Ухвала суду № 30403442, 26.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14184/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б..,

при секретарі Раченку Д.Г.

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Центр обробки даних Надра» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002222220 від 16.07.2012 року та №0002222250 від 21.08.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002222220 від 16.07.2012 року та №0002222250 від 21.08.2012 року прийняті ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.11.2012 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі Конституції України та законів України.

Судом встановлено, що ДПІ у Святошинському районі міста Києва ДПС згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України на підставі постанови про порушення кримінальної справи старшого прокурора відділу Генеральної прокуратури України радника юстиції Ю.Павлюка від 18.04.2012 року, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТДК «Трейд» за період з 01.03.2011 року по 31.03.2011 року (том 1 а.с.13, 205-206).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 14.06.2012 року №194/22-20/14288967, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6., п.201.8. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 1 941 344 грн., в тому числі за березень 2011 року в сумі 1 941 344 грн. (том 1 а.с.17-33).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 14.06.2012 року №194/22-20/14288967, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення (том 1 а.с.35-40).

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві (том 1 а.с.42-48).

Рішенням ДПС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 25.09.2012 р. № 6078/10/12-114 податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.07.2012 № 0002222220 було залишене без змін (том 1 а.с.49-54).

16.07.2012 року ДПІ у Святошинському районі міста Києва на підставі вищезазначеного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002222220, яким позивачу визначила суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 941 344 грн., 1 грн. - штрафні (фінансові) санкції (том 1 а.с.34).

Також, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Еталон-Бродакс» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Ельвєріс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Майвін» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року (том 1 а.с.56-57).

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.07.2012 року № 241/22-50/14288967, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.7.2.1, пп.7.2.3., пп.7.2.6. п.7.2, пп.7.4.4., пп.7.4.5. п. 7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.6 ст.198, п.201.6. ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ «Еталон-Бродакс», ТОВ «Ельвєріс», ТОВ «Майвін» всього у сумі 794 281,0 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на суму 398 781,00 грн., за червень 2011 року на суму 170 000,00 грн., за липень 2011 року на суму 225 500,0 грн., що в подальшому призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 794 281,00 грн., в тому числі: за грудень 2010 року на суму 398 781,00 грн., за червень 2011 року на суму 170 000,0 грн., за липень 2011 року на суму 225 500,0 грн. (том 1 а.с.58-87).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки від 31.07.2012 року № 241/22-50/14288967, позивачем були подані відповідачу заперечення до акту, за результатами розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, a заперечення - без задоволення (том 1 а.с.88-94, 97-98).

На підставі акта перевірки від 31.07.2012 року № 241/22-50/14288967, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.08.2012 року № 0002822250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 794 281,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 212 446,00 грн. (том 1 а.с.95).

Зазначене податкове повідомлення-рішення, за правилами ст.56 Податкового кодексу України, було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві (том 1 а.с.99-106).

Рішенням ДПС у м. Києві від 19.09.2012 року № 5845/10/12-114 продовжено розгляд первинної скарги по 04.11.2012 (включно) (том 1 а.с.107).

Не погоджуючись із такими діями податкового органу позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні вищенаведеної норми є: здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення виїзної позапланової документальної перевірки відбувалося на підставі пп.78.1.11. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Тобто, вказана перевірка повинна проводитись за наслідками перевірок інших платників податків або на підставі отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до актів перевірки до основних видів діяльності ПрАТ «Центр обробки даних Надра», належить: розподілення та постачання газу, інші види оптової торгівлі, дослідження і розробки в галузі природничих наук, дослідження кон`юктури ринку та виявлення суспільної думки, діяльність у сфері геології та геологорозвідування.

Позивач ПрАТ «Центр обробки даних Надра» мало господарські відносини із ТОВ «ТДК «Трейд», ТОВ «Еталон-Бродакс», ТОВ «Ельвєріс» та ТОВ «Майвін».

Перевіркою встановлено, що взаємовідносини позивача з ТОВ «ТДК «Трейд» ґрунтувалися на наступних договорах:

№ 170111 від 17.01.2011 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи зі збору, аналізу та систематизації наявної геолого-геофізичної інформації по Старявській площі, Старосамбірському, Скороходівському, Волошківському, Глинсько-Розбишевському родовищах, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 180111 від 18.01.2011 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи із застосування комплексу прямих методів прогнозування прямих покладів нафти і газу в геологічних умовах Дніпрово-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «ТДК «Трейд» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт та податкові накладні, які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

В той же час, відповідачем, використовуючи під час перевірки дані постанови про порушення кримінальної справи від 18.04.2012 року, було встановлено, що 18.04.2012 року Генеральною прокуратурою України порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «ТДК «Трейд» за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Згідно слідчої версії, невстановлені слідством особи з метою прикриття незаконної діяльності па території м. Києва та Київської області у 2010 році зареєстрували повторно на громадян Російської Федерації суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі ТОВ «ТДК «Трейд». Згідно реєстраційних та статутних документів засновником та директором ТОВ «ТДК «Трейд» є ОСОБА_6, який у ході допиту повідомив, що ніколи не реєстрував зазначене підприємство та не був його керівником, доручення на представництво інтересів не давав; ніяких звітних документів та документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства не складав та не підписував. Згідно вилучених у справі реєстраційних та звітних документів підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, не має основних засобів та ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з викладеної інформації, на думку відповідача, ТОВ «ТДК «Трейд» є суб'єктом господарювання, що має ознаки «фіктивності», отже операції позивача з зазначеним контрагентом мають безтоварний та фіктивний характер, а укладені між ними правочини суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним, а видані контрагентом первинні бухгалтерські документи не можуть бути прийняті до уваги, як документи, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій і використовуватися позивачем у податковому обліку.

Крім того, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Еталон-Бродакс» за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Ельвєріс» за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, по взаємовідносинах з ТОВ «Майвін» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року.

Перевіркою встановлено, що позивач мав договірні взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Еталон-Бродакс», ТОВ «Ельвєріс», ТОВ «Майвін», а саме:

з ТОВ «Еталон-Бродакс» були укладені наступні договори:

№ 60/08-10 від 19.08.2010 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «уточнення геологічної будови та геологічної моделі резервуарів вуглеводнів в межах Батрацької площі Полтавської області за рахунок комплексної інтерпретації даних сейсморозвідки 3-Д, потенційних полів та іншої геолого-фізичної інформації», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 66/09-10 від 20.09.2010 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Детальне картування відбиваючих горизонтів в товщах кам'яновугільних відкладів в межах Слобідської площі Чернігівської області з метою прогнозування зон поширення порід-колекторів», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 67/09-10 від 20.09.2010 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Практичні аспекти побудови об'ємних сейсмічних зображень в умовах Дніпровсько-Донецької западини», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх;

№ 71/11-10 від 08.10.2010 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент к виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи на тему: «Особливості проведення сейсмічних зйомок 3-Д в умовах складчастого Донбасу», а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Еталон-Бродакс» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт б/н від 23.12.2010 року, від 21.12.2010 року, від 27.12.2010 року, від 17.12.2010 року та податкові накладні № 97 від 23.12.2010 року на суму 510395,00 грн., крім того ПДВ 102079,00 грн.; № 93 від 21.12.2010 pоку на суму 498870,00 грн., крім того ПДВ 99774,00 грн.; № 104 від 27.12.2010 pоку на суму 489985,00грн., крім того ПДВ 97997,00 грн.; № 89 від 17.12.2010 pоку на суму 494655,00 грн., крім того ПДВ 98931,00 грн., які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

З ТОВ «Ельвєріс» був укладений договір № 010611 від 01.06.2011 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з обробки та інтерпретації сейсморозвідувальних даних Слов'яносербської площі Дніпровсько-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Ельвєріс» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акт виконаних робіт №1 від 30.06.2011 та податкова накладна № 63022 від 30.06.2011 pоку на суму 850000,00 грн. (ПДВ - 170000,00грн.) , які, на думку позивача, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит.

З ТОВ «Майвін» був укладений договір № 010711 від 01.07.2011 року, за яким позивач як замовник доручав, а контрагент як виконавець приймав на себе зобов'язання виконати роботи з побудови геолого-геофізичної моделі резервуару вуглеводів з використанням даних сейсморозвідки 3-Д та іншої геолого-фізичної інформації на Бакейській площі центральної частини Дніпровсько-Донецької западини, а позивач, в свою чергу, зобов'язувався прийняти відповідні роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, ТОВ «Майвін» були виписані позивачу первинні документи, зокрема, акти виконаних робіт №1 від 04.07.2011 року, № 2 від 18.07.2011 pоку, № 3 від 20.07.2011 pоку; податкові накладні № 70401 від 04.07.2011 pоку на суму 400000,00 грн., крім того ПДВ 80000,00 грн.; № 71801 від 18.07.2011 pоку на суму 400000,00 грн., крім того ПДВ 80000,00 грн.; № 72002 від 20.07.2011 року на суму 327500,00 грн., крім того ПДВ 65500,00 грн.

Одночасно, відповідач під час перевірки, використав інформацію, викладену в акті про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Еталон-Бродакс» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та січень 2011 року від 14.04.2011 pоку. № 548/23-1/37126361, складеному Переяслав-Хмельницькою ОДПІ в Київській області; акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельвєріс» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року від 26.01.2012 року №253/23-4/37100652, складеному ДПІ у Печерському районі м. Києва; акті про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Майвін» щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Акура-Груп» за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року та ТОВ «ЗАХІД-УА» за період з 01.10.2011 року по 31.11.2011 року від 27.02.2012 року №1024/23-6/36423962, складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до акту про проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Еталон-Бродакс» від 14.04.2011 pоку № 548/23-1/37126361, за результатами перевірки задекларовані підприємством податкові зобов'язання зменшені до 0 грн. та податковий кредит зменшено до 0 грн. Відповідно до частини 1,5 ст.203, п.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України правочини здійснені від імені ТОВ «Еталон-Бродакс» мають ознаки нікчемності та є нікчемними. Підприємство відсутнє за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ від 12.08.2010 року № 100297437 анульовано 01.03.2011 року; укладені за його участю правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Листом ГВПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС відповідача повідомлено, що співробітниками ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС отримано пояснення засновника та директора ТОВ «Еталон-Бродакс», який зазначив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності товариства.

Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ельвєріс» від 26.01.2012 року №253/23-4/37100652 встановлено, що підприємство відсутнє за місцезнаходженням; за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі підприємства, даних податкової звітності встановлено відсутність трудових ресурсів (загальна чисельність працюючих 1 чол.), виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Відповідно до акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Майвін» від 27.02.2012 року №1024/23-6/36423962 встановлено, підприємство відсутнє за місцезнаходженням; основним постачальником ТОВ «Майвін» є ТОВ «Акура-Груп», яке в свою чергу, за результатами перевірки, не має виробничих, трудових та інших можливостей на провадження господарської діяльності.

Вищезазначене дало відповідачу підстави вважати, що постачальники робіт для позивача - ТОВ «Еталон-Бродакс», ТОВ «Ельвєріс», ТОВ «Майвін», не могли надати роботи, визначені укладеними між ним договорами, а тому угоди укладені між позивачем та зазначеними контрагентами не спричинили реального настання правових наслідків та є нікчемними.

Разом з цим, як вбачається з актів перевірок позивачем надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагентів, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договорами з контрагентами. Однак, податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

В силу п. 201.4 ст. названого кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту, оскільки взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані недійсними в судовому порядку, а також підтверджені виданими контрагентами відповідними первинними документами, зокрема, податковими накладними.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.