Рішення № 30401193, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3360/13

02.04.13

За позовом

фізичної особи-підприємця Машовець Олександра Григоровича

до

товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт"

про

стягнення 14 575, 33 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивача: адвокат Поклад О.В. (договір про надання правової допомоги № 27/04

від 27.04.2012 року)

відповідача: представник Шинкарук М.М. (довіреність № б/н від 18.03.2013 року)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Машовець Олександр Григорович звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт" 14 575, 33 грн., (у тому числі 12 900, 00 грн. - основного боргу, 1 548, 00 грн. – пеня та 127, 23 грн. – 3 % річних).

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином розрахувався за надані транспортні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2013 року порушено провадження у справі № 910/3360/13 та призначено її розгляд на 12.03.2013 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні з 26.03.2013 року до 02.04.2013 року оголошувалась перерва.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі та подав письмову заяву про стягнення з Відповідача адвокатських витрат у розмірі 2 000, 00 грн.

Представник Відповідача у письмовому відзиві проти стягнення 12 500, 00 грн. основного боргу не заперечував та зазначив, що в порушення умов заявки № 500342/12 від 03.08.2012 року Позивачем завищено вартість наданих послуг на 400, 00 грн., в частині стягнення пені зазначив про обмеження пені у розмірі подвійної ставки НБУ, щодо стягнення 3 % річних посилається на те, що строк виконання зобов’язання по оплаті наданих послуг не настав, тому відсутні підстави для їх нарахування.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 31.07.2012 року укладено договір № 122/07/2012, відповідно до якого Позивач зобов’язався здійснювати перевезення вантажів, наданих Відповідачем, а останній сплатити їх вартість.

Відповідно до статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до пункту 3.2 договору № 122/07/2012 від 31.07.2012 року вартість послуг Позивача, що відповідають конкретному перевезенню (групі однотипних перевезень) вказуються в заявках.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач звернувся до Позивача з заявкою № 500342/12 від 03.08.2012 року про перевезення 07.08.2012 року обладнання вагою 20 тонн, за маршрутом Польща-Ягодин-місто Чрнобиль, вартість яких погоджена у розмірі 12 500, 00 грн. Додаткові витрати узгоджуються з менеджером.

Позивач, в підтвердження виконання умов договору № 122/07/2012 від 31.07.2012 року надав суду акт виконаних робіт № 090812 від 09.08.2012 року.

Відповідно до акту виконаних робіт № 090812 від 09.08.2012 року складеного виконавцем-Позивачем, загальна вартість наданих послуг зазначена в сумі 12 900, 00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору № 122/07/2012 від 31.07.2012 року оплата здійснюється на підставі оригіналів документів, зокрема, рахунку Позивача, виставленого згідно умов договору, акту виконаних робіт та оригіналу CMR. Оплата здійснюється через 5-20 днів після їх отримання, якщо інше не передбачено в заявці (пункт 4.3).

Доказом направлення оригіналів рахунку, акту виконаних робіт № 090812 від 09.08.2012 та оригіналу CMR Позивач надав опис вкладення від 18.08.2012 року, тому посилання Відповідача, викладені у письмовому відзиві про те, що строк зобов’язання по оплаті наданих послуг не настав, до уваги судом не приймається.

Дослідивши акт виконаних робіт № 090812 від 09.08.2012 року на суму 12 900, 00 грн., суд встановив, що він підписаний лише Позивачем. Зі сторони Відповідача зазначений акт не підписаний.

Докази мотивованої письмової відмови Відповідачем від підписання акту виконаних робіт № 090812 від 09.08.2012 року суду не надано.

Згідно пункту 6.1 договору № 122/07/2012 від 31.07.2012 року всі додатки і зміни до договору оформлюються в письмовому вигляді і вступають в силу не раніше дати їх підписання уповноваженими представниками сторін.

Доказів погодження з Відповідачем вартості наданих послуг на суму 12 900, 00 грн. суду не надано та матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Позивачем були надані послуги на виконання договору № 122/07/2012 від 31.07.2012 року загальною вартістю 12 500, 00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх належних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті наданих послуг на суму 12 500, 00 грн. суду не надав.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту. При цьому, як випливає із вимог, визначених статтею 545 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання має бути належним чином підтверджено.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Оскільки факт надання послуг по перевезенню вантажів підтверджується актом, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 12 500, 00 грн.

Судом встановлено, що Відповідач не виконав свої господарські зобов’язання у строки, встановлені пунктом 4.2 договору № 122/07/2012 від 31.07.2012 року.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно пункту 2 статті 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються наступні види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У розумінні статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до пункту 4.4 договору № 122/07/2012 року від 31.07.2012 року у випадку прострочення оплати рахунків Позивача, Відповідач сплачує пеню в розмірі 0, 1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно частини другої статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору № 122/07/2012 року сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо строків оплати наданих послуг, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, має бути обмежений у розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період.

Таким чином, суд задовольняє вимогу про стягнення пені за період з 21.09.2012 року по 18.01.2013 року у розмірі 614, 75 грн., враховуючи розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у зазначений період.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи часткове задоволення вимоги про стягнення основного боргу, до стягнення підлягає 3 % річних у розмірі 123, 29 грн. (за період з 21.09.2012 року по 18.01.2013 року).

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. На підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката розподіляється між сторонами залежно від результатів розгляду справи. Питання про розподіл господарських витрат, включаючи витрати на адвоката, має розглядатись водночас з розглядом справи, у якій ці послуги надавалися, що передбачено статтями 49, 84 Господарського процесуального кодексу України.

З вищенаведених статей вбачається, що до складу судових витрат у господарському судочинстві можуть включатись витрати на оплату послуг адвоката. Такий статус мають виключно особи, визначені у статті 2 Закону України "Про адвокатуру", зокрема, ті, хто одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв присягу адвоката України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору про надання правової допомоги № 27/04 від 27.04.2012 року вирішення питання стягнення заборгованості з Відповідача було доручено Позивачем Адвокату Поклад Олександру Володимировичу. У пункті 1.2 додатку № 1 до договору № 27/04 від 27.04.2012 року передбачено вартість послуг у розмірі 2 000, 00 грн. Означений платіж було здійснено Позивачем 12.03.2013 року. У судових засіданнях інтереси Позивача представляв Адвокат Поклад Олександр Володимирович (адвокатське свідоцтво № 2946/10).

Таким чином, суд встановлює, що у даному випадку сума витрат на юридичні послуги може бути віднесена до складу судових витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимогу про стягнення адвокатських витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені фізичною особою-підприємцем Машовець Олександром Григоровичем вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню у розмірі 13 238, 04 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Лімімпорт" (04070, м. Київ, Подільський район, вулиця Ігорівська, будинок 12-А, ідентифікаційний код 36866872) на користь фізичної особи-підприємця Машовець Олександра Григоровича (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Лісна, 29, ідентифікаційний код 2282505132) 12 500 (дванадцять тисяч п’ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 614 (шістсот чотирнадцять) грн. 75 коп. – пеня, 123 (сто двадцять три) грн. 29 коп. – 3 % річних, 1 562 (одна тисяча п’ятсот шістдесят дві) грн. 64 коп. – витрати по сплаті судового збору та 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 50 коп. - витрати на оплату послуг адвоката.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя

Т.Ю. Кирилюк

Повне рішення складено: 03.04.2013 року.