Рішення № 30400939, 01.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5178/13

01.04.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна

Страхова компанія «Оранта»

про стягнення 8 402,65 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Мартинюк С.М. за довіреністю № 58/13 від 08.01.2013 р.

від відповідача: не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна Страхова компанія «Оранта» (відповідач) про стягнення в розмірі 8 402,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 202.10.2048738 від 23.12.2010 р. внаслідок настання страхового випадку – дорожньо-транспортної пригоди (надалі – ДТП) виплачено страхове відшкодування у зв’язку з пошкодженням автомобіля «Lanos», реєстраційний номер ВН 3647 СХ, внаслідок його пошкодження в ДТП, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер ВА 2150 АТ, яким спричинено ДТП, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована відповідачем на підставі договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/5702724), а тому позивач вказує, що обов’язок з відшкодування матеріальної шкоди покладається на відповідача. Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 173,17 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2013 р. було порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.04.2013 р. об 11:50 год.

01.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла довідка про відсутність аналогічного спору в провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своїх повноважень розглядає господарські спори. Також позивач повідомив суд, що станом на 01.04.2013 р. заборгованість відповідачем не була погашена та залишається в межах заявлених позовних вимог.

01.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення копії додаткової угоди № 9 від 03.06.2011 р. до договору про співпрацю від 09.10.2009 р. до матеріалів справи.

01.04.2013 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким він повідомляє суд про те, відповідач не заперечує проти заявлених позовних вимог в частині стягнення 8 229,48 грн., також просить суд розглянути справу без участі представника відповідача. В якості додатку до відзиву представник відповідача надав суду копію довідки АА № 219031 з ЄДРПОУ стосовно відповідача.

В судове засідання, призначене на 01.047.2013 р. представник позивача з’явився, надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог. Позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 01.04.2013 р., не з'явився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Крім того, в матеріалах справи наявне повідомленя про відсутність представника відповідача в судовому засіданні 01.04.2013 р.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез’явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 01.04.2013 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 01.04.2013 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2010 р. між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (позивач, страховик) та Скопінцевим Анатолієм Івановичем (страхувальник) було укладено договір № 202.10.2048738 добровільного страхування наземного транспорту (надалі –договір страхування).

Згідно з договором страхування у позивача був застрахований автомобіль «Lanos», реєстраційний номер ВН 3647 СХ. Строк дії договору страхування визначений з 00:00 год. 28.12.2010 р. до 24:00 год. 27.12.2011 р.

25.11.2011 р. в м. Одесі на вулиці Бугаєвській сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю автомобіля «Lanos», реєстраційний номер ВН 3647 СХ, який належить Скопінцеву Анатолію Івановичу та автомобіля «Opel Vectra», реєстраційний номер ВА 2105 АТ, яким керував Ковбасюк Максим Станіславович. Наведене підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду УДАІ ГУ МВС України в Одеській області № 4005В від 20.12.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення Ковбасюком Максимом Станіславовичем Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2011 р. у справі № 3-1522/9906/2011 р., відповідно до якої Ковбасюка Максима Станіславовича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Загальний розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу - автомобіля «Lanos», реєстраційний номер ВН 3647 СХ, в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 714 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Lanos», реєстраційний номер ВН 3647 СХ, що складений 26.12.2011 р. оцінювачем Стрільцем А.В. (сертифікат суб’єкта оцінюючої діяльності № 10076/10 від 29.10.2010 р.) становить 10 464,14 грн. (надалі – звіт № 714 про вартість матеріального збитку від 26.12.2011 р.).

За страховим випадком (ДТП) згідно складеного страхового акту № 3.11.3295-1 від 27.12.2011 р. по договору страхування, з урахуванням рахунку-фактури філії «Авангард Автосервіс» ПАТ «Одеса-Авто» № КА-0000932/АВ від 09.12.2011 р. на суму 9 721,71 грн. та безумовної франшизи у сумі 785,60 грн., було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 8 739,48 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжними дорученнями № 8364 від 29.12.2011 р.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль).

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо- транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.11.2011 р.) передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП. При цьому право регресу до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.

В матеріалах справи наявна копія договору (полісу № АА/5702724) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, надана суду позивачем в якасті додатку до позовної заяви.

Відповідно до полісу № АА/5702724, який є договором І типу, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (відповідачем), страхувальником за даним полісом визначений Ковбасюк Максим Станіславович, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 50 000,00 грн., франшиза –в сумі 510,00 грн., строк дії даного полісу з 00:00 год. 16.10.2011 р. до 15.10.2012 р.

Як вище було встановлено, особою винною у скоєнні спірної ДТП відповідно до постанови Приморського районного суду м. Одеси від 16.12.2011 р. у справі № 3-1522/9906/2011 визнано Ковбасюка Максима Станіславовича. При цьому в матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження того, що транспортним засобом - автомобілем «Opel Vectra», реєстраційний номер ВА 2105 АТ, під час спірної ДТП керувала особа, що експлуатувала його не на законних підставах.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № АА/5702724, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України 11/104 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), висновки якої про застосування правової норми у спірних правовідносинах при прийнятті рішення у справі, є обов’язкові до врахування судом згідно положень ч. 2 ст. 82 ГПК України.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розміру збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у ДТП, що визначений звітом № 714 про вартість матеріального збитку від 26.12.2011 р., а з відповідача заявляється до стягнення сума збитку, підтверджена таким звітом та страховим актом.

Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

За встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, належить сума в розмірі 8 229,48 грн., оскільки франшиза за полісом № АА/5702724 дорівнює 510,00 грн.

Так, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність особи, яку визнано винною у ДТП, була належна сума в розмірі 8 229,48 грн. (8 739,48 грн., сума матеріального збитку підтверджена звітом № 714 про вартість матеріального збитку від 26.12.2011 р., страховим актом № 3.11.3295-1 від 27.12.2011 р.) – 510,00 грн. (франшиза) = 8 229,48 грн.).

Згідно порядку виплати страхового відшкодування відповідно до положень Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній з 19.09.2011 р. та яка застосовується до спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 28.11.2011 р.), відповідно до ст. 35 (п. 35.1) Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

У відповідності до вимог ст. 36 (п. 36.2) Закону України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача з боку відповідача є саме неотримання коштів від відповідача протягом зазначених строків від дня отримання останнім регресної вимоги, неприйняття рішення про здійснення страхового відшкодування чи про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Невиконання вказаних вимог є підставою для звернення до суду та стягнення зазначеної суми коштів згідно судового рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування по полісу АА/5702724 у розмірі 9 219,48 від 22.03.2012 р., яка отримана відповідачем 28.03.2012 р. (копія претензії наявна в матеріалах справи).

Фактично докази на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 9 219,48 грн. - в матеріалах справи відсутні, відповідачем до суду не подані, до матеріалів справи не залучені.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 229,48 грн. страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню повністю в сумі 8 229,48 грн.

В позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Зобов’язання відповідача про здійснення страхового відшкодування позивачу виникло з 29.06.2012 р.

З огляду на вищевикладене та наявність, станом на час вирішення спору, прострочення відповідачем перед позивачем щодо виплати страхового відшкодування у розмірі 8 229,48 сума 3 % річних за період з 29.06.2012 р. по 11.03.2013 р., керуючись положеннями ст. 253 Цивільного кодексу України, судом встановлено, позивач правильно визначив період нарахування сум 3 % річних з 29.06.2012 р. по 11.03.2013 р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 173,16 грн. за визначений позивачем період з 29.06.2012 р. по 11.03.2013 р. підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 173,16 грн.

При цьому суд наводить розрахунок суми 3 % річних за встановлений позивачем і перевірений судом період з 29.06.2012 р. по 11.03.2013 р.:

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

8229.48

29.06.2012 - 11.03.2013

256

3 %

173,16

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати позивача на оплату судового збору в розмірі 1720,50 грн. відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 75; ідентифікаційний код 00034186), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; ідентифікаційний код 36086124) 8 229,48 грн. (вісім тисяч двісті двадцять дев’ять гривень 43 коп.) страхового відшкодування в порядку регресу, 173,16 грн. (сто сімдесят три гривні 16 коп.) 3 % річних, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) судового збору.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.04.2013 р.

Суддя Гумега О. В.