягнення штрафу в сумі 7 341,12 грн. забезпечить збалансованість інтересів сторін, в тому числі захист майнових інтересів позивача.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування обов’язку ДП „Ізмаїльський МТП” сплатити суму штрафу в розмірі 7 341,12 грн. на користь ТОВ „Савтрейд” витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, господарському суду вбачаються правові підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом присудження до стягнення з ДП „Ізмаїльський МТП” на користь ТОВ „Савтрейд” штрафу в сумі 7 341,12 грн. відповідно до ст.ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 – 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 233 ГК України, ст. 83 ГПК України.

Судові витрати зі сплати судового збору, які були понесені ТОВ „Савтрейд” при зверненні до суду із даними позовними вимогами, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України підлягають покладенню на відповідача у повному обсязі із урахуванням зменшення суми нарахованих правомірно штрафних санкцій за ініціативою суду.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610 – 612, 615, 617, 625, 629, 662, 662, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 231, 233 ГК України, ст. ст. 22, 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” /68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова, 7, код ЄДРПОУ 01125815/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Савтрейд” /66200, Одеська область, Савранський район, смт Саврань, вул. Жовтневої революції, 76, код ЄДРПОУ 37015541/ штраф в сумі 7 341 грн. 12 коп. /сім тисяч триста сорок одна грн. 12 коп./, судовий збір в сумі 1 720 грн. 50 коп. /одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 03.04.2013р.

Суддя С.П. Желєзна