Рішення № 30400937, 14.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-6/14-2013

14.03.13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС»

До відповідача публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1»

Про стягнення 19444,31 грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Сапронов О.В. (за дов.)

від відповідача Костюк С.Ю. (за дов.)

Обставини справи:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС» до публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» про стягнення 21023,01 грн., з яких: 18995,82 грн. основного боргу, 1139,75 грн. інфляційних, 887,44 грн. трьох процентів річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий товар за договором купівлі-продажу № 030 від 02.01.2008 р.. Крім того, за твердженням позивача, відповідач повинен компенсувати йому залізничні витрати. Підтвердженням існуючої заборгованості позивач вважає акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 р., підписаний сторонами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.01.2013 р. порушено провадження у справі № 5011-6/14-2013.

Ухвалою суду від 28.02.2013 р. продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 1006,76 грн. інфляційних та 571,94 грн. трьох відсотків річних. Таким чином предметом розгляду у справі є стягнення 18995,82 грн. основного боргу, 132,99 грн. інфляційних та 315,5 грн. трьох відсотків річних.

Відповідач у поданому суду відзиві проти позову заперечив, зазначивши, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо компенсації залізничних витрат. Також відповідач зазначив, що акту звірки взаємних розрахунків не надано юридичної сили доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку.

Крім того, відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності. На думку відповідача, оскільки строк дії договору встановлено до 31.12.2008 р. трирічний строк на пред’явлення позову до суду закінчився 01.01.2012 р..

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.01.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС» (продавцем) та публічним акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу № 030 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов’язався передати у власність покупця товар, а покупець – прийняти та сплатити його вартість.

Згідно з п. 4.1 Договору покупець зобов’язується виконати 100% передплату товару.

Строки та умови поставки визначені в розділі 5 Договору.

Так, продавець зобов’язується відвантажити товар до станції покупця (вказаної в заявці) протягом 10-ти банківських днів, з дати надходження письмової заяви покупця на відвантаження товару та проведення оплати товару згідно умов даного Договору.

Поставка товару виконується залізничним транспортом на умовах СРТ («Інкотермс-2000»).

Датою відвантаження товару вважається дата календарного штемпеля станції відправлення товару на залізничній накладній. Дата календарного штемпеля в пункті призначення, на залізничній накладній вважається датою надходження товару.

Позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товару на загальну суму 2951757,40 грн. (докази в - матеріалах справи).

Відповідачем вартість товару оплачена на суму 2946675,41 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість 5071,99 грн.. Факт існування заборгованості в цьому розмірі відповідач не заперечує.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вирішуючи питання щодо спливу позовної давності суд виходить з наступного.

Позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Статтею 264 Цивільного кодексу України визначені підстави переривання позовної давності, однією з яких є вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

31.12.2009 р. сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків на суму 18995,91 грн., яка, стосовно чого сторони не заперечують, включає борг за Договором у розмірі 5071,99 грн.. Акт зі сторони відповідача підписано в.о. головного бухгалтера Тарнавською Т.В. та засвідчено печаткою товариства. Суду не подано доказів на підтвердження втрати або крадіжки печатки відповідача або матеріалів службового розслідування щодо неправомірного використання печатки його працівниками.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

З огляду на це, суд приймає акт від 31.12.2009 р. як доказ вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання останнім свого боргу перед позивачем у розмірі 5071,99 грн., і є підставою для переривання перебігу позовної давності.

Частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Оскільки позовну заяву подано до суду 28.12.2012 р., позовна давність не сплила.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми.

За розрахунком суду індекс інфляції та три проценти річних становлять суму більшу, ніж заявлено позивачем. У той же час, оскільки у суду відсутні підстави для стягнення суми більшої, ніж заявлено, до стягнення підлягають 132,99 грн. інфляційних (5204,98 грн. – борг з урахуванням встановленого індексу інфляції) та 315,5 грн. трьох відсотків річних.

У той же час, вимоги про стягнення 13923,83 грн. за надані послуги (компенсація залізничних витрат) задоволенню не підлягають.

Зокрема, умовами Договору, предметом якого є поставка товару, не врегульовані відносини щодо компенсації залізничних витрат. Також позивачем не подано доказів прийняття відповідачем на себе вказаного обов’язку з рамках іншого правочину, що свідчить про необґрунтованість вимог про стягнення 13923,83 грн..

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Надмірно сплачені 91,50 грн. судового збору підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд.

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій № 1» (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5, код 04012276) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 7 літ. «Б», код 33945935) 5204,98 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 315,5 грн. трьох відсотків річних, 457 грн. судового збору.

В іншій частині позову судом відмовлено.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ЦЕМАКС» (01030, м. Київ, вул. Чапаєва, 7 літ. «Б», код 33945935) з Державного бюджету України 91,50 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Рішення підписано 03.04.2013 р.

Суддя С.А. Ковтун