Ухвала суду № 30399237, 26.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-8420/12/0170/7

26.03.13 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Мунтян О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Маргарітов М.В. ) від 20.08.12 у справі № 2а-8420/12/0170/7

за позовом Комунального підприємства "Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж" (Свердлова, 27А,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби (вул. Борзенко, 40,Керч,Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012 адміністративний позов Комунального підприємства "Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж" до Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби - задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби від 17.07.2012 №0000702201, яким Комунальному підприємству "Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 231914 грн. основного платежу та 57979 грн. штрафних (фінансових) санкцій. Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.2012, прийняти нове рішення по справі.

У судове засідання 26.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку. Від відповідача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 21.06.2012р. по 25.06.2012р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ПП «Севелістрой» за вересень 2010р., жовтень 2010р., листопад 2010р. та КП «Альянс» за січень 2009р., лютий 2009р., березень 2009р.

За результатом перевірки складений акт від 04.07.2012р. №447/22-03/35266818 (т.1 а.с.35-50).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.07.2012 №0000702201 (а.с.26), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 231914грн. основного платежу, фінансові (штрафні) санкції на суму 57979грн.

З акту перевірки вбачається, що відповідач обґрунтовує висновки про заниження податкового зобов'язання з ПДВ відсутністю реального виконання господарської операції по правочину укладеному позивачем з контрагентом ПП «Севелістрой».

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що між Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство газових мереж» (замовник) та Приватним підприємством «Севелістрой» (підрядник) укладений договір підряду №499 від 01.09.2010 (т.1 а.с.19-21).

Згідно до предмету договору, за завданням замовника підрядник зобов'язується виконати роботи із розміщення малих архітектурних форм (торгівельних павільйонів) по вул. Борзенко в районі Центрального ринку в м. Керчі.

У ході виконання умов договору були виписані рахунки фактури, з найменуванням послуг: «розміщення малих архітектурних форм по вул. Борзенко»: №491 від 20.09.10 на суму 517490,86грн., 1640 від 05.10.10 на суму 215653,92грн., №1726 від 26.10.10 на суму 337255,20грн., №б/н від 24.11.10 на суму 321086,21грн.

Також у ході вказаної господарської операції складені довідка про вартість виконаних підрядних робіт (т.1 а.с.62-82).є

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки між позивачем та контрагентом господарювання відбувались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями всього на загальну суму 1391486,19грн., в т.ч. ПДВ 231914,37грн.

ПП «Севелістрой» виписані податкові накладні, з номенклатурою поставки: «розміщення малих архітектурних форм» (т.1 а.с.92-95):

Крім того з акту перевірки вбачається дослідження відповідачем вказаних вище первинних документів, що були створені в результаті виконання умов договору.

Документи, що залучені до матеріалів справи, мають реквізити, необхідні для підтвердження здійснення господарської операції та ведення бухгалтерського обліку.

Серед зазначених вище документів, є належним чином оформлені податкові накладні, які є єдиними документами для включення до податкового кредиту відповідних сум.

Ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Податковий кодекс України, який діє на час прийняття податкового повідомлення - рішення, не ставлять право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від виконання його постачальниками вимог податкового законодавства щодо відображення своїх податкових зобов'язань у своїй податковій звітності, а також від наявності в них будь-яких виробничих або трудових ресурсів. Право на податковий кредит обумовлено тільки двома законодавчими вимогами: зв'язок придбання товарів з господарською діяльністю платника та наявність належно оформлених податкових накладних (ВМД або чеків).

З урахуванням таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача встановлених Законом України «Про податок на додану вартість» підстав для віднесення суми 231914грн. до податкового кредиту у відповідний період.

Матеріали справи свідчать, що позивач і його контрагент мали цивільну правоздатність, державну реєстрацію та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Статут позивача не містить будь-яких обмежень чи заборони керівництву підприємства на укладання зазначених угод.

Матеріали справи свідчать, що проведені операції вплинули на права, обов'язки позивача та на його майновий стан, про що свідчать наступні обставини.

Як було вказано, предметом укладеного між позивачем та ПП «Севелістрой» договору №499 від 01.09.2010р. , було виконання підрядних робіт виконання підрядником робіт із розміщення малих архітектурних форм (торгівельних павільйонів) по вул. Борзенко в районі Центрального ринку в м. Керчі.

Складені сторонами договору акту приймання виконаних робіт вказують на виконання підрядником своїх зобов'язань по договору з виконання робіт щодо розміщення малих архітектурних форм.

До матеріалів справи залучені договори укладені позивачем з фізичними особами - підприємцями, за якими позивач є виконавцем, а фізична особа - підприємець - замовником, а саме договір між позивачем та фізичною особою підприємцем: ОСОБА_4, від 01.10.2010р. №82 (т.1 а.с.128-129); ОСОБА_5, від 21.07.2010р. №61 (т.1 а.с.131-132); ОСОБА_6, від 16.01.2009р. №14 (т.1 а.с.134-135) та інші.

Між позивачем та фізичними особами - підприємцями 31.12.2010 складені акти здачі - приймання робіт (т.1 а.с.148-178), якими сторони зафіксували те, що виконавцем були проведені роботи з розміщення торгівельних павільйонів по вул. Борзенко.

З викладених фактів вбачається, що результати отриманих позивачем від підрядника ПП «Севелістрой» за договором №499 від 01.09.2010р. робіт, із розміщення малих архітектурних форм (торгівельних павільйонів), призначалися для використання їх позивачем у своїй господарській діяльності, що полягало у передачі за грошову винагороду створених торгових павільйонів на замовлення фізичним особам - підприємцям.

Вказане свідчить про реальність виконаних підрядником ПП «Севелістрой» за договором №499 від 01.09.2010р. робіт, із розміщення малих архітектурних форм (торгівельних павільйонів), що свідчить про те, що первинні документи, є належним доказом реальності господарських операції між позивачем та контрагентом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені досудовим слідством по кримінальній справі дані, які відображені в акті перевірки відповідачем, зокрема показання посадових осіб контрагента позивача, допитаних у ході досудового слідства, не можуть свідчити про невиконання господарських операцій між позивачем та контрагентами, оскільки наведені в акті перевірки дані не містять конкретної інформації щодо таких відносин.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені

частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Акт перевірки не містить посилань на таки факти та не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає.

Таким чином, зміст правочину не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договір укладений за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчить про реальне виконання вказаного правочину.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.12 у справі № 2а-8420/12/0170/7 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.08.12 у справі № 2а-8420/12/0170/7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.І. Мунтян

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко