Ухвала суду № 30412463, 04.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/11868/12 Головуючий у І інстанції Шовкопляс О.П. Провадження № 22-ц/780/1626/13 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т.Ц.Категорія 23 04.04.2013

УХВАЛА

Іменем України

02 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Яворського М.А.,

суддів Кашперської Т.Ц., Фінагєєва В.О.,

за участю секретаря Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року позивач КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» звернувся до суду із позовом про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та підігріву води. Заявлені вимоги мотивував тим, що є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква, плата за комунальні послуги (водопостачання, теплова енергія) береться за затвердженими рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради в установленому порядку та вноситься щомісяця. У відповідача виникло зобов'язання на користь позивача станом на 01 травня 2012 року, а саме заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води в розмірі 2071,06 грн., яку боржник добровільно не погашає. Просив стягнути із відповідача на користь позивача суму боргу за період з 01 травня 2009 року по 01 травня 2012 року в розмірі 2071,06 грн. за опалення та підігрів води, покласти на відповідача судові витрати.

Заявою від 21 вересня 2012 року позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути із відповідача на його користь заборгованість за період з 01 травня 2009 року по 01 вересня 2012 року в сумі 2155,96 грн. та судовий збір в розмірі 214,60 грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Задовольняючи позов Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» про стягнення боргу, суд першої інстанції керувався тим, що відповідач ОСОБА_2 є споживачем послуг, які надаються позивачем, згідно відомостей по річному нарахуванню та оплаті по особовому рахунку має заборгованість по оплаті послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 2155,96 грн.; оскільки відповідачем не доведено факту погашення цієї заборгованості, вона підлягає стягненню на користь позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що рішенням Білоцерківської міської ради № 388 від 23 грудня 2005 року КП «Білоцерківтепломережа» визначено виконавцем послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання у житловому фонді комунальної власності м. Біла Церква.

Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 67 від 24 лютого 2009 року затверджено тарифи на послуги з опалення та підігріву холодної води для населення, відповідно до вказаного рішення в м. Біла Церква було встановлено по опаленню абонентську плату та її розмір. В подальшому розмір вказаної абонентської плати змінювався рішеннями виконавчого комітету Білоцерківської міської ради, що підтверджується матеріалами справи.

Вказані рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради № 67 від 24 лютого 2009 року, № 627 від 28 грудня 2010 року, № 451 від 11 жовтня 2011 року є чинними, ніким не змінені і не скасовані, а тому вони підлягають виконанню.

В матеріалах справи також є розрахунковий лист абонента ОСОБА_2, о/рахунок НОМЕР_1, надано розрахунок заборгованості відповідача із 01 травня 2009 року по вересень 2012 року, із якого вбачається, що за даний період відповідачу нараховано 6347,85 грн., сплачено 3455,08 грн., із яких 344,92 грн. утримано за виконавчим листом, кінцевий залишок - 2892,77 грн. При цьому заборгованість в розмірі 1081,73 грн. стягнута за рішенням суду, але не сплачена.

Із наданої позивачем довідки вбачається, що відповідно до розрахункового листа по особовому рахунку № 93418-09 абонента ОСОБА_2 борг за період з 01 травня 2009 року по 01 вересня 2012 року в сумі 2155,96 грн. складається з 147,46 грн. боргу за опалення та 2008,50 грн. несплаченої абонентської плати як складової двоставкового тарифу на опалення.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання послуг згідно з типовим договором.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач є споживачем послуг, які надає позивач по справі, відповідач не оплачує надані їй житлово-комунальні послуги відповідно до затверджених в установленому порядку тарифів, а тому суд першої інстанції правильно стягнув з неї на користь позивача суму боргу за період з 1 травня 2009 року по 1 вересня 2012 року у розмірі 2155,96 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання послуг з опалення та гарячого водопостачання між відповідачкою та позивачем не укладався та останнім не надано доказів про надання таких послуг є безпідставними, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, позивачем надано суду розрахунковий лист абонента, з якого вбачається, що відповідачем проводилася оплата за надані послуги на рахунок КП «Білоцерківтепломережа» на підставі квитанцій, наданих та оформлених позивачем, чого сам відповідач не заперечує. Крім того, відповідачем надано суду копії квитанцій про оплату вказаних послуг на рахунок КП «Білоцерківтепломережа», що підтверджують той факт, що між сторонами існують договірні відносини з приводу надання послуг з опалення та гарячого водопостачання та оплати цих послуг.

Відповідач не відмовилася від отримання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання від КП «Білоцерківтепломережа», тоді як таке право споживача передбачено п. 24 «Правил надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Отже, необхідність укладення договору про надання послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов'язок, а не право споживача. Тому колегія суддів вважає, що відповідач, як споживач послуг, зобов'язаний відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» укласти договір щодо надання послуг з теплопостачання та підігріву води.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані про те, що відповідач зверталася до КП БМР «Білоцерківтепломережа» з приводу укладення договору про надання послуг.

Оскільки відповідачу надавалися позивачем послуги з опалення та гарячого водопостачання, вона не відмовилася від отримання цих послуг, проводила на користь позивача оплату за надані послуги на підставі квитанцій, то між нею та позивачем існують відносини щодо надання послуг та їх оплати, що є підставою для звернення позивача до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за надані послуги.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, визначених законом, є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Посилання в апеляційній скарзі на незаконність встановлення в структурі тарифів на послуги з опалення та гарячого водопостачання абонплати, спростовуються наведеними вище доказами про наявність затверджених тарифів рішеннями виконавчого комітету, що відповідає Правилам розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затверджених Наказом Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 8 вересня 2000 року, із 15 березня 2010 року - Порядком формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року № 955, із 18 серпня 2011 року - Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не може бути виконавцем послуг з теплопостачання, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема рішенням Білоцерківської міської ради № 388 від 23 грудня 2005 року про визначення виконавця послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтується на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Яворський М.А.

Судді : Кашперська Т.Ц.

Фінагєєв В.О.