Рішення № 30401186, 21.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/2318/13

21.03.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром»

До Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»

Про стягнення 167 812,65 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

від позивача Кириленко Н.В.–представник за довіреністю, Гумен С.В. – представник за довір.

від відповідача Гудима А.О. - представник за довіреністю

В судовому засіданні 21.03.2013 судом у відповідності до статті 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми основного боргу в розмірі 167 812,65 грн., 3% річних в сумі 1160,01 грн., пені – 14 113,44 грн., штраф – 9979.20 грн., а також відшкодування судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2103 було порушено провадження у справі №910/2318/13, розгляд справи було призначено на 26.02.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 25.02.2013 справу №910/2318/13 передано для подальшого розгляду судді Курдельчуку І.Д.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2013 суддя Курдельчук І.Д. прийняв до свого провадження справу №910/2318/13. Розгляд справи призначив на 21.03.2013.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 справу №910/2318/13 передано для подальшого розгляду судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2013 суддя Станік С.Р. прийняв до свого провадження справу №910/2318/13. Розгляд справи було призначено на 21.03.2013..

В судовому засіданні 21.03.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012, не було здійснено в повному обсязі та своєчасно оплату за поставлений товар, а саме в розмірі 145 260,00 грн., в результаті чого виникла заборгованість розмірі 145 260,00 грн. Також, у зв’язку з простроченням виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 11 160,01 грн., пені – 14 113,44 грн., штраф – 9 979,20 грн.

Крім того, представник позивача зазначив, що видаткова накладна № №Т-RОМ01953 від 21.09.2012 є доказом поставки товару за договором купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012, оскільки товар, поставлений за цією накладною повністю співпадає з товаром, зазначеним у специфікації №1 до договору, а посилання у видатковій накладній на договір №120800821 від 28.08.2012 є технічною помилкою.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.03.2013 заперечив проти позову та, посилаючись на недоведеність виконання позивачем умов договору №1208000821 від 18.08.2012, а саме, недоведеність здійснення поставки товару відповідачу, оскільки видаткова накладна №Т-RОМ01953 від 21.09.2012, видана на підставі договору №120800821 від 28.08.2012 не може вважатись доказом поставки по договору №1208000821 від 18.08.2012, просив в позові відмовити

Розглянувши надані матеріали справи, дослідивши оригінали поданих суду документів на відповідність їх копіям у справі, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2012 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром», як постачальником, та відповідачем Дочірньою компанією «Укртрансгаз» Національної (правонаступником якого, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АБ №849920, є Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз») в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Львівтрансгаз» , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 1208000821, який підписано директором позивача та відповідача і посвідчено печатками юридичних осіб, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язався поставити покупцю (відповідачу) товар, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах цього договору. (п.1.1).

Умовами договору сторони погодили, що найменування (номенклатура, асортимент), кількість і ціни товару обумовлюються в специфікації (оформляється як додаток №1), яка є невід`ємною частиною цього договору (п.1.2), відповідач проводить розрахунки з позивачем на умовах проплати на протязі 30 днів після отримання продукції (п. 7.1).

Згідно видаткової накладної по договору купівлі-продажу № 1208000821 від 18.08.2012 №Т-RОМ01953 від 21.09.2012, загальна вартість поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару складає 142 560,00 грн., який прийнято представником відповідача Дилбоз Р.З. згідно довіреності типової форми М-2 (бланк суворої звітності затверджено наказом Мінстату України від 21.06.1996р. № 192) №361 від 20.09.2012, в якій підставою видачі зазначено – «На отримання від ТОВ «Таланлегпром», цінностей «чоботи робочі 1 500 пар»,(належним чином засвідчена копія якої знаходиться в матеріалах справи).

Суд приймає до уваги пояснення представника позивача, щодо відмінності номеру та дати договору, зазначеного у видаткової накладної № №Т-RОМ01953 від 21.09.2012 - № 120800821 від 28.08.2012 від договору, який додано до матеріалів справи - № 1208000821 від 18.08.2012 та визнає її доказом поставки товару за договором купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012, оскільки товар, поставлений за цією накладною повністю співпадає з товаром, зазначеним у специфікації №1 до договору.

Як зазначав позивач у позові, станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач оплату заборгованості за поставлений на підставі договору купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012 товар у сумі 142 560,00 грн. - не здійснив.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без будь-яких зауважень та заперечень товар на суму 142 560,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №Т-RОМ01953 від 21.09.2012 на суму 142 560,00 грн.

Але відповідачем всупереч п.7.1 договору купівлі-продажу № 1208000821 від 18.08.2012 у встановлений строк, а сааме, протягом 30 днів з моменту отримання товару, не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 142 560,00 грн., отриманого згідно видаткової накладної №Т-RОМ01953 від 21.09.2012. Доказів здійснення оплати відповідачем станом на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 142 560,00 грн., а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за поставлений, але не оплачений у повному обсязі товар за догвором – законною, обгрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а відтак такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем за прострочення виконання зобов’язання по своєчасній оплаті вартості поставленого товару по договору № 1208000821 від 18.08.2012 заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 160,01 грн. (за період прострочення з 22.10.2012 по 28.01.2013), 9 979,20 грн.- штрафних санкцій в розмірі 7% річних, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України та 14 113,44 грн. - пені в розмірі 0,1%, передбачену ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Ст. 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання та визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Суд, враховуючи те, що відповідачем всупереч п. 7.1 договору купівлі-продажу № 1208000821 від 18.08.2012 у встановлений строк, а саме протягом 30 днів після отримання продукції, не було здійснено у повному обсязі оплату товару на суму 142 560,00 грн., дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період прострочення з 22.10.2012 по 28.01.2013 (99 днів) в сумі 1 160,01 грн. (142 560,00 грн. (сума боргу) х 3% х 99 днів прострочення/ 365 = 1 160,01 грн.).

Відповідно до п. 10.1 договору купівлі-продажу №1208000821 від 18.08.2012, за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує причинені цим збитки, в тому числі недодержані прибутки, а постраждала сторона застосовує штрафні (в розмірі, визначеному ст. 231 ГКУ).

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів", застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір.

Тому, для застосування до спірних правовідносин частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, господарський суд повинен встановити наявність усіх обставин, з якими законодавець пов'язує можливість стягнення зазначеного виду штрафних санкцій.

Враховуючи те, що невиконане відповідачем договірне зобов'язання має саме грошовий характер, оскільки відповідачем не здійснено оплату за отриманий товар по договору, сторони не належать до підприємств державного сектора економіки, договором не передбачено розміри штрафних санкцій, а отже підстави для стягнення заявленого позивачем штрафу в розмірі 9 979,20 грн. та 14 113,44 грн. пені, передбачених ст. 231 Господарського кодексу України – у суду відсутні і в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 142 560,00 грн. заборгованості та 1160,01 грн. – 3% річних. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 господарського процесуального кодексу України, судовий збір по справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82 - 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 30019801; місцезнаходження: 01021, м Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таланлегпром» (код ЄДРПОУ 31862978; місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77) 142 560 (сто сорок дві тисячі п’ятсот шістдесят) гривень 01 коп. заборгованості, 1160 (одну тисячу сто шістдесят) гривень 01 коп. – 3% річних та 2 874 (дві тисячі вісімсот сімдесят чотири) грн. 39 коп. – судового збору. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

Дата підписання рішення – 26.03.2013