Постанова № 30418391, 26.03.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 р. Справа № 804/3212/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі Салюк Л.Ю.,

за участі:

представника позивача Прищепи С.І.,

представника відповідача Немченко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-торгівельна фірма «Кріоліт-Дніпро» (далі - ПВТФ «Кріоліт-Дніпро», позивач) звернулась до суду з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Лівобережна МДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ форми «Р» від 20.02.2013 року № 0000011502 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 523 589,00 грн., в т.ч. за основним платежем у сумі 468 873,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 54 716,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» відповідачем було складено акт перевірки № 520/22/21866583 від 05.02.2013 року, згідно висновку якого були встановлені порушення ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України (ЦК України) та порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) внаслідок завищення позивачем податкового кредиту за рахунок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у березні-травні 2011 року та листопаді 2011 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Консент-2007» та у липні 2011 року - ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 468 873,29 грн. 20.02.2013 року Лівобережною МДПІ було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000011502 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 523 589,00 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи на тому, що період з лютого по червень 2011 року перевірявся Лівобережною МДПІ двічі, що суперечить діючому законодавству. Крім того, за результатами попередньої перевірки ніяких порушень в діяльності позивача за період лютий-квітень 2011 року щодо правовідносин з ТОВ «Консент-2007» та за червень 2011 року - з ФОП ОСОБА_1 виявлено не було, що підтверджується відповідним актом перевірки. Крім того, позивачем вказується на те, що недійсними правочини можуть вважатись лише за умови доведеності фактів, що свідчать про нікчемність правочину. Укладені між позивачем та його контрагентами правочини відповідають обов'язковим вимогам, передбаченим ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Позивач зазначає, що жодний із правочинів, зазначених в акті перевірки, до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку; жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. Позивач вважає, що на реальність укладених ним правочинів, вказують первинні документи, складені в процесі виконання договорів: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та банківські виписки. Позивач має виробничі потужності для використання в господарській діяльності (виробництво солодощів) цукру, отриманого від ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1 ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» дотримувалось норм ПК України, оскільки операції між позивачем та контрагентами вчинені в межах господарської діяльності позивача, а розрахунки були вчинені у безготівковій формі. Отже, висновки відповідача про безпідставне завищення позивачем податкового кредиту та відсутність документального підтвердження податкового кредиту позивача не відповідають дійсності. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову, надала суду письмові заперечення, обґрунтовуючи їх наступним. В ході проведення попередньої планової перевірки за період з 01.04.2010 року по 30.09.2011 року оцінка господарським відносинам позивача з ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1 працівниками Лівобережної МДПІ не надавалась, а тому відповідачем було прийняте законне рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПВТФ «Кріоліт-Дніпро». Відповідачем було отримано від ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська акт перевірки № 274/2305/34823994 від 07.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консент-2007» в частині дотримання вимог законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БК Морепродукти», яким встановлено, що діяльність по оформленню договорів ТОВ «Консент-2007» не була спрямована не реальне настання правових наслідків. На підставі отриманого від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова акту перевірки ФОП ОСОБА_1. від 14.09.2011 року, встановлено відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій. Також відповідач зазначає, що позивачем не було надано жодних документів на підтвердження транспортування товару за договорами постачання згідно запиту Лівобережної МДПІ від 11.01.2013 року. Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1., оскаржуване податкове повідомлення винесено правомірно.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» зареєстровано 04.09.1995 року, перебуває на обліку платників податків у Лівобережній МДПІ, зареєстровано платником ПДВ.

Лівобережною МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Консент-2007» (код ЄДРПОУ 34823994) за період лютий-квітень 2011 року та жовтень 2011 року та з ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за червень 2011 року. За наслідком перевірки відповідачем 05.02.2013 року складено акт №520/22/21866583, в якому встановлено порушення ПВТФ «Кріоліт-Дніпро», а саме:

- ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.7, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, завищено податковий кредит за рахунок включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у березні-травні 2011 року та листопаді 2011 року від ТОВ «Консент-2007» та у липні 2011 року від ФОП ОСОБА_1 на загальну суму 468 873,29 грн., в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 468 873,29 грн.

20.02.2013 року Лівобережною МДПІ на підставі акту №520/22/21866583 від 05.02.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким згідно з п. 54.3 ст. 54 глави 4 розділу ІІ ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг): за основним платежем в сумі 468 873,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 54 716,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем подано до Лівобережної МДПІ податкові декларації з ПДВ за березень-травень 2011 року, липень 2011 року та листопад 2011 року, в яких, згідно додатків 2 - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів задекларовані суми податкового кредиту з ПДВ, зокрема, по операціям з ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1

05.01.2009 року між ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» (покупець) та ТОВ «Консент-2007» (постачальник) було укладено договір поставки № 3 ПК, згідно якого ТОВ «Консент-2007» зобов'язується в установлений строк передати у власність ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» продукти харчування (цукру). Згідно п. 3.1 договору № 3 ПК сума товару визначається в накладних на кожну партію товару. Підтвердженням факту виконання договору поставки цукру у березні-травні 2011 року та листопаді 2011 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних та виписок банків по рахункам позивача про сплату ТОВ «Консент-2007» вартості товару, яка включає ПДВ 20%.

Висновок про нікчемність угоди з ТОВ «Консент-2007» зроблено відповідачем, зокрема, на підставі акту ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 07.07.2011 року № 274/2305/34823994 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консент-2007» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Морепродукти» за лютий 2011 року, акту від 17.06.2011 року № 71/2305/34823994 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консент-2007» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Морепродукти» за квітень 2011 року, акту від 07.02.2012 року № 246/2305/34823994 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Консент-2007» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Комтех-Обладнання», в яких зазначено про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з користувачами податкового кредиту з податку на додану вартість, отриманого від ТОВ «Консент-2007».

18.05.2011 року між ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» (покупець) та ФОП ОСОБА_1 (постачальник) було укладено договір поставки продуктів харчування (цукор) № 1805-1, згідно якого ФОП ОСОБА_1 постачає та передає у власність ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» продовольчі товари, а ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах договору. Загальна сума продажу товару складає 887 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 147 900,00 грн. Підтвердженням факту виконання договору поставки продуктів харчування - цукру у липні 2011 року свідчать досліджені в судовому засіданні копії видаткових накладних, рахунків-фактури, товарно-транспортних накладних, договору №1411 від 01.04.2011 року про надання ТОВ «Афінас-11» ФОП ОСОБА_1 послуг по наданню транспортних засобів, експедируванню та організації завантаження, розвантаження та інших допоміжних робіт, пов'язаних з доставкою товару, заявок до договору № 1411 від 01.04.2011 року про відвантаження цукру, податкові накладні та виписки банків по рахункам позивача про сплату ФОП ОСОБА_1 вартості товару, яка включає ПДВ 20%.

Висновок про нікчемність угоди з ФОП ОСОБА_1 зроблено відповідачем, зокрема, на підставі довідки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14.09.2011 року №4356/1702/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1. щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, в якій ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова зроблено висновок про нікчемність правочинів, укладених ФОП ОСОБА_1

В судовому засіданні досліджені надані представником позивача та долучені до матеріалів справи копії: договору купівлі-продажу майна, договору оренди земельної ділянки, договору оренди не житлових приміщень, експлуатаційного дозволу, документів фінансової звітності, актів контрольної перевірки інвентаризації основних засобів, звіти про обсяг виробленої продукції, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, сертифікатів відповідності на вироблену продукцію, довідки з ЄДРПОУ.

З досліджених документів вбачається, що ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» здійснює виробництво під власною торгівельною маркою „Клим" кондитерських виробів, має виробничі потужності: приміщення, обладнання для здійснення господарської діяльності; отриманий від ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1. цукор використовувався у виробництві солодощів.

Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та ст. 16 ПК України.

Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, угоди, яка укладені між ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» (покупець) та ТОВ «Консент-2007» (постачальник), ФОП ОСОБА_1 (постачальник) оформлені належним чином; спірні правочини не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності право чину; правочини з поставки позивачу цукру виконані сторонами в повному обсязі; ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» використано цукор у власній господарській діяльності - при виробництві кондитерських виробів.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не доведено безтоварність операції з поставки ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1 до ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» цукру, не доведено, що вчинені правочини є нікчемними, порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська від 07.07.2011 року № 274/2305/34823994 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консент-2007» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Морепродукти» за лютий 2011 року, акт від 17.06.2011 року № 71/2305/34823994 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Консент-2007» в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «БК Морепродукти» за квітень 2011 року, акт від 07.02.2012 року № 246/2305/34823994 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Консент-2007» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Комтех-Обладнання», оскільки висновки зазначених актів не спростовують дійсність укладеного між ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» та ТОВ «Консент-2007» правочину щодо поставки цурку.

Щодо посилання відповідача на довідку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 14.09.2011 року №4356/1702/НОМЕР_1 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_1. щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, якою встановлено нікчемність правочинів ФОП ОСОБА_1., суд зазначає, що довідка не може вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача.

За період лютий-квітень 2011 року та жовтень 2011 року ТОВ «Консент-2007» виписувались позивачу податкові накладні. За червень 2011 року ФОП ОСОБА_1 виписувались позивачу податкові накладні. На час виписки податкових накладних ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані платниками ПДВ, що не заперечували представники сторін. ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» за податковими накладними, виписаними ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1. включено суми ПДВ до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ за перевіряємий період.

Згідно абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнень права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податково накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон № 168) (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.

Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Статтею 1 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

В судовому засіданні представником відповідача не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит по операціям ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1: на час виписки податкових накладних ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані платниками ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити.

З огляду на зазначене, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1

Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ПВТФ «Кріоліт-Дніпро» по операціям з придбання товару від ТОВ «Консент-2007» та ФОП ОСОБА_1., що виключає правомірність визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішеннями № 0000011502 від 20.02.2013 року грошового зобов'язання з ПДВ та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

В позовній заяві позивачем заявлено вимогу про покладення судових витрат на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення № 12 від 25.02.2013 року в сумі 2294,00 грн., підлягають стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 20.02.2013 року №0000011502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватної виробничо-торгівельної фірми «Кріоліт-Дніпро» судовий збір у розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 01 квітня 2013 року.

Суддя М.В. Бондар