Рішення № 30409768, 02.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 р. Справа № 902/417/13

Провадження № 13/902/10/13

Господарський суд Вінницької області в складі

головуючого судді Тісецького С.С.,

при секретарі судового засідання Кучер Р.П.,

розглянувши в приміщенні суду справу

за позовом: приватного підприємства "Редан-2000" (код ЄДРПОУ 34324999, юр. адреса : 23250, с. Іванівка, вул. Леніна, б. 1а, Вінницький район, Вінницька область; пошт. адреса : 21001, м. Вінниця, пл. Жовтнева, 1, к. 201)

до: приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435, 23310, м. Гнівань, вул. Промислова, б. 15, Тиврівський район, Вінницька область)

про стягнення 37 208,59 грн. заборгованості

представники сторін :

від позивача : Комар О. Г. - за довіреністю

від відповідача : Ілініч М. О. - за довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство "Редан-2000" 19.03.2013 року звернулося в господарський суд Вінницької області з позовом до приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" про стягнення коштів в сумі 37 208,59 грн., з яких 36 824,77 грн. - основна заборгованість, 319,85 грн. - пеня та 63,97 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 20.03.2013 року порушено провадження за даним позовом у справі № 902/417/13-г (провадження № 13/902/10/13) з призначенням до розгляду на 02.04.2013 року.

На визначену дату в судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав та за обставин, вказаних в позові. Представник відповідача, вказав, що не може заперечити щодо позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з'ясував наступне.

25.06.2012 року між приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) та приватним підприємством "Редан-2000" (учасник) укладено договір про надавання послуг № 75-ВК на таких умовах.

Замовник передає, а учасник приймає під охорону об'єкт, що знаходиться за адресою : 23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова, 15. Вид охорони визначається як інспекторсько-сторожова служба охорони (п. 1.1).

Охорона здійснюється у дні та години, вказані у дислокації (додаток № 1), що є невід'ємною частиною даного договору та згідно регламенту несення служби. Система охорони об'єкта та дислокація постів визначається учасником та узгоджується із замовником (п. 1.3).

Вартість послуг по цьому договору складає : 53 076,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 20 % - 8 846,00 грн. (п. 3.1). Замовник зобов'язаний сплатити попередньо узгоджену суму за надані послуги за 40 банківських днів, шляхом перерахування грошових засобів на р/р учасника на підставі виставленого рахунку-фактури (п. 3.2).

Документом, що підтверджує виконання договірних зобов'язань є "акт про надання охоронних послуг", підписаний представником обох сторін даного договору (п. 3.3).

Якщо після надання охоронних послуг по завершенню місяця замовник на протязі п'яти днів письмово не заявив учаснику матеріальних претензій, які повинні бути зафіксовані з обов'язковою участю двох сторін (замовника і учасника), а також представників органів дізнання, акт виконаних робіт рахується автоматично виконаним (п. 3.4).

Початок дії договору 25.06.2012 р. (п. 4.1). Закінчення дії договору 31.12.2012 р., в частині наданні послуг, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 4.2).

Згідно додатку № 1 до вказаного договору сторони узгодили дислокацію об'єкту, що передається та охороняється службою охорони ПП "Редан-2000", а саме : приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону"; адреса : 23310, Вінницька обл., Тиврівський р-н, м. Гнівань, вул. Промислова, 15; місцезнаходження постів : центральна прохідна, транспортна прохідна, залізнично-транспортна прохідна, обхідний пост зберігання інертних матеріалів, автотраспортний цех, ремонтно-будівельний цех, центральний матеріальний склад; час охорони з 7.00 до 7.00 цілодобово; обов'язкові функції охорони : контролювання проїздного транспорту, патрулювання на території підприємства, здійснення пропускного режиму, прийом під охорону приміщень, складів та інших матеріальних цінностей; супроводження грошових коштів.

Окрім того, 13.08.2012 року між приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (замовник) та приватним підприємством "Редан-2000" (виконавець) укладено договір про надавання послуг № 93-ВК, яким передбачено слідуюче.

Замовник доручає, а виконавець приймає на себе надання послуг з охорони велостоянки ПрАТ "Гніванський завод СЗБ", по вул. Промислова, 15 у вигляді 1 (одного) поста (п. 1.1). Час охорони : 12 годин на добу (п. 1.2).

Вартість послуг по цьому договору складає : 3800 грн. за місяць, в тому числі ПДВ 20 % - 633,33 грн. (п. 3.1). Замовник зобов'язаний сплатити попередньо узгоджену суму за надані послуги за 40 банківських днів, шляхом перерахування грошових засобів на р/р виконавця на підставі виставленого рахунку-фактури (п. 3.2).

Документом, що підтверджує виконання договірних зобов'язань є "акт здачі-прийому виконаних робіт", підписаний представником обох сторін даного договору (п. 3.3).

Якщо після надання охоронних послуг по завершенню місяця замовник на протязі п'яти днів письмово не заявив учаснику матеріальних претензій, які повинні бути зафіксовані з обов'язковою участю двох сторін (замовника і виконавця), а також представників органів дізнання, акт виконаних робіт рахується автоматично виконаним (п. 3.4).

Початок дії договору 13.08.2012 року (п. 4.1). Закінчення дії договору 31.12.2012 р., в частині наданні послуг, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 4.2).

На виконання умов договору № 75-ВК від 25.06.2012 року позивачем надано відповідачу послуги охорони що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 439 від 18.12.2012 року на суму 30 818,32 грн..

Також за договором № 93-ВК від 13.08.2012 року позивачем надано відповідачу послуги охорони, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 401 від 30.11.2012 року на суму 3 800 грн. та № 440 від 18.12.2012 року на суму 2 206,45 грн..

Вказані вище акти скріплені печатками та підписані представниками ПП "Редан-2000" і ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону".

При цьому у даних актах сторони вказали договір № 76-ВК від 25.06.2012 року та договір № 93-ВК від 13.08.2012 року зазначивши, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

В подальшому позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату послуг № 462 від 18.12.2012 року на суму 30 818,32 грн. за договором № 76-ВК від 25.06.2012 року та рахунки на оплату послуг № 423 від 30.11.2012 року на суму 3 800 грн., № 461 від 18.12.2012 року на суму 2206,45 грн. за договором № 93-ВК від 13.08.2012 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд зазначає наступне.

В силу ст. 11 ч.2 п.1 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг охорони та їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В силу п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року, будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, 25.06.2012 року та 13.08.2012 між приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" та приватним підприємством "Редан-2000" укладено договори про надавання послуг № 75-ВК і № 93-ВК, згідно яких позивачем надано відповідачу послуги охорони, що підтверджується обопільно підписаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 439 від 18.12.2012 року на суму 30 818,32 грн., № 401 від 30.11.2012 року на суму 3 800 грн. та № 440 від 18.12.2012 року на суму 2 206,45 грн..

При цьому, позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг за вказаними договорами № 462 від 18.12.2012 року на суму 30 818,32 грн., № 423 від 30.11.2012 року на суму 3 800 грн. та № 461 від 18.12.2012 року на суму 2 206,45 грн..

Станом на 19.03.2013 року (день звернення з позовом до суду) основний борг склав 36 824,77 грн..

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

Отже, позовна вимога позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 36 824,77 грн., підлягає задоволенню. Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, зокрема : договорами про надавання послуг, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками на оплату.

Крім того, як вбачається із змісту позовної заяви, позивачем нараховано до стягнення з відповідача за прострочення сплати боргу за послуги виконані в листопаді 2012 року та в грудні 2012 року 319,85 грн. - пені та 63,97 грн. - 3 % річних за період з 30.01.2013 року по 15.03.2013 року та за період з 15.02.2013 року по 15.03.2013 року.

Пунктом 5.2 вказаних договорів, позивач та відповідач погодили, що у випадку прострочення платежів, вказаних в п. 3.2 договору, замовник сплачує учаснику (виконавцю) пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що 3 % річних не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Окрім того, якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Оскільки відповідач не провів повністю розрахунок у встановлений п. 3.2 договорів (за 40 банківських днів), то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому з огляду на викладене наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача, згідно викладеного у позові розрахунку пені та 3 % річних.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 32 - 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (код ЄДРПОУ 00282435, 23310, м. Гнівань, вул. Промислова, б. 15, Тиврівський район, Вінницька область, п/р 2600233628 в філії ВОУ ОПЕРВ № 10001 ПАТ "Державний ощадний банк України" м. Вінниці, МФО 302076) на користь приватного підприємства "Редан-2000" (код ЄДРПОУ 34324999, юр. адреса: 23250, с. Іванівка, вул. Леніна, б. 1а, Вінницький район, Вінницька область, п/р № 260020000196977 у банку ПУАТ "Фідобанк" м. Київ, МФО 300175) 36 824,77 грн. - основної заборгованості, 319,85 грн. - пені, 63,97 грн. - 3% річних та 1720,50 грн. - відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04 квітня 2013 р.

Суддя Тісецький С.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи