Постанова № 30397625, 20.02.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2013 р.

справа № 2а-3770/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Шлай А.В.

при секретарі судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року у справі №2а-3770/09/0470

за позовом: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

до: Державного професійно-технічного навчального закладу «Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів», м.Апостолове, Дніпропетровська область

третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Дніпропетровській області

про: стягнення штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з Державного професійно-технічного навчального закладу «Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів» 10904,81грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на норми Законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі – Закон №2240), «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» (далі – Закон №2213), «Про реструктуризацію заборгованості виплат, передбачених ст.57 Закону України «Про освіту», педагогічним, науково-педагогічним та інших категоріям працівників навчальних закладів» (далі – Закон №1994), постанову КМУ від 25.05.2006р. №745 «Про деякі питання, пов’язані зі сплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та зазначав, що відповідачем в грудні 2005р., березні та травні 2006р. (до 02.06.2006р.) на суми погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам не нараховано та не утримано страхових внесків, у зв’язку з чим утворилась заборгованість перед бюджетом. Позивач також зазначав, що рішення від 15.03.2007р. №228/24 про застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі 10904,81грн. відповідачем не оскаржено, тому, враховуючи відсутність сплати суми боргу, позивач наполягав на стягнення її в судовому порядку.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що спірні виплати є кредиторською заборгованістю Держбюджету; суми, які надійшли на погашення кредиторської заборгованості визначені як «заборгованість», а не як «заробітна плата», тобто цільове призначення цих коштів було визначено, тому кошти не могли бути витрачені в інший спосіб. Суд визначився щодо відсутності вини відповідача, а відтак, зазначив про неможливість застосування відповідальності згідно з абз.2 ч.1 ст.30 Закону №2240.

Позивач оскаржує постанову суду від 02.12.2010р. в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що при розгляді спору суд неповно з'ясував обставини справи та невірно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття рішення, яке суперечить чинному законодавству та матеріалам справи.

На думку позивача, судом не враховано, що постановою КМУ від 25.05.2006р. №745 «Про деякі питання, пов’язані зі сплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка набрала чинності з 02.06.2006р., доповнено Порядок №934 пунктом 32, у відповідності до якого страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на в випадок безробіття і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на виплати не нараховуються, починаючи з 02.06.2006р. А тому, стверджує апелянт, відповідач в грудні 2005р., березні та травні 2006р., тобто до 02.06.2006р., на суми погашення заборгованості з виплати надбавки за вислугу років та допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки педагогічним і науково-педагогічним працівникам повинен був нарахувати та утримати з цих сум страхові внески, що ним не було здійснено. Тобто застосування санкцій рішенням №228/24 є обґрунтованим. Апелянт також вказує, що рішення позивача про нарахування штрафу відповідачем в установленому порядку не оскаржено, тому є чинним та обов’язковим для виконання. З урахуванням зазначеного, апелянт вважає, що у суду не було підстав відмовляти у задоволенні позову, просить скасувати судове рішення у даній справі та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, зазначає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи з урахуванням наданих заперечень, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрований як юридична особа державної форми власності (код ЄДРПОУ 21902362) та є платником внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п.2 ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001р. №2240 страхувальник зобов’язаний нараховувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно зі ст.57 Закону України «Про освіту» від 23.12.1991р. №1060 держава забезпечує педагогічним і науково-педагогічним працівникам ряд гарантій, в тому числі надбавку за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків, та допомогу на оздоровлення. За приписами ст.21 Закону України № 2240 та ст.1 Закону України № 2213 базою для здійснення нарахувань страхових внесків до Фонду є суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. №108/95 (далі по тексту – Закон №108/95) та підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. №889 (далі по тексту – Закон №889).

Так, згідно зі ст.2 Закону України №108/95 та п.п.2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5, зазначені виплати (надбавка за вислугу років допомога на оздоровлення – далі виплати) відносяться до фонду оплати праці. Відповідно до умов пп.4.2.1 та п.4.4 Закону України №889 вказані виплати включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу та є базою (об’єктом) для нарахування збору до Пенсійного фонду України і внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Для забезпечення виконання зазначеного Закону прийнято Закон України «Про реструктуризацію заборгованості виплат, передбачених ст.57 Закону України «Про освіту» від 23.12.1991 р. №1060 педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» від 09.09.2004р. №1994, який регулює правовідносини що склалися у зв’язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту».

Постановою Кабінету Міністрів від 19.09.2005р. №934 «Про реалізацію Закону України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту» педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів» затверджено Порядок погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, п.4 якої передбачено, що відрахування, передбачені законодавством, з виплат здійснюються в установленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006р. №745 «Деякі питання пов’язані із сплатою страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка є чинною з 02.06.2006р. вищезазначений Порядок доповнено нормою, згідно з якою на суми виплат, які нараховані і виплачені у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів №934 від 19.09.2005р., страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, не нараховуються починаючи з 02.06.2006р.

Матеріали справи свідчать, що за висновками акту перевірки від 27.02.2007р. в порушення п.2 ч.2 ст.27 Закону №2240 страхувальник (відповідач) не нараховував та не сплачував в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на виплати згідно Порядку №934, проведені в грудні 2005р. - в сумі 5743,30грн., в березні 2006р. – в сумі 2421,88грн. та в травні 2006р. – 2739,63грн. (а.с.19 зворотній бік). Отже, відповідач не здійснив нарахування та виплату страхових внесків на спірні виплати у періоді до вступу в законну силу постанови Кабінету Міністрів від 25.05.2006р. №745.

Доводи апелянта до уваги не приймаються, оскільки рішення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №228/24 від 15.03.2007р., яким до відповідача у зв’язку з неповною сплатою страхових внесків в сумі 425,30грн. застосовано штрафні санкції в розмірі 10904,81грн. (а.с.21), в установленому законом порядку не оскаржувалось, а тому є чинним і обов’язковим до виконання на території України.

Як зазначено сторонами сума нарахованих внесків (425,30грн.) відповідачем сплачена, проте санкції в десятиденний термін зараховані до бюджету не були. Несплачена у строк сума набрала статусу заборгованості та підлягає примусовому стягненню.

Зазначені обставини судом першої інстанції не враховані, тому висновки суду є помилковими.

Враховуючи відсутність доказів сплати відповідачем суми санкцій за рішенням №228/24 від 15.03.2007р., апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати, позов – задовольнити.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року у справі №2а-3770/09/0470 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 року у справі №2а-3770/09/0470 скасувати.

Позов задовольнити. Стягнути з відповідача на користь позивача 10904 (десять тисяч дев’ятсот чотири) грн. 81коп. фінансових (штрафних) санкцій на підставі рішення від 15.03.2007р. №228/24.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.В. Шлай