Рішення № 30412154, 03.04.2013, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Бондаренко Н.В., Григоренко М.П.

Секретар судових засідань Пиляй І.С.

З участю представника „Приватбанку" і ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою представника публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Здолбунівського районного суду від 8 лютого 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6 і сина ОСОБА_7, третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк (далі по тексту ПАТ КБ) „Приватбанк" звернулося до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Здолбунівського районного суду від 8 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ „Приватбанк" відмовлено.

В апеляційній скарзі представник банку не погоджуючись з рішенням суду, вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що винесено внаслідок неповного з"ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам

---------------------------------------------------------------------------------------

Справа № 22ц/787/626/2013 Головуючий у 1-й інстанції Шуляк А.С.

Суддя-доповідач Собіна І.М.

справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В суді першої інстанції було встановлено, що третя особа - позичальник ОСОБА_8 не виконує належним чином взяті на себе зобов"язання, станом на 29 березня 2012 року заборгованість становила 22778,64 долари США (отримано ним кредит у сумі 15850,00доларів США).

Таким чином вважає, що у банку виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду шляхом його продажу з прилюдних торгів.

Банк двічі 13 березня та 7 листопада 2012 року надсилав позичальникові та іпотекодавцю повідомлення про прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення всіх мешканців, у випадку невиконання зобов"язання протягом тридцяти днів.

Відповідачі в судовому засіданні заперечували факт отримання зазначених повідомлень, а на думку суду, банком не доведено (не надано доказів) про отримання такої вимоги відповідачами.

Доводять, що ані укладений між сторонами договір іпотеки, ані Закон України „Про іпотеку", не містять вимоги щодо вручення особисто боржникові - відповідачам та третій особі вимоги про повернення суми кредиту в повному обсязі.

Вважають безпідставними посилання суду на недоведеність отримання відповідачами зазначеного повідомлення, оскільки Закон України „Про іпотеку" вимагає лише надіслання повідомлення, а не пересвідчитися у його отриманні.

Щодо доводів суду про те, що разом з відповідачем у будинку, який є предметом іпотеки, проживають неповнолітні діти, які народилися після 3 квітня 2007 року коли було укладено договір іпотеки, а тому і з цих підстав позов не підлягав до задоволення, представник банку зазначає, що відповідач не повідомляв позивача про права неповнолітніх дітей, не випливає це і з п.п.14.1-14.7 договору іпотеки.

Посилаючись на наведені доводи просив оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі і з"явились в судове засідання у межах апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

Відмовляючи ПАТ КБ „Приватбанк" у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселенні відповідачів з будинку, суд першої інстанції виходив з того, що банком не було доведено, що позичальник та іпотекодавець отримали повідомлення банку з вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором, а у разі невиконання вимоги банку звільнити житловий будинок.

Аналогічна повторна вимога банку до відповідачів підписана керівником юридичної служби банку і не містить посилання на погашення заборгованості протягом тридцяти днів та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В будинку, який є предметом іпотеки проживають двоє неповнолітніх дітей позичальника, які втратили б право користування жилим приміщенням, якби позов був задоволений.

До того ж вартість предмета іпотеки і розмір грошових вимог банку є неспівмірними.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_8 3 квітня 2007 року було укладено кредитний договір № ROZOGA00000732 відповідно до умов якого ОСОБА_8 отримав кредит у розмірі 15850доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 30 березня 2017 року.

З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов"язання між ПАТ КБ „Приватбанк" та ОСОБА_2 3 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 вартістю 95950гривень (а.с.11-14).

У зв"язку з тим, що з 26 лютого 2009 року ОСОБА_8 припинив виконання зобов"язання внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 29 березня 2012 року становила 22778,64долари США із яких: 13222,04долари США - заборгованість за кредитом, 4557,26доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1020,00доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 3979,34долари США - пеня за несвоєчасність виконання зобов"язання за договором, ПАТ КБ „Приватбанк" просив задоволити його вимоги.

Колегія суддів вважає, що вимога позивача в частині стягнення пені у розмірі 3979,34доларів США не підлягає до задоволення з підстав недоведеності.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору (а.с.5), при порушенні позичальником будь-якого зобов"язання, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов"язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1гривні за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

На вимогу суду, представник банку, в супереч вимогам ст. 60 ЦПК України не надав розрахунку пені у гривневому еквіваленті.

Відповідно до вимог ст.35 Закону України „Про іпотеку" іпотекодержатель 13 березня 2012 року, а 7 листопада 2012 року повторно надіслав письмову вимогу про усунення порушення зобов"язання позичальнику та іпотекодавцю (а.с.15, 58). Факт надіслання вимоги відповідачам 14 березня 2012 року підтверджується фіскальним чеком ЦПЗ № 3 м. Острога. Повторне повідомлення було надіслано банком всім відповідачам рекомендованим листом під розписку, а тому висновок суду про невручення вимоги не ґрунтується на матеріалах справи (а.с.57).

Не можна вважати достатньою підставою для відмови у позові, підписання повторного повідомлення керівником юридичного департаменту Рівненської філії ПАТ КБ „Приватбанк" Лукашиним Є.В.

В п. 44 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено. що згідно зі ст. 32 ЦК, ст.177 СК та ст. 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III „Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов"язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов"язання.

У зв"язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад: реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

З матеріалів справи вбачається, що неповнолітні діти позичальника, майнових прав і права користування жилими приміщеннями в предметі іпотеки не мають, народилися після укладення договору іпотеки.

В п. 20.12 договору іпотеки передбачено не надавати документи у відповідні держоргани з метою реєстрації будь-яких осіб у предметі іпотеки без письмової згоди на це іпотекодержателя (а.с.12).

Відповідно до ч. 3 ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов"язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Сума заборгованості за кредитним договором 18799,30доларів США перевищує погоджену сторонами вартість предмета іпотеки у розмірі 95950гривень, а тому висновок суду першої інстанції про не співмірність є безпідставним.

Виходячи з наведеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, ч.1 і 2 ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Здолбунівського районного суду від 8 лютого 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_8 перед Публічним акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" за кредитним договором № ROZOGA00000732 від 3 квітня 2007 року в загальній сумі 18799,30доларів США, яка складається із:

13222,04доларів США-заборгованості за кредитом,

4557,26доларів США-заборгованості по процентах за користування кредитом,

1020,00доларів США-заборгованості по комісії за користування кредитом,

звернути стягнення на предмет іпотеки належний на праві власності ОСОБА_2 - житловий будинок загальною площею 127,80 кв.м., розташований за адресою АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки б/н від 3 квітня 2007 року) Публічним акціонерним товариством Комерційним банком „Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ вул. Набережна Перемоги № 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладенням від імені іпотекодержателя договору купівлі-продажу з іншою особою покупцем, за початковою ціною узгодженою між іпотекодавцем та іпотекодержателем в сумі 95950гривень, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Виселити без надання іншого житлового приміщення з будинку АДРЕСА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" понесені ним судові витрати у сумі 1016гривень 82коп.

В частині зарахування до суми заборгованості - пені позивачу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним законної сили.

Судді: І.М.Собіна Н.В.Бондаренко М.П.Григоренко