Рішення № 30408703, 04.04.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1003/15861/12 Головуючий у І інстанції Рябченко Л.А. Провадження № 22-ц/780/1936/13 Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А.Категорія 40 04.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагєєва.,

при секретарі: Дрозд О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про виселення та зняття з реєстраційного обліку,-

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та просила у відповідності до норм ст. 391 Цивільного кодексу України усунути перешкоди в користуванні належним їй майном, а саме: АДРЕСА_1, шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 із зняттям їх з реєстрації по даній адресі.

В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що 06липня 2012 року між нею та відповідачем ОСОБА_4 як одноосібним власником був укладений договір купівлі-продажу вказаної вище квартири, згідно до умов якого вона придбала вказану квартиру та має наміри вселитися в неї, але як виявилося, у вищезазначеній квартирі проживають та зареєстровані відповідачі. Відповідно до п. 3.6 Договору купівлі-продажу колишній власник повинен був звільнити квартиру та знятися з реєстрації до 06.08.2012 року, проте до цього часу даний пункт договору не виконаний. Відразу ж після виявлених обставин звернулася до відповідачів з проханням звільнити квартиру, на що отримала відмову, тому просила вирішити вказаний спір у судовому порядку .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, знято з реєстраційного обліку відділу громадянства і реєстрації фізичних осіб Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області та стягнуто судові витрати в розмірі 107 грн. 30 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального законодавства у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1. Дана квартира належить їй на праві особистої приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06.07.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу та зареєстрованим за реєстраційним №2225. Право власності позивачки на вказане нерухоме майно зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 27 липня 2012 року. ( а.с. 10-11).

На момент укладення договору купівлі-продажу відповідачі проживали та були зареєстровані у вказаному приміщенні, ОСОБА_4 як власник даного жита з 20 травня 1989 року, ОСОБА_2 як дружина власника квартири з 27 березня 1992 року, а ОСОБА_5 як дочка власника квартири з 05 грудня 1992 року. (а.с. 15)

З урахуванням положень ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК України виникнення права членів сім»ї власника будинку (квартири) на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, тому припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Після реєстрації права власності на придбану квартиру ОСОБА_3 позивачка звернулася до відповідача з вимогою протягом розумного строку звільнити належну їй на праві приватної власності квартиру, здійснити зняття з реєстрації місця проживання і надати можливість як власнику здійснити своє право на розпорядження та користування власністю, однак відповідачі ОСОБА_2., та ОСОБА_5 відмовляються добровільно виселятись з квартири. Тобто своїми діями вони створює перешкоди в користуванні житлом. Відповідачі на час звернення до суду не являються ні власниками квартири, ні наймачем, а тому не мають жодних законних підстав для проживання в ній.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Враховуючи наведене, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідачі не мають самостійного права на житло у квартирі яка належить позивачці з підстав, передбачених законом, а тому висновок суду про відсутність порушення житлових прав відповідача та підстав для їх захисту є вірним.

Однак постановляючи рішення суд першої інстанції належним чином не звернув увагу на обраний позивачем спосіб захисту права власності та постановив виселити відповідачів з спірної квартири, що можливо здійснити тільки порядку та з підстав зазначених в Житловому кодексі України, в тому час коли позивач просив захистити право користування та розпорядження нерухомим майном - квартирою, що передбачено ст. 391 ЦК України, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті заявлених позивачем вимог.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 1989 року виконкомом Білоцерківської міськради відповідачу по вказаній справі ОСОБА_4 на підставі рішення виконкому №138 від 28.041989 р. було видано ордер на заняття однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Дана квартира ОСОБА_4 надавалася як одинокому ( неодруженому).

Будучи членом ЖБК «Домобудівник» при БЦ ДБК ОСОБА_4 вніс пайові внески за квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 6443, 84 руб в період з 03 січня 1990 року по ІІІ квартал 1991 року в повному розмірі, що відповідно до п.51 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» свідчить про набуття ним права власності на вказану квартирі з відповідними правами щодо користування, розпорядження нею на свій розсуд в тому числі - продавати, заповідати, обмінювати та вчиняти щодо неї інші угоди що не заборонені законом.

З матеріалів справи також вбачається, що 28 лютого 1992 року ОСОБА_4 уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2., який був розірваний 04 лютого 2009 року ( а.с. 28, 30).

Таким чином колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 як власника нерухомого майна підлягають захисту оскільки ґрунтуються на вимогах закону , ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, підписаної в Римі 4 листопада 1950 року. Щодо способу захисту то колегія суддів погоджується із вимогами позивачки, проте, що вказане порушення повинно бути захищено саме шляхом усунення перешкод у користуванні ОСОБА_3 у здійсненні нею права користування та розпорядження належної їй АДРЕСА_1, шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, тобто в порядку визначеному ст. 391 ЦК України.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що договір купівлі-продажу спірної квартири який укладений 06 липня 2012 року апелянтом не оскаржувалося, а тому право власності позивачки на спірну квартиру є дійсним та підлягає захисту.

Щодо вимог позивачки про зняття відповідачів із реєстраційного обліку, то вказані вимоги позивачки не підлягають захисту судом у визначеному позивачкою спосіб, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст.11 вказаного Закону та «Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів» затвердженого Наказом МВС України № 1077 від 22.11.2012, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р. за № 2109/22421 реєстрація місця проживання та зняття з реєстрації здійснюється органом реєстрації, яким Державна міграційна служба .

Оскільки на момент звернення позивачки до суду, остання не зверталася до органу реєстрації із заявами про зняття відповідачів з реєстрації і такою відмови не отримувала, тому дана вимоги про зняття відповідачів з реєстрації на даний час є передчасною, а вимоги позивача таким що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення .

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користування власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 у здійсненні нею права користування та розпорядження належної їй АДРЕСА_1, шляхом виселення із зазначеної квартири ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення колегії суддів набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий : М.А.Яворський

Судді : Т.Ц.Кашперська

В.О.Фінагєєв