Постанова № 3040774, 29.01.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

ПОСТАНОВА

Іменем України

29.01.2009

Справа №2-31/4007-2007А

14 годин 50 хвилини

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :

судді Привалової А.В.

при секретарі судового засідання Лауман Ю.С.

за участю представників сторін:

від позивача – Юрій В.І., дов. у справі

від відповідача – Маслюк О.В., дов. у справі

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом – Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства (95011, м.Сімферополь, вул. Жигаліної, 11)

до відповідача – Державної податкової інспекції в м. Сімферополі (95000, м.Сімферополь, вул.М.Залки, 1)

про визнання протиправними та скасуванні податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне гуртово-роздрібне торгівельне підприємство звернулось до господарського суду АРК з адміністративним позовом до відповідача – Державної податкової інспекції в м.Сімферополі з позовними вимогами про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0011782301/0 від 07.09.2006р., №0011782301/1 від 10.10.2006р., №0011782301/2 від 14.12.2006р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 11178,00грн., у тому числі 7452,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями, а також податкових повідомлень-рішень №0011792301/0 від 07.09.2006р., №0011792301/1 від 10.10.2006р., №0011792301/2 від 14.12.2006р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 13041,00грн., у тому числі 9315,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями.

Ухвалою господарського суду АРК від 27.02.2007 р. провадження по справі відкрито суддею господарського суду АРК Омельченко В.А.

Ухвалою господарського суду АРК від 20.08.2007 р. провадження у справі зупинено до завершення додаткового розслідування та винесення вироку Київським районним судом м. Сімферополя по кримінальній справі №1-804/2006.

Ухвалою господарського суду АРК від 03.06.2008р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду АРК від 14.10.2008р. залучено до розгляду адміністративної справи №2-16/4007-2007А замість судді господарського суду АРК Омельченко В.А. суддю господарського суду АРК Привалову А.В. Справі привласнено номер №2-31/4007-2007А.

Ухвалою господарського суду АРК від 15.10.2008 р. справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.

У ході судового розгляду справи позивач, користуючись своїм правом, наданим ст.ст.51, 137 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідною заявою відмовився від частини позовних вимог і просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0011782301/0 та №0011792301/0 від 07.09.06р.(а.с.82, т.2).

Ухвалою господарського суду АРК від 04.12.2008р. прийнята відмова позивача від частини позовних вимог і закрито провадження у справі в частині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0011782301/1 та №0011792301/1 від 10.10.2006р., №0011782301/2 та №0011792301/2 від 14.12.2006р.

Позивач відповідною заявою змінив позовні вимоги і просить суд визнати протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК №0011782301/0 від 07.09.2006 р., №0011792301/0 від 07.09.2006 р. та скасувати їх (а.с.116, т.2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі про те, що угоди між позивачем та підприємством „Надія” є сумнівними фінансовими операціями надумані і не відповідають дійсності. Підприємство мало право на включення відповідних сум у податковий кредит на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до угод з підприємством «Надія», тому податкові повідомлення-рішення, які винесені відповідачем на підставі зазначеного висновку, викладеного у відповідному акті перевірки, підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач з позовними вимогами не згоден, просить суд у задоволенні позову відмовити за мотивами, викладеними у запереченнях (а.с.3-15, том ІІ). Вказує, що підприємству «Надія» не могли реалізовувати товар фіктивні суб’єкти підприємницької діяльності, отже, відповідно, позивач не міг його отримувати від підприємства «Надія». До того ж рішенням Центрального районного суду м.Сімферополя від 20.02.07р. у справі №2-1055/07 визнані недійсними з часу реєстрації установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Надія». Отже, на думку відповідача, позивачем були укладені контракти з неіснуючими суб’єктами підприємницької діяльності, як наслідок – рахунки, платіжні доручення, видаткові накладні також виписані на неіснуючих суб’єктів підприємницької діяльності, тобто відповідні витрати не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Вважає, що позивачу цілком обґрунтовано донараховано податкові зобов’язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 31.03.2006р., за результатами якої складено акт від 23.08.2006 р. №4823/23-2/01757107 (а.с.24, том І).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем допущено порушення п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”: зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування за 4-й квартал 2004 р., за 1-й квартал 2005 р., за 2-й квартал 2005 р.; донараховано податку на прибуток за 3-й квартал 2005 р. у розмірі 9315грн. Також перевіркою виявлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: здійснювалось нарахування податку на додану вартість не в повному обсязі за жовтень 2004р., за листопад 2004р., за грудень 2004 р., за березень – 2005 р., за квітень 2005 р., що привело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 7452 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0011792301/0 від 07.09.2006р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 13041,00грн., у тому числі 9315,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями, і №0011782301/0 від 07.09.2006р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 11178,00грн., у тому числі 7452,00грн. за основним платежем і 3726,00грн. за штрафними санкціями.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в порядку апеляційного узгодження. За результатами розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишені без змін, ДПІ у м.Сімферополі виписані податкові повідомлення–рішення від 10.10.2006р. №0011782301/1 та №0011792301/1, від 14.12.2006р. №0011782301/2 та №0011792301/2.

Незгода позивача із прийнятими рішеннями стала підставою для звернення до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняти (вчинені) ці рішення на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому, згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005р. №327 і зареєстрованого в Мін’юсті України 25.08.05р. за №925/11205, факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Як вбачається із акту перевірки, у перервіряємому періоді позивачем були придбані товари у підприємства «Надія» на загальну суму 44712грн., у тому числі ПДВ на суму 7452грн. згідно перелічених у акті податкових накладних. Суми ПДВ по зазначених податкових накладних були віднесені до податкового кредиту згідно реєстрів одержаних податкових накладних за відповідні періоди.

На думку відповідача, позивач не мав права відносити до податкового кредиту зазначену суму ПДВ, оскільки господарські відносини між позивачем та підприємством „Надія” по поставках лікеро-горілчаних напоїв, є сумнівною фінансовою операцією, яка в дійсності не відбулася, тому що постачальники підприємства «Надія» не реалізовували на його адресу товари, що вбачається з кримінальної справи №10677030051 від 26.04.06р. Також акт перевірки містить висновок щодо завищення позивачем валових витрат у розмірі 56170грн., у зв’язку з наявністю сумнівної фінансової операції з придбання лікеро-горілчаних напоїв, яка насправді не відбулася. Відповідно перевіркою правильності визначення сум податку на прибуток за перевіряємий період позивачу зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування і донараховано податку на прибуток у сумі 9315грн.

Проте, даний висновок відповідача не ґрунтується на первинних документах позивача, не є достовірним і носить характер суб’єктивних припущень.

Матеріали справи свідчать, що факт придбання позивачем у підприємства «Надія» лікеро-горілчаних виробів за спірний період підтверджуються документально, а саме: договір купівлі-продажу від 03.11.03р. укладений між позивачем та підприємством „Надія”; договір поставки №032/КП від 14.03.05р., накладні; податкові накладні, в яких містяться відомості про отримання товару, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за 2003-2004р.р. та 2004-2005р.р. Крім того, матеріали справи свідчать про подальшу реалізацію придбаної від підприємства «Надія» продукції іншим суб’єктам господарювання.

Судом приймається до уваги, що наявність податкових накладних, виписаних підприємством «Надія» на користь Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства, платіжних доручень про сплату коштів за придбані товари та інших документів, які свідчать про фактичне придбання продукції від підприємства «Надія», не оспорюється відповідачем.

Крім того, на момент проведення перевірки та винесення спірних податкових повідомлень-рішень рішення суду про визнання недійсними з часу реєстрації установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Надія» ще не існувало, воно було винесене тільки 20.02.2007р.

Свій висновок про сумнівну фінансову операцію між позивачем та підприємством «Надія» відповідач робить лише виходячи з припущень, що оскільки контрагенти підприємства «Надія» насправді не реалізовували товари на його адресу, то, відповідно, й підприємство «Надія» ніяких товарів не могло реалізовувати позивачу.

Згідно пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 і зареєстрованим в Мін’юсті України 25.08.05р. за №925/11205, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб’єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

При цьому судом зазначається, що у п.2.14 акту перевірки міститься запис про те, що перевіркою взаємовідносин із суб’єктами господарювання, які припинили діяльність на підставі рішення суду, або договори, первинні та інші документи яких визнано судом недійсними не виявлені.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1пункут 7.4 статті 7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Згідно з пунктом 7.5 Закону датою виникнення права на податковий кредит є дата або списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених вище норм Закону свідчить, що право платника податку на нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість пов'язано, зокрема, з отриманням від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином оформленої податкової накладної. Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Отже, достатньою підставою для отримання права на податковий кредит з податку на додану вартість є отримання належним чином оформленої податкової накладної. При цьому право на отримання податкового кредиту Закон не пов'язує з фактичним отриманням товарів (робіт, послуг) в тому же податковому періоді, коли платник податку отримав відповідну податкову накладну від постачальника таких товарів (робіт, послуг).

Наявність належним чином оформлених податкових накладних за період, що перевірявся, відповідачем не оспорюється, підтверджується матеріалами справи. Посилання відповідача на рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 20.02.07р. у справі №2-1055/07, яким визнані недійсними з часу реєстрації установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Надія», не приймається судом до уваги, оскільки воно прийнято значно пізніше ніж проведена перевірка і не було підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Слід зазначити, що відомості, що відображені в акті перевірки, не підтверджують відсутність документів, на підставі яких підприємством був сформований податковий кредит у перевіряємому періоді.

Щодо посилань відповідача про ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету, судом зазначається, що для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту, в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини 2 статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, доказів правомірності і обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем суду не надано. Висновки перевіряючих, що викладені у акті перевірки від 23.08.2006 р. №4823/23-2/01757107 щодо сумнівності фінансових операцій позивача з підприємством «Надія», не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

За таких умов факти вказаних порушень слід вважати неналежно встановленими, отже, визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість 11178грн. (основний платіж – 7452 грн., штрафні санкції – 3726 грн.) та з податку на прибуток в сумі 13041 грн. (основний платіж – 9315 грн., штрафні санкції – 3726 грн.) спірними податковими повідомленнями-рішеннями є неправомірним, що є підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень №0011792301/0 від 07.09.2006р. та №0011792301/1 від 07.09.2006р.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 29 січня 2009 року. У повному обсязі постанову складено 02 лютого 2009 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК №0011782301/0 від 07.09.2006 р., яким визначено податкове зобов’язання Кооперативному гуртово-роздрібному торгівельному підприємству з податку на додану вартість в сумі 11178,00грн., у тому числі 7452,00 грн. основного платежу і 3726,00грн. штрафних санкцій.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АРК №0011792301/0 від 07.09.2006 р., яким визначено податкове зобов’язання Кооперативному гуртово-роздрібному торгівельному підприємству з податку на прибуток в сумі 13041грн., у тому числі 9315грн. основного платежу і 3726,00грн. штрафних санкцій.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Кооперативного гуртово-роздрібного торгівельного підприємства (95011, м.Сімферополь, вул.Жигаліної, 11; ОКПО 01757107) 3,40 грн. судового збору.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адмністративного суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку і строки, передбачені пунктом 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складення у повному обсязі). Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію постанови надіслати на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Привалова А.В.